Ухвала суду № 66646901, 28.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" квітня 2017 р. справа № 804/4180/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року

у справі № 804/4180/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління судової адміністрації України у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, в якому просив:

визнати неправомірними дій відповідача в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з внесенням Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 змін до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині визначення розміру посадового окладу працівника апарату суду, у позивача з 26.10.2014 виникло право на отримання заробітної плати за вказані періоди у розмірі більшому, ніж розмір, що був нарахований та виплачений позивачу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду, з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України у справах № 21-1726а16 (820/4648/15) від 12.07.2016, № 21-1888а16 від 13.07.2016, мотивовано тим, що відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України,

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах є достатня кількість мотивів для відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом України, наполягає на тому, що згідно чинному законодавству посадові оклади працівникам апарату суду в період з 26.10.2014 по 08.09.2015 повинні виплачуватися у розмірах, визначених саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в письмових запереченнях просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 працює в апараті Самарського районного суду м. Дніпропетровська на посаді секретаря судового засідання.

Згідно довідки по нарахованій заробітній платі за період з 01.10.2014 по 31.12.2015, виданої Самарським районним судом м. Дніпропетровська 23.05.2016 № 896 (а.с.12-14), розмір посадового окладу ОСОБА_1 визначений відповідно до затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 700) Схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» №482 від 20.05.2009:

- з жовтня 2014 року по серпень 2015 року включно виплачувалася заробітна плата згідно схеми посадових окладів працівників апарату суду, закріпленої постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати - 1218,00 грн.;

- з вересня 2015 року по грудень 2015 року включно - у розмірі 2067,00 грн. згідно змін до схем посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».

Посилаючись на те, що з 26.10.2014 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», пунктом 5 Прикінцевих положень якого внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а з 29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, і встановлено норму, за якою розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців, позивач вважає неправомірною виплату їй заробітної плати без урахування збільшеного з 26.10.2014 розміру посадового окладу працівника апарату суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Спір між сторонами виник з приводу застосування абз. 2 ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, ч.1 ст.147 цього Закону у редакції з 28.03.2015 та положень вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI в редакції, що діяла до 26.10.2014, розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

За правилами 98 КЗпП України, ч.1 ст.13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ч.2 ст.13 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.8 вказаного Закону умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.

26.10.2014 набрали чинності певні положення Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, в тому числі, п.5 розділу XII «Прикінцеві положення» (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділ XІII «Перехідні положення» (п.1 "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру").

Цим Законом внесено зміни до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом N 2453-VI.

29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції і у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VIII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Вказані норми узгоджуються з положеннями наведених вище ч.ч.7, 8 ст.33 Закону України № 3723-XII «Про державну службу» та ч.2 ст.8 Закону України «Про оплату праці» в частині повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення умов та розмірів оплати праці державних службовців.

За правилами ст.142 Закону № 2453-VI (у редакції до 28.03.2015) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА.

Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.143 Закону № 2453-VI).

Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VI у редакції з 28.03.2015.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який набрав чинності 01.01.2015, визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 (у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Законом України № 217-VIII від 02.03.2015) установлено, що норми і положення Закону № 2453-VI застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також з 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 № 79-VIII.

Даним Законом № 79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, на час виникнення спірних відносин Схема посадових окладів працівників апарату суду затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, зокрема додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 (зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644, згідно яким місячний посадовий оклад (коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду) секретарю судового засідання встановлений в розмірі 0,3. Відповідно до примітки цього додатку у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.

Отже, делеговані Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів реалізовані у вересні 2015 року шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268.

При цьому, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону N 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону N 192-VIII обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.30 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу.

В свою чергу, за приписами п.2 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на судову владу.

Разом з тим в абз.1 ч.1 ст.48 БК України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлювались певні видатки з кредитування Державного бюджету України, у т. ч. видатки на судову владу, при цьому вказані Закони не передбачали видатків на виконання приписів абз.2 ч.1 ст.144 Закону № 2453-VI (у редакції Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014) та абз.2 ч.1 ст.147 в редакції з 28.03.2015, отже відповідач як розпорядник бюджетних коштів, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 (820/4648/15) і відповідно до ст.244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у спірних правовідносинах здійснював нарахування заробітної плати позивачу у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, не з мотивів відсутності коштів, а у зв'язку з відповідним правовим врегулюванням, згідно якому повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених ч.1 ст.144 Закону № 2453-VI (абз.2 ч.1 ст.147 в редакції з 28.03.2015), передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже виконуючи обов'язки щодо нарахування заробітної плати працівникам апарату суду у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідач діяв в межах та з дотриманням чинного на час такого нарахування законодавства.

Не будучи головним розпорядником бюджетних коштів, відповідач не наділений повноваженнями самостійно без збільшення видатків з Державного бюджету України встановлювати та здійснювати перерахунок посадового окладу працівників апарату суду,

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 804/4180/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бут оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко