Постанова № 66646337, 16.05.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року Чернігів Справа № 825/678/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника відповідача-1 Гнипа В.В.,

представника відповідача-2 Мазій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28.04.2017 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівська ОДА), в якому просить визнати дії Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області щодо відмови позивачу у видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС неправомірними та зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати позивачу посвідчення вдови померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Ухвалою про відкриття провадження від 03.05.2017 у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області. При цьому, в судовому засіданні було встановлено, що повідомлення позивачу про необхідність надання додаткових документів для встановлення відповідного статусу було направлено позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - Управління), органом до якого позивач і звертався зі своєю заявою, у зв'язку з чим суд замінив третю особу на Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області.

Також, до участі у справі було залучено Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), оскільки саме він забезпечує організаційну роботу по видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після перевірки наданих позивачем документів, на підставі лише архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, Департамент зробив висновок, що вказана військова частина, у складі якої її померлий чоловік брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, дислокувалася за межами зони відчуження, а населені пункти в яких виконувались роботи, також знаходяться за її межами та не включені до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Внаслідок вказаного, Департамент протиправно відмовив позивачу у видачі посвідчення, не звертаючи увагу на наявність експертного висновку та посвідчення першої категорії ОСОБА_6, яке пройшло перереєстрацію у 1998 році, та які є чинними на даний момент, а тому підстави не видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС є надуманими та неправомірними.

Позивач в судове засідання не з'явився, поштовим зв'язком надав клопотання, в якому просив судове засідання провести без його участі (а.с.37).

Представник Чернігівської ОДА в судовому засіданні позов не визнав, заявив клопотання про залучення у якості другого відповідача Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та надав свої письмові заперечення, в яких просив адміністративний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду. Одночасно зазначив, що до Чернігівської ОДА документи ОСОБА_3 щодо видачі посвідчення вдови померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою не надходили.

Протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні даного клопотання, обґрунтувавши свою відмови тим, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Bellet v. France", Європейський суд з прав людини зазначив, що ст.6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 27.06.2000 у справі "Ілхан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу можливості захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник Департаменту в судовому засіданні проти позову заперечив, та просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. При цьому, через канцелярію суду надав свої письмові заперечення, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки Управління діяло в межах своїх повноважень та вказав, що Управління не є належним відповідачем у даній справі, оскільки воно не наділене повноваженнями підтверджувати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 28.04.1989 по 24.08.1989 ОСОБА_6 у складі військової частини 37528 приймав участь у в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується особливою відміткою у військовому квитку ОСОБА_6 (а.с.22) та відповідними довідками (а.с.23, 24).

26.09.2000 Київська регіональна міжвідомча експертна комісія на засіданні №13/00 розглянула подану ОСОБА_6 документацію та встановила, що захворювання пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та пов'язані з виконанням військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.16).

На підставі Акту огляду МСЕК №1297, 04.07.2001 ОСОБА_6 була встановлена третя група інвалідності з визначенням ступеня втрати працездатності 50%, що підтверджується витягом з акту огляду МСЕК (а.с.14-15), на підставі чого 12.02.2002 ним отримано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_2 (а.с.15) та 28.08.2007 Чернігівською ОДА видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії НОМЕР_3 с (а.с.15).

Експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я та Міністерства надзвичайних ситуацій України від 29.02.2016 №33 було розглянуто звернення родичів з приводу смерті ОСОБА_6 і надану, згідну переліку, та зареєстровану в ЦМЕК 27.01.2016 документацію померлого ОСОБА_6 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та встановлено, що захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі викладеного, ОСОБА_3, для отримання посвідчення вдови померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області з відповідною заявою.

27.04.2016 за №10-10/3967 Департаментом була надана відповідь позивачу, в якій вказано, що оскільки первинні документи не відповідають вимогам Порядку, то в інтересах заявниці Департаментом направлено запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України щодо отримання архівної довідки про участь її чоловіка у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у зоні відчуження.

16.06.2016 додатково до листа від 27.04.2016 за №10-10/3967 Департаментом було повідомлено позивача, що відповідно до отриманої архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 25.05.2016 №179/1/4724 ОСОБА_6, чоловік заявниці, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 30.04.1989 по 18.08.1989. У архівній довідці зазначено про його перебування в населених пунктах, які відносяться до зони безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106. Дні виїзду безпосередньо в зону відчуження, що є необхідною умовою для статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не відображено. Крім того, військова частина 37528 за вказаний період дислокувалась за межами зони відчуження.

Враховуючи зазначене, Департаментом вказано, що законодавчих підстав для видачі позивачу посвідчення дружини померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, не вбачається. Департаментом надіслано запит до центрального органу про можливість видачі заявниці відповідного посвідчення (а.с.17).

Також Департаментом розглянуто звернення позивача на урядову "гарячу лінію" щодо отримання посвідчення, про що надіслано лист від 23.06.2016 №10-11/6013 (а.с.18).

В подальшому, листом 17.08.2016 №490/20/132-16 Міністерством соціальної політики України надані позивачу роз'яснення, стосовно порушених ним питань при зверненні до Департаменту та вказано, що надані Департаментом документи не засвідчують участь її чоловіка у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження. Вказані роз'яснення також містять посилання на архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та рекомендовано з питань підтвердження чоловіку позивача за життя статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС звернутися до Департаменту (а.с.19-20).

30.08.2016 Департаментом, за врахування роз'яснень Міністерства соціальної політики України, листом повідомлено Управління про відсутність законодавчих підстав для видачі посвідчення дружини померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому Департамент, одночасно просить довести зазначене до відома заявниці та повідомити, що її справу може бути розглянуто повторно, після надання документів, які б беззаперечно підтверджували участь ОСОБА_6 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у зоні відчуження.

На виконання вказаного доручення, Управління листом від 06.09.2016 №08-24/6927 повідомило позивача про обставини, викладені у листі Департаменту від 30.08.2016 (а.с.56), що і стало наслідком звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Питання визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, видачі відповідних посвідчень врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) та Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок).

Пунктом 10 Порядку передбачено видачу посвідчень потерпілим та учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Серед іншого також вказано, що посвідчення видається дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого - на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи або на підставі відповідного посвідчення, а також експертного висновку щодо причинного зв'язку смерті з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що видача посвідчення дружині померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою здійснюється на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи або на підставі відповідного посвідчення, а також експертного висновку щодо причинного зв'язку смерті з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Тобто, обласні державні адміністрації за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання заявника здійснюють видачу посвідчень у двох випадках:

- на підставі документів про підтвердження статусу;

- за наявності відповідного посвідчення, а також експертного висновку щодо причинного зв'язку смерті з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, за наявності дотримання заявником однієї із вищевказаних умов визначених п.10 Порядку, не дотримання ним іншої не може бути підставою для відмови у видачі посвідчення, оскільки вони є альтернативою одна одній.

Згідно з розпорядженням Голови обласної державної адміністрацій від 25.12.2013 № 538 "Про організацію роботи з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації (далі - Департамент) забезпечує організаційну роботу по видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому саме Департаментом опрацьовуються документи для прийняття обласною державною адміністрацією відповідних рішень.

Цю функцію також на місцевому рівні виконують місцеві управління, що узгоджується з вищезазначеними нормативно-правовими актами та наказом Міністерства соціальної політики України від 26.11.2012 № 741 "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій".

На виконання вказаних положень Департаментом за поданням Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області були опрацьовані документи позивача щодо видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом було встановлено, що Департаментом відмовлено у видачі позивачу посвідчення на підставі того, що надані заявником документи не засвідчують участь її чоловіка у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження, а тому законодавчих підстав для видачі їй посвідчення, Департамент не вбачає.

Як пояснив представник Департаменту в судовому засіданні, при розгляді документів, наданих позивачем, ними було встановлено, що видача 28.08.2007 Чернігівською ОДА посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії НОМЕР_3 с чоловіку позивача, відбувалась за відсутності законодавчих підстав та підтверджуючих статус документів.

При цьому, жодної правової норми, на підставі якої Департаменту надано право встановлювати невідповідність документів або факт видачі на підставі них посвідчення за відсутності законодавчих підстав, представник Департаменту не навів.

На момент розгляду справи в суді посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії НОМЕР_3 с, яке видано 28.08.2007 Чернігівською ОДА на ім'я ОСОБА_6 є чинним, жодні рішення про безпідставну видачу та вилучення посвідчення 1-ї категорії Комісією зі спірних питань при Міністерстві соціальної політики України не приймалось, службове розслідування про визнання безпідставною видачу ОСОБА_6 посвідчення не проводилось, винні особи не знайдені і не покарані, експертний висновок щодо визначення причинного зв'язку інвалідності з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та експертний висновок щодо захворювання, що призвело до смерті, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не скасовано, а тому такі посилання Департаменту до уваги судом не приймаються.

Тобто, не визнання Департаментом статусу чоловіка позивача, як особи що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі інших документів, що стало наслідком відмови у видачі посвідчення, при наявності посвідчення особи категорії 1 та відповідного експертного висновку, на думку суду, є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства.

При цьому, суд також зазначає, що відповідно до п.2 Порядку, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи наявність у померлого посвідчення категорії 1, що підтверджує віднесення його до числа осіб, а саме, інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст.10, ст.11 і ч.3 ст.12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу (п.1 ч.1 ст.14 Закону), вказане не давало підстав для надання відмови позивачу у видачі посвідчення дружині померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації щодо відмови позивачу у видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС неправомірними.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області протиправними задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до розпорядження Голови обласної державної адміністрацій від 25.12.2013 № 538 "Про організацію роботи з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та наказу Міністерства соціальної політики України від 26.11.2012 № 741 "Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій" на Управління покладено обов'язок щодо прийняття заяв та підготовки документів щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, Управління не наділено повноваженнями щодо прийняття рішень стосовно визначення статусу або видачі посвідчень, а тому жодних протиправних дій по відношенню до позивача не вчиняло.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Чернігівську ОДА видати позивачу посвідчення вдови померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, суд зазначає наступне.

Згідно положень вищенаведених нормативно-правових актів, та у відповідності до Порядку рішення про видачу посвідчення приймається обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

У свою чергу, предметом даного адміністративного позову є визнання протиправними дій Департаменту щодо відмови позивачу у видачі посвідчення та зобов'язання Чернігівської ОДА видати посвідчення.

Однак, вищевказані позовні вимоги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки судом встановлено, що Чернігівською ОДА жодних рішень щодо видачі або відмови у видачі позивачу посвідчення не приймалось. Жодні документи до Чернігівської ОДА також не надходили. Отже, Чернігівська ОДА не вчиняла жодних протиправних дій щодо відмови у видачі позивачу посвідчення.

Крім того, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питання, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Неможливість підміняти собою органи владних повноважень повністю узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові Пленуму від 24.10.2008 № 13.

В зв'язку з зазначеним, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Чернігівську ОДА видати позивачу посвідчення вдови померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою належить відмовити.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, у відповідності до п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З огляду на наявність у суду повноважень при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови Департаменту у видачі посвідчення, суд доходить висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі, та вважає за необхідне з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації повторно розглянути документи ОСОБА_3 щодо видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997, набула чинності для України 11.09.1997) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС неправомірними.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації повторно розглянути документи ОСОБА_3 щодо видачі посвідчення дружини, померлого громадянина, смерть якого пов'язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (проспект Миру, 116-А, м.Чернігів, 14028, код 03195961) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 320,00 грн (триста двадцять гривень) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк