Постанова № 66645217, 14.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р. справа № 2а-1583/09/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Максименко Е.М.

за участю представників:

позивача Кривошеїної І.О.

відповідача Малютіної В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС при визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення № 0000878813/0/40226 від 24.11.2008 р., № 0000878813/1/43137 від 18.12.2008 р.,-

встановив:

14 січня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000878813/0/40226 від 24.11.2008 р. та № 0000878813/1/43137 від 18.12.2008 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем комунальний податок на суму 113 665,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки № 359-08-02/3-05393056 від 14.11.2008 р. відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В акті перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань з вказаного податку на 108252,6 грн. Позивач зазначає, що при розрахунку комунального податку керувався наказом ДПА України № 625 від 24.12.2003 р., згідно якого нарахування податку визначається шляхом множення ставки комунального податку на розмір річного фонду оплати праці. Отже, жодних порушень при здійсненні звітного розрахунку по комунальному податку позивачем не допущено. Окрім того, відповідачем безпідставно застосовано розмір комунального податку, визначений рішенням Дніпропетровської міської ради № 6/11 від 30.07.2003 р. «Про комунальний податок» (зі змінами та доповненнями згідно рішень № 4/4 від 27.09.2006 р., № 35/28 від 13.02.2008 р., № 6/11 від 30.07.2003 р.), оскільки визначений розмір не узгоджується з Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року провадження у вказані справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2а-484/08.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року провадження у вказаній справі було поновлено. Окрім того, вказаною ухвалою судом допущено процесуальне правонаступництво в порядку ст. 55 КАС України - позивача замінено на Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», а відповідача - на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Ухвалою суду від 31.05.2016 р. судом в порядку процесуального правонаступництва допущено заміну позивача на Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод».

В судовому засіданні 14.07.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, навів їх обґрунтування аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до неї.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що за результатами проведеної перевірки встановлено факт заниження комунального податку, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

14.11.2008 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі-відповідач) проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» (далі-позивач) по комунальному податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2008 року, за результатами якої складено Акт № 359-08-02/3-05393056.

Згідно висновків вказаного акту, зазначено: в порушення ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 № 1251-ХІІ (зі змінами та доповненнями), ст.18 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» від 20.05.93 № 56-93 (зі змінами та доповненнями) та п.2.2 додатку до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.03 № 6/11 «Про комунальний податок» (з урахуванням змін та доповнень, внесеними рішеннями міської ради від 27.09.06 № 4/4 «Про рішення міської ради від 30.07.03 № 6/11 «Про комунальний податок» та від 13.02.08 № 35/28 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.03 № 6/11 «Про комунальний податок»). Згідно п.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 13.02.2008 р. № 35/28 встановлено, що «розмір комунального податку за базовий (звітний) період за одного працівника дорівнює 10,20 грн., що становить 5 % від річного фонду оплати праці обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17,00 грн. х 12= 204,0 грн.)». ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» обчислювався комунальний податок за ставкою 10 % від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу (а.с. 16).

Так, перевіркою встановлено, що підприємством нараховано комунального податку на суму 108 252,60 грн., в т.ч. за І квартал 2008 року - 36 731,90 грн., за ІІ квартал 2008 року - 35 868,30 грн., за ІІІ квартал 2008 року - 35 652,40 грн. Відхилення за вказані періоди становить - 108 252,60 грн. (а.с. 17).

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000878813/0/40226 від 24.11.2008 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з комунального податку на суму 113 665,23 грн., в т.ч. за основним платежем - в розмірі 108 252,60 грн. та за штрафними санкціями - 5 412,63 грн. (а.с. 14).

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Листом № 43035/10/08-15-21 від 18.12.2008 р. позивача повідомлено про залишення скарги без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження, відповідно до процедури, що діяла на той час, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000878813/1/43137 від 18.12.2008 р. про збільшення грошового зобов'язання на суму 113 665,23 грн., в т.ч. за основним платежем - в розмірі 108 252,60 грн. та за штрафними санкціями - 5 412,63 грн.

26.12.2008 року позивачем подано повторну скаргу на вказане рішення.

Листом від 04.02.2009 р. № 2953/10/25-008 платника податків повідомлено про залишення повторної скарги без задоволення.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач оскаржив його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, звернувшись із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення встановлювалися Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» (далі - Декрет № 56-93).

Статтею 15 Декрету № 56-93 визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Отже, об'єктом оподаткування є річний фонд оплати праці, обчислений виходячи із офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, що працюють у звітному періоді.

Статтею 15 Закону України № 1251 від 25.06.1991 р. «Про систему оподаткування» (далі - Закон №1251) та статтею 1 Декрету №56-93 комунальний податок віднесено до переліку місцевих податків і зборів.

Статтею 18 Декрету №56-93 визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 6/11 від 30.07.2003 р. «Про комунальний податок», яким затверджено Положення про комунальний податок.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання № 4/4 від 27.09.2006 р. «Про рішення міської ради від 30.07.2003 р. № 6/11 «Про комунальний податок» внесено зміни до п. 2.2, який викладено в наступній редакції: «п. 2.2. Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу» (а.с. 155). Зазначене рішення введено в дію на території міста Дніпропетровська з 01.01.2007 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання № 35/28 від 13.02.2008 р. внесені зміни до рішення міської ради № 6/11 від 30.07.2003 р. «Про комунальний податок» та викладено пункт 2.2 в наступній редакції: « 2.2 Розмір комунального податку за базовий (звітний) період за одного працівника дорівнює 10,20 грн., що становить 5% від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17,00 грн. х 12 = 204,00 грн.)» (а.с. 153).

Як вже зазначалося вище, 26.01.2010 року провадження у даній адміністративній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2а-484/08, з тих підстав, що рішення Дніпропетровської міської ради № 35/28 від 13.08.2008 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 р. № 6/11 «Про комунальний податок» було предметом судового оскарження.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2013 року у справі № 2а-15/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 р., у задоволенні позову ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2008 р. № 35/28 «Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 р. № 6/11 «Про комунальний податок» - відмовлено (а.с. 167-168).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 р. касаційну скаргу ПАТ «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» - відхилено (а.с. 76-77).

Водночас, постановою Вищого адміністративного суду від 18.11.2015 р. у справі № К/800/24245/13, було визнано таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним рішення Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 р. «Про рішення міської ради від 30.07.2003 р. № 6/11 «Про комунальний податок» (а.с. 79-80).

Саме на п. 2.2 додатку до вказаного рішення міської ради, як на підставу донарахування позивачу податкових зобов'язань з комунального податку, посилається відповідач в акті перевірки (а.с. 16).

Визнаючи вказане рішення Дніпропетровської міської ради нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, Вищий адміністративний суд України у своїй постанові зазначив, що згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. з наступними змінами і доповненнями в редакції на час виникнення спірних правовідносин, питання встановлення місцевих податків і зборів, розмірів їх ставок вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради та у межах, визначених законом.

У відповідний період місцеві податки і збори, їх граничні розміри і порядок обчислення встановлювались Декретом Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори» у відповідній редакції.

Статтею 15 вказаного Декрету закріплено, що комунальний податок справляється, зокрема, з юридичних осіб; його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 18 Декрету № 56-93 також передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів в межах установлених граничних розмірів ставок.

Тим часом, Законом України «Про державну податкову службу» у відповідній редакції на органи податкової служби покладено функцію по затвердженню форми податкових розрахунків, звітів, податкових декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На виконання зазначеної функції та підпункту «ї» пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 у відповідній редакції, наказом ДПА України від 24.12.2003 р. № 625 було затверджено форму податкового розрахунку комунального податку.

З форми податкового розрахунку комунального податку вбачається, що розмір податку за базовий податковий період розраховується шляхом множення ставки податку, визначеної органом місцевого самоврядування, на річний фонд оплати праці. При цьому останній розраховується як добуток кількісного складу працівників за базовий податковий (звітний) період та неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З огляду на викладене, помилковим є посилання відповідача на проведення розрахунку річного фонду оплати праці шляхом множення кількісного складу працівників за базовий звітний (податковий) період на неоподатковуваний мінімум доходів громадян та на 12 місяців.

Наведене також підтверджується статтею 15 Декрету № 56-93, в якій відсутнє посилання на необхідність множення річного фонду оплати праці на 12.

Викладене свідчить про невідповідність прийнятого Дніпропетровською міською радою рішення акту вищої юридичної сили.

Саме ці висновки стали підставою для визнання вказаного рішення нечинним Вищим адміністративним судом України (а.с. 79-80).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано податкові розрахунки з комунального податку за І, ІІ та ІІІ квартал 2008 року.

У графі «ставка комунального податку» зазначено 10%.

Згідно ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 10.05.1993 р. № 56-93 визначено, що граничний розмір комунального податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплату праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Актом перевірки від 14.11.2008 р. відповідач підтвердив, що ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» у періоді, що перевірявся, обчислювало комунальний податок за ставкою 10% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу підприємства (а.с. 16).

Отже, позивачем у спірному періоді розраховано комунальний податок в межах граничного розміру ставок, установлених законодавством - зокрема, Декретом № 56-93.

Крім того, позивачем при розрахунку комунального податку у спірному періоді не було порушено і рішення Дніпропетровської міської ради № 35/28 від 13.02.2008 р., яке залишилося чинним після судового оскарження, оскільки застосована позивачем ставка 10% річного фонду оплати праці не призвела до зменшення нарахування у порівнянні із застосуванням ставки 10,20 грн. за одного працівника, що становить 5% від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17,00 грн.х12 міс.=204,00 грн.), яку визначено вказаним рішенням міської ради (а.с. 153).

З урахуванням вищевикладених обставин у їх сукупності, податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000878813/0/40226 від 24.11.2008 р., № 0000878813/1/43137 від 18.12.2008 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000878813/0/40226 від 24.11.2008 р., № 0000878813/1/43137 від 18.12.2008 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 липня 2016 року.

Суддя В.В. Чорна