Постанова № 66647257, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/3976/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.

з участю: секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №807/794/16 за адміністративним позовом державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, Тячівської районної державної адміністрації (сектор державної реєстрації районної державної адміністрації) про визнання рішення та дій протиправними та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, Тячівської районної державної адміністрації (сектор державної реєстрації районної державної адміністрації), в якому просило: скасувати рішення заступника начальника Державної податкової служби ОСОБА_1 про опис майна в податкову заставу від 21 січня 2011 року №29, яким відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання»; визнати дії Державної податкової служби у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо проведення опису майна державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» у податкову заставу на загальну суму 353 407 гривень, оформленого Актом опису майна від 22 липня 2013 року №3 протиправними.

Відповідно до статті 51, ч.1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив: залучити як співвідповідача по справі Тячівську районну державну адміністрацію (сектор державної реєстрації районної державної адміністрації); скасувати рішення заступника начальника Державної податкової служби ОСОБА_1 про опис майна в податкову заставу від 21 січня 2011 року №29, яким відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання»; визнати дії Державної податкової служби у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо проведення опису майна державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» у податкову заставу на загальну суму 353 407 гривень, оформленого Актом опису майна від 22 липня 2013 року №3 протиправними; скасувати рішення про державну реєстрацію обтяжень, індексний номер 9565273 від 26 грудня 2013 року 15:41:33 (номер запису обтяження 4083562, вид обтяження: податкова застава), проведеного державним реєстратором Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області на підставі Акту опису майна №3 від 22 липня 2013 року.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 24 травня 2016 року ним було отримано копію рішення заступника Державної податкової служби ОСОБА_1 про опис майна в податкову заставу від 21 січня 2011 року, яким відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України здійснено опис майна. На підставі вказаного рішення, згідно Акту від 22 липня 2013 року №3 було проведено опис його майна, зокрема нерухомого майна: рибника, за яким закріплено земельну ділянку загальною площею 3, 72 га; будинку газовиків, автозаправочної станції, адмінбудинку корпус №14. Однак, пунктом 87.3.5 ст. 87 Податкового кодексу України чітко визначено майно, що не може бути використано, як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України. Також, Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» передбачено перелік таких підприємств, до яких підприємство входить.

При цьому, згідно п. 2.10 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року (чинного на момент прийняття рішення про опис майна в податкову заставу), опис майна може бути проведений за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна, разом з тим в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, при описі майна в податкову заставу в порушення вимог п. 1.9 Порядку, ст. 89.1 Податкового кодексу України не було встановлено чи порушується право податкової застави на нерухоме майно, що описується, чи дійсно майно належить підприємству.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано дії Державної податкової служби у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (правонаступником якої є ДПІ у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області) щодо проведення опису майна позивача у податкову заставу на загальну суму 353 407 гривень, оформленого актом опису майна від 22 липня 2013 року №3 протиправними; скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області Довгуника Василя Михайловича, індексний номер: 9565273 від 26 грудня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано обтяження - податкову заставу майна позивача, згідно акту опису майна №3 від 22 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач самостійно зазначив для опису в податкову заставу майно в акті опису №3 від 22 липня 2013 року, що підтверджується і листом підприємства до Державного концерну «Укроборонпром» від 17 березня 2014 року про надання дозволу на реалізацію майна, що не входить до цілісного майнового комплексу та не задіяне і не впливає на виробничий процес. Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно ч. 6 ст. 4 Закону України «Про заставу» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. При цьому, позивач, як об'єкт державної власності, в податкову заставу не описувався, а на належне йому майно може розповсюджуватися право податкової застави. Таким чином, нема перешкод для опису майна у податкову заставу та відповідно встановлення щодо нього обтяжень.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули та не направили представників, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та судом не визнавалася обов'язковою участь сторін і представників в апеляційному розгляді справи.

У зв'язку з цим справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги за відсутності сторін у відповідності до вимог ст. ст. 195, 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та, керуючись ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що майно позивача, яке було описане згідно акту опису належить до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» контролюючий орган не мав права описувати таке майно в податкову заставу. Також діяв всупереч пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87, п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України та ст. 4 Закону України «Про заставу». Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку і про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації податкової застави майна як обтяження. Разом з цим, суд першої інстанції вказав, що прийняття рішення щодо опису майна у податкову заставу саме по собі не означає оформлення акту опису такого майна і рішення про опис майна не давало право податковому керуючому здійснювати опис майна позивача у податкову заставу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що наказом Міністерства промислової політики України від 08 грудня 2010 року №168 - Д відповідно до закону України «Про Кабінет Міністрів України» положення про Міністерство промислової політики України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1538 та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року №777 «Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб'єктів господарювання», з 10 грудня 2010 року на ОСОБА_3 покладено обов'язки директора Державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» смт. Дубове, Закарпатська область.

24 травня 2016 року ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» отримало від Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області рішення від 21 січня 2011 року №29 про опис майна у податкову заставу, яким вирішено, відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському відданні або оперативному управлінні) платника податків ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання».

Згідно акта від 22 липня 2013 року №3 опису майна, податковий керуючий Гелетей Олександр Васильович, на підставі рішення ДПІ у Тячівському районі у Закарпатській області від 21 січня 2011 року №29 про опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» та керуючись нормами Податкового кодексу України, провів опис майна позивача на загальну суму 353 407 гривень: рибник за яким закріплено земельну ділянку загальною площею 3,72 га, залишковою вартістю на час опису мана 54 633 гривні; будинок газовиків, залишкова вартість якого складала на час опису майна 5 653 гривні; автозаправочну станцію, залишкова вартість якої складала на час опису майна 54 385 гривень; адмінбудинок корпус №14, залишкова вартість якого складала на час опису майна 238 736 гривень.

Листом від 03 червня 2016 року №3365/07- 13 - 17 - 0010 державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області повідомило Державне підприємство «Закарпатське вертолітне виробниче обєднання», що станом на 01 червня 2016 року за позивачем рахується борг з податків і зборів у розмірі 1 725 636 гривень 50 коп.: податок на додану вартість (14010100) - 233 539 гривень 53 коп.; земельний податок (18010500) - 971 078 гривень 54 коп.; збір за спеціальне використання води (13020100) - 5 гривень 24 коп.; єдиний внесок нарахований на заробітну плату (710100) - 521 013 гривень 19 коп..

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

У відповідності до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 і пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 зазначеного Кодексу).

Згідно п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь - яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктами 87.3.5 та 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього ж Кодексу визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Зокрема, до такого майна належить майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України, а також майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Відповідно до статті 5 частини 2 пункту «а» Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають, зокрема: об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України: майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року затверджено перелік об'єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації (додатком 1 до цього Закону).

Відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року, Державне підприємство «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання», код згідно з ЄДРПОУ 14310804 - внесено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Згідно до статті 11 частини 9 Закону України «Про управління об'єктам державної власності», нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

У відповідності до статей 2, 3, 4, Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», до об'єктів управління державної власності в оборонно - промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно - промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну «Укроборонпром»; майно, передане в установленому порядку Державному концерну «Укроборонпром». Суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн «Укроборонпром». Державний концерн «Укроборонпром» (далі - Концерн) є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно - промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково - технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром», Державне підприємство «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» - включено до складу Державного концерну «Укроборонпром».

При цьому, право податкової застави поширюється на будь - яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. При цьому, оскільки податкова застава є засобом забезпечення погашення податкового боргу, до майна, що передається в податкову заставу, не входить майно, яке законом виключено із складу джерел погашення податкового боргу (п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, майно позивача, яке описане згідно акту №3 опису майна від 22 липня 2013 року належить до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», управління яким здійснюється Державним концерном «Укроборонпром», як уповноваженим суб'єктом, та відчуження якого (у тому числі за посередництвом застави) може здійснюватися виключно за приписами Закону України «Про управління об'єктам державної власності» (стаття 11 частина 9).

Отже, відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», контролюючий орган не мав права описувати таке майно в податкову заставу. Описуючи таке майно в податкову заставу, відповідач діяв всупереч статті 87 підпункту 87.3 підпункту 87.3.7 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про заставу», статті 89 пункту 89.2 Податкового кодексу України.

При цьому, прийняття рішення щодо опису майна у податкову заставу само по собі не означає оформлення акту опису такого майна, на яке не поширюється право податкової застави. У даному випадку рішення №29 про опис майна у податкову заставу від 21 січня 2011 року не надавало право податковому керуючому здійснювати опис майна позивача у податкову заставу у супереч, зокрема статті 87 пункту 87.3 підпункту 87.3.7 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо проведення опису майна протиправними та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, яким зареєстровано обтяження - податкову заставу майна позивача, згідно Акта опису майна від 22 липня 2013 року №3.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Разом з цим, викладаючи у мотивувальній частині свого рішення висновки щодо позовних вимог, які до задоволення не підлягають, суд першої інстанції не прийняв щодо цих вимог відповідного рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно п. 2 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанову слід змінити, доповнивши резолютивну частину рішенням про відмову у задоволенні частини позовних вимог з мотивів, зазначених судом першої інстанції в своєму рішенні. В іншій частині постанову слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст. ст. 195, 196, 98, 201, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №807/794/16 - змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог державного підприємства «Закарпатське вертолітне виробниче об'єднання» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області, Тячівської районної державної адміністрації (сектор державної реєстрації районної державної адміністрації) - відмовити».

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №807/794/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повний текст постанови складено 22 травня 2017 року.