Рішення № 66642463, 28.04.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2421/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 квітня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої суддіЛемак О.В.

при секретаріРевачко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання іпотеки припинено,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання іпотеки припинено.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1, був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку двокімнатну квартиру, розташовану в м. Ужгород по вул. Ставровського-Попрадова, 4/2. в забезпечення кредитного договору від 02 листопада 2007 року на суму 120000 доларів США. В червні 2010 року в звязку з ліквідацією ТОВ «Укрпромбанк» право вимоги по кредитному договору та іпотеці перейшло до відповідача ПАТ «Дельта Банк». Позивач посилаючись на те, що згідно рішення суду від 04 грудня 2014 року, яке набуло законної сили, ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено в позові про стягнення заборгованості по вказаному вище кредиту, а тому просить суд визнати припиненим іпотеку за договором №380/Zквіп-07 від 5 листопада 2007 року та зняти заборону з квартири яка розташована в м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Ставровського-Попрадова (вул. Маяковського), 4/2, з реєстру заборон та іпотек.

Позивач та представник позивача в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника позивача в якій вона зазначає, що позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, а також просить суд розглянути справу у їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивися, про час та місце розгляду справи повідомлявсяналежним чином.

На підставі наведеного суд керуючись ч. 1ст. 224 ЦПК Україниухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та приватним підприємцем ОСОБА_1, було укладено кредитний договір №380/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, відповідно до п.1 договору, передбачено надання позичальнику кредитних коштів у сумі 120000 доларів США, з 2 листопада 2007 року по 30 жовтня 2010 року включно.

Для забезпечення виконання вказаного кредитчного договору, 05 листопада 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та фізичною особою ОСОБА_1, було укладено іпотечний договір №380/Zквіп-07, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстраційним № 3214, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку двокімнатну квартиру, розташовану в м. Ужгород по вул. Ставровського-Попрадова, 4/2, загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м. Одночасно, з посвідченням вказаного іпотечного договору приватним нотаріусом внесено реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер 5970006) та накладено заборону відчуження іпотечного майна до припинення дії договору іпотеки (реєстраційний номер 5969953).

Відповідно до постанови Правління НБУ №369 та Договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобовязань до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 по вказаним вище кредитному та іпотечному договору.

Обставина щодо набуття ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором №380/КВ-07 від 02 листопада 2007 року встановлена рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Приписами ч.1ст. 575 ЦК Українивстановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.5ст. 3 вказаного Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.1ст. 17 Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 грудня 2015 року, яке набуло законної сили 25 грудня 2015 року, у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором встановлено наступні обставини.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, укладеного 02 листопада 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремим частинами (транш), а підставою для видачі кожного окремого Траншу є Заява Позичальника. Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. Кредитного договору надання кожного Траншу здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в Закарпатській філії ТОВ «Укрпромбанк» (п. 2.3.1.), шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством) п.3.2.2. Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичково рахунку.

Отже, згідно умов укладеного між сторонами договору для отримання кредитних коштів (траншу) позичальник надає Банку заяву про видачу коштів, у випадку задоволення якої протягом двох днів бажана сума в межах кредитної лінії або перераховується на поточний рахунок позичальника в ТОВ «Укрпромбанк», або за його платіжним дорученням перераховується на рахунок третьої особи, вказаної у такому платіжному документі.

Судом в рішенні від 04 грудня 2015 року встановлено відсутність доказів того, що хоча б одна із поданих приватним підприємцем ОСОБА_1 заяв про видачу траншу була задоволена Банком та відповідна сума одним із двох спосіб, передбачених Кредитним договором, була перерахована з позичкового рахунку.

Відтак, у звязку з невиконанням Банком умов Кредитного договору від 02.11.2007 року щодо видачі кредитних коштів позичальнику у розмірі 120000 дол. США, у вимозі про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості відмовлено.

У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на те, що грошові кошти за основним зобовязанням кредитним договором, видані позичальнику не були, відповідно зобовязання з повернення таких у ОСОБА_1 не виникло, тобто іпотека забезпечує неіснуюче зобовязання.

Окрім того, нормами ст. 266 ЦК Українипередбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як зазначено в кредитному договорі від 2 листопада 2007 року кінцевий термін повернення коштів - 30 жовтня 2010 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст.ст. 256, 257, 261, 262 ЦК України).

Наступного дня після настання кінцевого строку для повернення кредитних коштів, а саме 01 листопада 2010 року, з огляду на відсутність повернення коштів позичальником, Банк дізнався про порушення свого права, а відтак, мав рівно три роки для захисту свого порушеного права шляхом предявлення до суду позову про примусове стягнення заборгованості. Перехід права вимоги в 2010 році до АТ «Дельта Банк» визначений трирічний термін не відміняє, не перериває та не зупиняє.

Разом з тим, з моменту настання кінцевого строку повернення позичкових коштів за кредитним договором від 02 листопада 2007 року ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 на протязі трьох років з позовом про повернення суми боргу, в т.ч. за рахунок іпотечного майна, не звертався, будь-яких інших письмових вимог не предявляв. Тільки в грудні 2013 року до Ужгородського міськрайонного суду було подано відповідний позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_1 боргу, однак рішенням суду від 04 грудня 2015 року в такому відмовлено у звязку з недоведеністю вимог Банку.

Між тим, судом також було встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно дост. 266 ЦК України сплив позовної давності означає, що будь-які додаткові вимоги, в т.ч. за забезпечувальними зобовязаннями, не можуть бути задоволені, відповідно, - предмет іпотеки є вільним від обтяжень.

У п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року зазначено, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додктвоої вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

З огляду на пропуск Банком строку позовної давності для стягнення основного боргу за кредитним договором іпотечний договір, що забезпечував виконання основного зобовязання, є припиненим, оскільки іпотека належного ОСОБА_1 нерухомого майна, яка є похідною від основного зобовязання, припиняється у звязку з припиненням основного зобовязання, що нею забезпечувалося на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності дост.316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє користується та розпоряджається належним йому майном на власний розсуд (ч.1ст.319 ЦК України).

Згідно ізст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі спливом строку позовної давності припиняється право вимоги (переслідування або притягнення до суду) боржника, а отже припиняється зобов'язання в розумінніст.509 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що основне зобов'язання за кредитним договором є припиненим, то й відсутні правові підстави для утримання під обтяженням чи обмеженням майна позивача, переданого в іпотеку.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно дост.17 Закону України «Про іпотеку»відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Одночасно з державною реєстрацією відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної під час посвідчення нотаріального договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 60, 212 ЦПК України, ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 11, 15, 266, 391 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання іпотеки припинено - задовольнити.

Визнати припиненим іпотечний договір №380/Zквіп-07 від 5 листопада 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_2 за реєстр. номером 3214.

Зняти заборону відчуження з квартири, яка розташована в м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Ставровського-Попрадова (вул. Маяковського), 4/2 та належить ОСОБА_1, накладену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, у звязку з укладенням іпотечного договору №380/Zквіп-07 від 05 листопада 2007 року, та вилучити записи про заборону та іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3