Постанова № 66645851, 23.05.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1739/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року

09год.15хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за адміністративною позовною заявою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави суму заборгованості по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі - 24977,81грн. та перерахувати суму податкової заборгованості по транспортному податку з фізичних осіб - 24 977, 81 грн. на р/р: 31416715700008, код платежу 18011000, Одержувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/38016923, банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за відповідачем рахується податковий борг з транспортного податку у розмірі - 24 977, 81 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

12.04.2017 року за вх.№10856/17 від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вона вважає позовні вимоги необґрунтованими. Відповідач наголошує, що вона дійсно є власницею автомашини «TOYOTA LANDCRUISER», державний номер НОМЕР_1, однак фактичної нею не користується з 2014 року, оскільки зазначений автомобіль перебуває у користуванні її колишнього чоловіка та автомобіль на даний час є предметом розподілу майна між подружжям. Наведений транспортний засіб був придбаний відповідачкою та її колишнім чоловіком сумісно під час перебування у шлюбі.

В судовому засіданні 15.05.2017 року судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України, оскільки належним чином повідомлений позивач свого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Згідно інформації Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області від 21.01.2016 р. ОСОБА_1 є власницею TOYOTA LAND CRUISER 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 4461 см3.

21.10.2015 р. позивачем сформовано податкове повідомлення-рішення форми Ф № 4690-17, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 14). Податкове повідомлення-рішення було направлене на адресу відповідача, що підтверджується копією фіскального чеку у матеріалах справи.

Згідно облікових карток станом на 31.12.2015 року у ОСОБА_1 рахувалась переплата у розмірі 22,19 грн., отже сума боргу складає 24977,81 грн.

ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області з метою погашення податкового боргу було направлено відповідачу податкову вимогу №9586-17 від 26.09.2016 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи (а/с 21-23), однак відповідачем сума боргу сплачена не була, податкове повідомлення-рішення та податкова вимога в судовому порядку відповідачем не оскаржена.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

01.01.2015 р. набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 р. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013 р.

Відповідно до пунктів 14.1.124, 14.1.163, 14.1.220, 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються у такому значенні: новий транспортний засіб - транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію; перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше; рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах; транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст.267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Судом встановлено, що автомобіль марки TOYOTA, моделі LAND CRUISER, номер кузова НОМЕР_2, легковий універсал В, з об'ємом двигуна 4461 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_3, перша реєстрація проведена 27.04.2013 р. за фізичною особою ОСОБА_1 на праві власності. Інші відомості щодо реєстрації даного транспортного засобу за іншими власниками відсутні. Тобто на дату прийняття податкового повідомлення - рішення (21.10.2015 р.) термін використання вказаного автомобіля складав менше п'яти років та останній є об'єктом оподаткування, а позивач є платником транспортного податку у відповідності до п. п. 267.1.1, 267.2.1 ст. 267 ПК України.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення рішення від 21.10.2015 р. № 4690-17 відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість за податковим повідомленням-рішенням є узгодженою.

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 9586-17 від 26.09.2016 року на суму 24977,81 грн. (а.с. 22), що була отримана останньою (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а/с 23).

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно відсутності у ОСОБА_1 обов'язку сплачувати транспортний податок з підстав фактичного не використання нею транспортного засобу, та наявності спору про поділ майна, оскільки матеріалами справи підтверджено, що власницею спірного автомобіля є саме ОСОБА_1, та останньою в судовому порядку не оскаржено ані податкове повідомлення-рішення, ані податкову вимогу, отже податковий борг, що виник у 2016р., має бути погашений саме відповідачкою.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надала доказів відсутності або погашення нею податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги підтвердженими наданими доказами, обґрунтованими, відповідаючими чинному законодавству, що є підставою для їх задоволення.

Керуючись ч.6 ст.128. ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь держави суму заборгованості по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі - 24977(двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім)грн. 81коп. та перерахувати суму податкової заборгованості по транспортному податку з фізичних осіб - 24 977, 81 грн. на р/р: 31416715700008, код платежу 18011000, Одержувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/38016923, банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян