Ухвала суду № 66647125, 23.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року справа №812/404/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 812/404/17 за позовом ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку від 21.02.2017 № 93,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - Інспекція), в якому позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст. 5 Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682-VII) щодо ОСОБА_2, визнати протиправним та скасувати висновок від 21.02.2017 за № 93 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст. 5 Закону № 1682-VII.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.12.2004 він працює в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України у Луганській області на посаді водія - електрика. Інспекцією відносно позивача проведено перевірку відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII. За результатами перевірки відповідачем складено висновок від 21.02.2017 за №93 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII, яким встановлено, зокрема, недостовірність відомостей, зазначених в декларації про майно, доходи та витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік: з урахуванням письмових пояснень та підтверджувальних документів вартість майна не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

Позивач з таким висновком не згодний та вважає його протиправним внаслідок неповноти з'ясування усіх обставин справи, які повинні були враховуватись при прийнятті спірного висновку, оскільки відповідач не взяв до уваги те, що майно, зазначене позивачем у декларації, придбане ним разом з батьками та бабусею, з якими він проживав спільно на час придбання майна та вів сумісний побут.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2017 року у справі № 812/404/17 позовні вимоги було задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправним дії Інспекції щодо проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII стосовно ОСОБА_2, визнано протиправним та скасовано висновок Інспекції про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII від 21.02.2017 № 93.

Постанова мотивована тим, що суб'єктом владних повноважень не доведений належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог Закону № 1682-VII. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимоги про визнання протиправними дій Інспекції про проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частиною 5 статті 5 Закону № 1682-VII, стосовно ОСОБА_2, з огляду на те, що Інспекція не є повноважним органом на проведення такої перевірки.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не встановив яку саме суму використав позивач, а яку йому було надано родичами, яким чином це підтверджено (нотаріально завірено розписка тощо). Також, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що Інспекція не є повноважним органом на проведення перевірки, та складання оскаржуваного висновку. Наказом ДФС України від 27.03.2017 № 202 «Про затвердження у новій редакції положень про податкові територіальні органи ДФС», крім іншого було затверджено у новій редакції Положення про Інспекцію. Вважає, що до внесення змін в установчі документи, в частині повноважень Інспекції, такий орган мав право на проведення перевірки та складання висновку.

Апелянт наголошує на тому, що відповідач не міг знати про те, що висновок суду про відсутність повноважень буде покладено в основу рішення суду. Оскільки питання щодо повноважень Інспекції судом не порушувалось, тому наказ ДФС України від 27.03.2017 № 202 «Про затвердження у новій редакції положень про податкові територіальні органи ДФС» не надавався до суду. Враховуючи вищезазначене, Інспекція вважає, що визнання судом протиправними дій та скасування висновку від 21.02.2017 №93, є неправомірним.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

16.12.2016 ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області із заявою про проведення щодо нього перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII (а.с.21).

Головне управління ДСНС у Луганській області направило до Інспекції запит від 19.12.2016 № 02-6697/232 про проведення перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, відносно ОСОБА_2 (а.с.75).

Результати перевірки Інспекції оформлено у вигляді висновку від 21.02.2017 № 93.

У висновку зазначено, що ОСОБА_2 у декларації вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого ОСОБА_2 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_2 Перевіркою встановлено, що вартість майна, набутого ОСОБА_2 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_2 із законних джерел.

За результатами перевірки встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстрована квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також, ОСОБА_2 наданий договір купівлі-продажу квартири ВЕА № 034275 від 04.07.2006, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2, купив двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п. 5 Договору продаж вчинено за 22607,00 грн., які покупець сплатив продавцю повністю під час нотаріального посвідчення цього договору, продавець свідчить, що грошова сума за продаж належної їй квартири отримана нею повністю. Відомості про доходи з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України за період з 01.01.1998 до 30.06.2006 ОСОБА_2 становлять 16173,09 грн. Розбіжність між вартістю майна, набутого за час перебування на посадах та наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел ОСОБА_2 складають 6433,91 грн.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

У частині восьмій статті 3 Закону № 1682-VII зазначено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відтак, одним із методів очищення влади є здійснення перевірок достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та перевірок відповідності такого майна (майнових прав) законним доходам осіб, що підлягають перевіркам. При цьому, в разі виявлення недостовірності таких відомостей або ж встановлення невідповідності майна (майнових прав) законним доходам, до осіб, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), застосовуються відповідні заборони.

Підстави й порядок проведення перевірок достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та перевірок відповідності такого майна (майнових прав) законним доходам осіб також визначаються Законом № 1682-VII.

Так, ч. 1 ст. 4 Закону № 1682-VII встановлено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у ч. 4 ст. 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною 3 або 4 ст.1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 є особою, котра займає посаду, щодо яких, у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, здійснюються заходи з очищення влади (люстрації) та щодо якої проводиться перевірка достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посаді, доходам, отриманим із законних джерел, як це встановлено п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682-VII.

Згідно частини четвертої ст. 5 Закону № 1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно ч. 10 ст. 5 Закону № 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади" затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (далі - Порядок № 563) та Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Згідно з п.п. 19, 20 Порядку № 563 із метою проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел, до ДФС надсилається запит за формою згідно з додатком 3 разом із засвідченими копіями декларації та трудової книжки (послужного списку) такої особи.

Пунктами 27, 28 Порядку № 563 визначено, що в разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682-VII, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у п. 27 цього Порядку, та підтверджені документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.

Пунктом 35 Порядку № 563 передбачено, що якщо відповідь/висновок/копія судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, є неповними або суперечать іншим матеріалам перевірки, орган, в якому проводиться перевірка, з метою проведення додаткової перевірки чи уточнення отриманої інформації одноразово звертається із запитом до органів перевірки, які зобов'язані розглянути його та надати відповідь протягом десяти робочих днів.

Міністерством фінансів України наказом № 1100 від 03.11.2014 затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" (далі - Порядок № 1100), яким визначено процедуру проведення органами ДФС перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами, перелік яких наведено у п.п.1-11 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до абз.2 п. 1 Порядку № 1100 його дія поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені ч. 4 ст. 5 Закону № 1682-VII. Перевірка відомостей щодо членів сім'ї особи, стосовно якої проводиться перевірка, вказаних у декларації, не проводиться.

Пунктом 3 Порядку № 1100 встановлено загальний алгоритм проведення органами ДФС перевірки, який включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого ч. 4 ст. 5 Закону № 1682-VII, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтверджуваних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою засування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтверджуваних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682-VII, за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Як передбачено п. 4 Порядку № 1100, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1100, отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна, вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Пунктом 12 Порядку № 1100 також визначено, що в разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджувані документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

Згідно з п. 14 Порядку № 1100 висновок про результати перевірки, підписаний керівником контролюючого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), який проводив перевірку, надсилається керівнику органу, передбаченому ч. 4 ст. 5 Закону № 1682-VII, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Статтею 9 Закону № 1682-VII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього закону оскаржуються в судовому порядку, а у відповідності до абз.2 п. 11 ст. 5 цього ж Закону висновок про результати перевірки достовірності відомостей, визначених п.п.1, 2 ч.5 ст.5 може бути оскаржений особою в судовому порядку. Аналогічні положення закріплено у п. 39 Порядку № 563.

Дослідженням змісту оскаржуваного висновку судом встановлено, що для проведення перевірки податковим органом отримано запит про перевірку, копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, а також копія паспорта позивача, картки фізичної особи - платника податків, заяви позивача на проведення перевірки, передбаченої Закону № 1682-VII, і надсилалися запити про надання відомостей про ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Регіонального сервісного центру МВС України у Луганській області, Центральної бази даних ДРФО.

Зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 має право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1, яку придбано за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII. Вартість квартири перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел (а.с. 73).

При цьому, колегія суддів зауважує, що у висновку відсутні посилання на те, чи надавав ОСОБА_2 пояснення та документи під час перевірки, чи такі пояснення не надавались.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири від 04.07.2006, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній купив двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 22607,00 грн. (а.с. 74).

Сума нарахованого доходу ОСОБА_2 за період з 01.01.1998 по 30.06.2006, згідно відомостей ЄДР фізичних осіб ДФС України, складає 16173,09 грн. Розбіжність між вартістю майна, набутого за час перебування на посадах, та наявної податкової інформації про доходи, отримані із законних джерел ОСОБА_2, складають 6433,91 грн. Як пояснив позивач у суді першої інстанції, з моменту народження та до моменту купівлі зазначеної у декларації квартири він проживав з батьками та бабусею в с. Підлісне Попаснянського району Луганської області, де всі члени родини були пов'язані родинними стосунками, разом ввели спільне господарство та утримували підсобне господарство, кошти на купівлю квартири накопичувались також з доходів батьків ОСОБА_7, ОСОБА_8, та бабусі ОСОБА_9

Зазначені обставини підтверджено довідками Мирнодолинської селищної ради від 02.03.2017 та депутата селищної ради Теплякової О.В., згідно яких позивач з 04.11.1999 по 30.08.2006 був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_2, разом з ним були зареєстровані: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_8, бабуся - ОСОБА_9. (а.с. 12,13).

Відповідно до довідок УПФУ в Попаснянському районі, ОСОБА_7 в період з січня 2000 року по липень 2006 року отримав пенсію в розмірі 18147,53 грн. (а.с. 92-95), ОСОБА_9 в період з січня 2000 року по липень 2006 року отримала пенсію в розмірі 10393,99 грн. (а.с. 96-99).

Також, в господарстві утримували велику рогату худобу (корів), на що надано паспорти великої рогатої худоби серії II 410336 від 12.03.2012 та без номеру від 13.12.1999 (а.с. 100-107).

Згідно статей 3, 175 Сімейного кодексу України визначено коло осіб, що є членами сім'ї та передбачено, що майно набуте за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Частиною 2 статті 23 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що обмеження щодо вартості дарунків не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами (відповідно до статті 1 зазначеного Закону близькі особи - це особи які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки).

В статті 1 Закону України "Про громадянство України" зазначено, що фінансова допомога від членів сім'ї визначена законними джерелами існування.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що при складенні висновку від 21.02.2017 Інспекцією не враховано, що Закон № 1682-VII не конкретизує, яке саме майно слід вважати набутим особою, щодо якої проводиться перевірка. Також Закон не містить переліку джерел, доходи з яких мають враховуватися при перевірці, та не визначає будь-яких критеріїв оцінки відповідності вартості майна розміру доходів.

За змістом п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682-VII, перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна, вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Тобто, дослідження розміру та джерел доходів членів сім'ї та близьких родичів особи, щодо якої ведеться перевірка, закон не передбачає.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами, у розділі ІІ "Відомості про доходи" декларації зазначаються відомості про суми одержаного (нарахованого) доходу декларантом та членів сім'ї. Доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами, у рядку 17 (стовб. 2) декларації зазначається сукупний розмір оподатковуваного доходу, одержаного членами сім'ї декларанта від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Враховуючи, що в оскаржуваному висновку не зазначено, ані вартості майна, ані суми доходу, отриманого із законних джерел, відповідно, не проводиться порівняння суми доходу, отриманого із законних джерел, з сумою витрат на придбання майна. Таке порівняння частково зроблено лише у запереченнях проти позову, однак, ці розрахунки колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони відсутні в оскаржуваному рішенні.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч.3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, згідно змісту частини другої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) застосовується до осіб, які брали участь в управлінні державними справами своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, тобто до осіб, які підлягають перевірці, повинен застосовуватися принцип індивідуальної вини.

На необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів наголошується й у Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 червня 1996 року № 1096 "Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем". Зокрема, у ній зазначено, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному конкретному випадку, а особі, яка піддається люстраційній процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду (пункти 12, 13).

Установлені зазначеною Резолюцією № 1096 підходи до проведення люстрації знайшли свій розвиток у практиці Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ).

Так, у рішенні "Любох проти Польщі" ЄСПЛ наголошує, що люстраційна процедура не може слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні. Люстраційні процедури мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді справ про люстрацію мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених статтею 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такою гарантією передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).

В даному випадку колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що Інспекцією перевірку відносно ОСОБА_2 проведено формально, без дотримання принципів презумпції невинуватості та індивідуальної вини, оскільки при проведенні перевірки, не враховано доходи членів сім'ї позивача, а саме - доходи батьків та бабусі ОСОБА_2, до моменту купівлі квартири, з якими позивач проживав разом та вів спільний побут.

Крім того колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме доповнено Податковий кодекс України статтями 19-2 і 19-3.

Вказаними статтями визначено функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики (стаття 19-2) та функції державних податкових інспекцій (стаття 19-3).

Згідно статті 19-3 ПК України до функції державних податкових інспекцій віднесено здійснення сервісного обслуговування платників податків, реєстрація та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, виконання інших функції сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2017.

Отже, з 01.01.2017 до повноважень державних податкових інспекцій, однією з яких є відповідач, не належить функція проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону № 1682-VII та складання висновків про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону № 1682-VII.

На виконання вищевказаних норм ПК України наказом Державної фіскальної служби України від 06.02.2017 № 57 "Про внесення змін до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875 "функцію з організації та проведення перевірок відомостей у деклараціях суб'єктів декларування, у тому числі осіб, які займають посади, перебування на яких становить державну таємницю покладено виключно на головні управління Державної фіскальної служби України. Зокрема, процедури передбачені за № функцій 1.139 по 1.139.11 віднесено до повноважень головних управлінь Державної фіскальної служби України, в тому числі функції з підготовки висновку за результатами перевірки, складання повідомлення та надсилання їх відповідним органам (а.с. 88-91).

Таким, чином Інспекція не є повноважним органом на проведення такої перевірки, а тим більше на складання оскаржуваного висновку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведений належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог Закону № 1682-VII, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що висновок Інспекції про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частиною 5 статті 5 Закону № 1682-VII, від 21.02.2017 за № 93 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Також колегія суддів приходить до висновку про правильне задоволення місцевим судом вимоги про визнання протиправними дій Інспекції про проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частиною 5 статті 5 Закону № 1682-VII, стосовно ОСОБА_2, з огляду на те, що Інспекція не є повноважним органом на проведення такої перевірки як вже було зазначено судом раніше.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 812/404/17 за позовом ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування висновку від 21.02.2017 № 93 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов