Ухвала суду № 66640110, 20.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 11-cc/790/578/17 Головуючий І інстанції Муратова С.О.

Справа № 646/3003/17 Доповідач Бездітко В.М.

Категорія: В порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року судова колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Бездітко В.М.

суддів - Цілюрік В.П., Курило О.М.,

за участю секретаря - Черкасова А.О.

прокурора - Соломко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 діючого в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017220000000149, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді вищевказаного суду від 17.03.17 року задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42017220000000149, а саме на злиток металу жовтого кольору з надписом: «551619, umicore. 20g. FEINGOLD. 999.9», який належить ОСОБА_2, яке виявлено в орендованому ОСОБА_3 індивідуальному (банківському) сейфі № 196/43, що знаходиться у депозитному залі девятнадцятого міського відділення ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», згідно договору № С21-000-137-06/218 на оренду індивідуального депозитного сейфу від 21.06.2012 року.

Як встановив суд, в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №42017220000000149 від 16.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень , передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.05.2015 між ДП завод «Електроважмаш» (далі постачальник ) та ТОВ «УКРМАШІНДУСТРІЯ» (далі покупець) був укладений договір № 206/238УП, згідно з яким постачальник зобовязується виготовити, поставити та передати у власність покупцю запасні частини для турбогенератора в номенклатурі , кількості і за ціною, зазначеними в специфікації №1, а покупець прийняти товар і оплатити його.

В подальшому, згідно з умовами даного договору, покупець оплатив виготовлений товар, але постачальник не передав у власність покупцю вказаний в договорі товар.

30.01.2017 близько 13.00 годин комерційний директор ТОВ «УКРМАШІНДУСТРІЯ» ОСОБА_5 прибув до ДП завод «Електроважмаш», розташоване за адресою : м. Харків, пр. Московський, 299, де предявив заступнику директора зі стратегії та маркетингу ОСОБА_3 вимогу щодо передачі товару відповідно до договору.

ОСОБА_3 вступив у злочинну змову з начальником управління зовнішньої комплектаії ОСОБА_6, направлену на вимагання та отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди.

28.02.2017 року близько 17.00 годин ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_3 розташованому в будівлі ДП ЗАВОД «Електроважмаш» за адресою : м. Харків, пр. Московський, 299, реалізуючи злочинний умисел групи, одержали від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у сумі 37000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.02.2017 ( 2705 грн. 36 коп. за 100доларів США) тобто становить 1000983 грн. 20 коп., що являється особливо великим розміром, за видачу останньому раніше оплаченого у повному обсязі товару.

Вказане підпадає під ознаки складу кримінального правопорушення яке передбачено ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України.

На ухвалу слідчого судді, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк для апеляційного оскарження ухвали Київського районного суду від 17.03.2017 року по справі № 646/3003/17 посилаючись на те, що ні власник арештованого майна, ні його представник не були присутні під час оголошення зазначеної ухвали слідчого судді про накладання арешту на злиток, а копії вказаної ухвали отримали лише 24.03.2017.

Також апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду від 17.03.2017 року по справі № 646/3003/17 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у накладанні арешту на злиток металу жовтого кольору з надписом: «551619, umicore. 20g. FEINGOLD. 999.9», а сам злиток повернути ОСОБА_2, посилаючись на те, що вищевказаний злиток належить їй на праві власності, вона не є підозрюваною чи обвинуваченою по справі, а злиток не містить на собі ознаки злочину, не відповідає критеріям зазначеним у ст. 167 КПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, який просив про задоволення його апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №42017220000000149 від 16.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України слідчий суддя прийшов до висновку, що вказаний у кримінальному провадженні №42017220000000149 від 16.02.2017 золотий злиток відповідає критеріям, визначеним у п.4 ч.2 ст. 167 КПК України та з урахуванням запобігання можливості його відчуження необхідно накласти на нього арешт, а не застосування арешту може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

У розумінні положень ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

На думку судової колегії, слідчим доведено, що арешт вказаного майна застосований з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню, так як вказане майно відноситься до предметів, що відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Так, при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.2, 4 ст.173 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

У той же час ні ОСОБА_2, ні її представником не доведено право власності на майно належними документами ( правовстановлюючими документами, тощо).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2017 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404,405, ч.3 ст.407,418,419,422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 діючого в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17 березня 2017 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017220000000149 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -