Ухвала суду № 66647026, 17.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7019/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберада В.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідачів: Станецької О.В.,Яковенко У.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, Міністерства молоді та спорту України про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та наказу в частині, зобов'язання вчинити дії, за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України, Міністерства молоді та спорту України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

4 травня 2016 року ОСОБА_5 звернувся у суд із позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1), Міністерства молоді та спорту України (далі - відповідач 2), у якому просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача 1 від 06 квітня 2016 року№254-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України) 22 жовтня 2014 року»; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 11.04.2016 року №144-к/тр «Про оголошення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №№253-р та 254-р» в частині оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №254-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України 22 жовтня 2014 року» та в частині його звільнення з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату 22 жовтня 2014 року; зобов'язати відповідача 1 змінити дату та формулювання причин його звільнення із вказаної посади із звільнення на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України з 22.10.2014 року на звільнення за власним бажанням (ст. 38 Кодексу законів про працю України) з 11.04.2016 року; стягнути з відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року у розмірі 10 641,01 грн.; стягнути із відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 15.03.2014 року по 29.03.2016 року у розмірі 260 561, 07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: змінено розпорядження Кабінету Міністрів України №254-р від 06.04.2016, викладено його в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_5 з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 11.04.2016»; змінено пункт чотири наказу Міністерства молоді та спорту України від 11.04.2016 №144-к/тр, викладено його в наступній редакції: «вважати ОСОБА_5 звільненим з посади заступника Міністра молоді та спорту - керівника апарату за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 11.04.2016»; стягнуто з Міністерства молоді та спорту України на користь ОСОБА_5 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 15.03.2014 по 29.03.2016 в сумі 280 661,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню в частині, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на момент набрання чинності Законом України «Про очищення влади» не працював та не бажав продовжувати працювати на посаді, яка підпадає під дію ст. 2 або ст. 3 цього Закону, а відтак на нього не розповсюджується дія ані Прикінцевих та Перехідних положень, ані ст. 5 Закону. Позаяк, позивачем разом з судовим рішенням про поновлення на посаді подано заяву про звільнення в порядку ст. 38 Кодексу законів про працю України, отже, пріоритетними в даному випадку є саме норми Кодексу законів про працю України. Окрім того, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками у повній мірі.

З матеріалів справи убачається, що Указом Президента України №208/2013 від 15.04.2013 року та наказом Міністерства молоді та спорту України від 18.04.2013 року №4-к/тр позивач призначений на посаду заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату.

Наказом Міністерства молоді та спорту України №69-к/тр від 14.03.2014 «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України №192-р від 12.03.2014» позивача звільнено з вказаної посади 14.03.2014 за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 826/4802/14 вищенаведені розпорядження та наказ відповідачів скасовані, поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату з 15 березня 2014 року. Позовні вимоги про стягнення з Міністерства молоді та спорту України на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за заявою позивача - залишено без розгляду.

У подальшому, позивач направив на адресу Міністра молоді та спорту України заяву від 31.03.2016 про звільнення його за власним бажанням з 05.04.2016 в порядку ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з переїздом в іншу місцевість та з інших поважних причин). Зазначена заява отримана Міністром молоді та спорту України 06.04.2016, що не спростовано сторонами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №253-р на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвали цього суду від 05 квітня 2016 року поновлено ОСОБА_5 на посаді заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату з 14 березня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №254-р звільнено ОСОБА_5 з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» (п 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України) з 22.10.2014».

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.04.2016 №144-к/тр «Про оголошення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №253-р та 254-р» оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №253-р «Про поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника Міністерства молоді та спорту України - керівника апарату», зазначено вважати позивача поновленим на посаді заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату з 14 березня 2014 року, оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №254-р «Про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату», зазначено вважати ОСОБА_5 звільненим з посади заступника Міністра молоді та спорту - керівника апарату з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади (п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України), 22 жовтня 2014 року.

Надаючи оцінку рішенням відповідачів, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» заступник міністра - керівник апарату призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозиції відповідного міністра.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 цього Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації.

Судом установлено, що до призначення на посаду заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату, в період з 16.04.2010 по 17.04.2013, позивач обіймав посаду заступника голови Київської обласної державної адміністрації.

Разом з тим, на момент набрання чинності Законом України «Про очищення влади» (16.10.2014) позивач не обіймав посаду, щодо якої мало здійснюватися очищення влади. Адже, з 14.03.2014 до 29.03.2016 р. був звільнений з такої посади.

Матеріалами справи встановлено та не спростовано сторонами, що позивачем при поданні Міністерству молоді та спорту України до виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 по справі № 826/4802/14 одночасно було подано заяву від 31.03.2016 року про звільнення за власним бажанням. Проте, вказана заява позивача залишилася не розглянутою відповідачами. Натомість, останні дійшли висновку, що позивач підлягає звільненню на підставі Закону України «Про очищення влади», з 22.10.2014 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що, звільнивши позивача на підставі Закону України «Про очищення влади», не розглянувши його заяву про звільнення за власним бажанням, відповідачі порушили право позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, яке закріплене в ст. 43 Конституції України.

Окрім того, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" звільнення особи за цим Законом може бути здійснено лише протягом впродовж 10 днів з дня набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розпорядження Кабінету Міністрів України №254-р від 06.04.2016 про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Міністра молоді та спорту України - керівника апарату, з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» та наказ Міністерства молоді та спорту України від 11.04.2016 №144-к/тр є протиправними та підлягають зміні в частині звільнення позивача з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», з 22.10.2014.

Доводи апеляційних скарг не спростовують зазначені висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду щодо наявності правових підстав для стягнення з Міністерства молоді та спорту України на користь позивача середнього заробітку за період вимушеного прогулу, ураховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, законодавством регламентовано скорочений строк звернення до суду з позовом щодо оскарження наказу про звільнення з публічної служби та іншими похідними позовними вимогами (поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, разом із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів, позивачем заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.03.2014 року по 29.03.2016 року, яку він за власним бажанням відкликав під час розгляду справи № 826/4802/14, у якій його було поновлено на спірній посаді. Вдруге таку вимогу було подано до суду 04 травня 2016 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Статтею 100 цього Кодексу передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, умовою поновлення пропущеного строку звернення до суду є наявність поважних причин його пропущення. Поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних дій.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу поважними, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність залишення позову у цій частині без розгляду.

Таким чином, на підставі частини першої статті 203 та пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу, постанова суду першої інстанції у вказаній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення - про залишення позову без розгляду.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги Кабінетом Міністрів України не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 07 квітня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з Кабінету Міністрів України.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, що становить 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 88, 155, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 207, 212, 254, КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства молоді та спорту України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року в частині стягнення з Міністерства молоді та спорту України на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за період вимушеного прогулу скасувати. Адміністративний позов у цій частині залишити без розгляду.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 (тридцять дві) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст ухвали виготовлено 22 травня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.