Постанова № 66645402, 15.05.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м.Житомир справа № 806/437/17

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Климчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростишівгаз" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2017 р. №000001100, №000002100, визнання протиправними дій щодо нарахування пені,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Коростишівгаз" звернулося до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2017 р. №000001100, №000002100, визнання протиправними дій щодо нарахування пені.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки за актом перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та такими, що спростовуються нормами податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Зокрема відмітив, що з інтегрованої картки позивача вбачається несвоєчасна сплата узгоджених грошових зобов'язань, а тому у Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області є всі правові підстави застосовувати до позивача штрафні санкції та нараховувати пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.12.2016 року Коростишівським відділенням Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено камеральну перевірку ПАТ "Коростишівгаз" по питанню несвоєчасної сплати податку на додану вартість за період з 2013 р. по 2016 р. За результатами перевірки було складено акт №59/2/06-0-121 від 28.12.2016 р.

Відповідно до акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000001100 від 26.01.2017 року про застосування штрафу в сумі 5901, 23 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ;

- № 000002100 від 26.01.2017 року про застосування штрафу в сумі 39337,81 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"від 05.04.2001 № 2346-III.

Відповідно до п.126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, з розрахунку штрафної санкції зазначеному в акті перевірки вбачається, що узгоджені грошові зобов'язання з ПДВ за квітень 2013 року при граничному терміні 31.05.2013 року були фактично погашені 07.06.2013 року, тобто із затримкою 8 днів, що стало підставою для застосування штрафу в сумі 1519,82 грн. (10% від погашеної суми податкового боргу). (а.с.18)

Однак, п. 102.1. ст.102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Приписами п.п.14.1.39. п.14.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, відповідачем неправомірно застосовано до позивача відповідно до податкового повідомлення-рішення №000001100 від 26.01.2017 р. штрафну санкцію в частині 1519, 82 грн.

Щодо застосування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення - рішення №000001100 від 26.01.2017 р. в частині 4381,41 грн. (жовтень 2015 р., травень 2016 р.), та податкового повідомлення-рішення №000002100 від 26.01.2017 р. в сумі 39337,81 грн. (листопад 2015 р., квітень-червень 2016 р.) у зв'язку з неврахуванням інспекцією фактичної сплати грошового зобов'язання із ПДВ в сумі 72574, 00 грн. та в сумі 73000, 00 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Так, п.8.1. ст.8 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4. ст.22 вказаного Закону № 2346-III встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

-для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

-для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Приписами п.30.1. ст.30 Закону № 2346-III передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. (п.32.2 ст.32 Закону № 2346-III)

Враховуючи наведене, наявними у матеріалах справи платіжним дорученням №53 від 22.09.2015 р. про переказ коштів в сумі 72574, 00 грн. та платіжним дорученням про переказ коштів в сумі 73000, 00 грн. на відповідний рахунок для сплати зобов'язань з ПДВ, відкритий в Державній казначейський службі України підтверджується своєчасне виконання позивачем зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість.

Згідно із приписами п.129.6. ст.129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 129.7. ст.129 ПК України визначено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Наведена правова позиція неодноразово була висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 р. у справі №820/18291/14, від 18.06.2015 р. у справі №815/5192/14.

Окрім цього, судом встановлено, що обставини щодо своєчасності виконання позивачем зобов'язань зі слати задекларованого податку на додану вартість за серпень 2015 року в розмірі 72574, 00 грн. були предметом дослідження у адміністративних справах №806/68/16 та №806/5229/15, судові рішення по яких набрали законної сили. Зокрема, було встановлено належне виконання покладеного на позивача обов'язку щодо сплати відповідно до платіжного доручення № 53 від 22 вересня 2015 року задекларованого податку на додану вартість в розмірі 72574,00 грн.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Пунктом 1 Розділу 2 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок №422) інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Відповідно до п.2 підрозділ 6 Розділу 3 Порядку №422 з метою обліку сум бюджетного відшкодування в ІКП відображаються облікові операції щодо сум, які:

заявлені платниками до відшкодування згідно із податковою звітністю;

знаходяться у стадії камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування;

зменшені/збільшені за результатами камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування;

знаходяться у процедурах адміністративного/судового оскарження платниками повідомлень-рішень органів ДФС про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ (відмову у відшкодуванні);

поновлені за результатами адміністративного/судового оскарження платниками повідомлень-рішень органів ДФС про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ (відмову у відшкодуванні);

підтверджені до відшкодування за результатами камеральних/документальних перевірок правомірності заявлених платниками сум до відшкодування;

за якими органами ДФС сформований висновок про суми відшкодування ПДВ;

за якими органами ДФС висновок про суми відшкодування ПДВ переданий до органів Казначейства;

відшкодовані органами Казначейства на поточні рахунки платників за висновками органів ДФС;

відшкодовані органами Казначейства на поточні рахунки платників за рішеннями судів.

Всупереч вищенаведеному, відповідач не вніс змін до інтегрованої картки платника податків щодо зобов'язання по податку на додану вартість за серпень 2015 року в сумі 72574, 00 грн., у зв'язку з чим неправомірно застосував штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення №000001100 від 26.01.2017 р. в частині 4381,41 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №000002100 від 26.01.2017 р. в сумі 39337,81 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними нарахування пені в сумі 3610, 99 грн., в тому числі 30.06.2016 р. в сумі 2396,94 грн. та 01.07.2016 р. в сумі 214,05 грн., суд враховує наступне.

Згідно п.2 підрозділу 7 Розділу 3 Порядку №422 пеня не нараховується, зокрема: за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулось через порушення банком строків зарахування податків, зборів до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 000001100 від 26.01.2017 року про застосування штрафу в сумі 5901, 23 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ та № 000002100 від 26.01.2017 року про застосування штрафу в сумі 39337,81 грн. за затримку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ, та не доведено правомірність нарахування пені в сумі 3610, 99 грн., а тому суд задовольняє адміністративний позов.

Керуючись статтями 49, 51, 71, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 р. №000001100.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 р. №000002100.

Визнати протиправними нарахування пені в сумі 3610,99 грн., в тому числі 30.06.2016 року в сумі 2396,94 грн. та 01.07.2016 р. в сумі 1214,05 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 19 травня 2017 р.