Вирок № 66638567, 23.05.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3078/16-к

провадження № 1-кп/415/87/17

ВИРОК

Іменем України

"23" травня 2017 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Коробейник Є.Ю.

захисника Стародубцевої Л.О.

обвинуваченої ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Лисичанська Луганської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, вдови, інвалідом не являється, не працюючої, раніше судимої: 07.02.2005 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 30.06.2005 року Лисичанським міським судом за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2, 70, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 11.08.2008 року Лисичанським міським судом за ст.389 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.; 22.03.2011 року Лисичанським міським судом за ст.398 ч.1 КК України до 1 року 3 місяців обмеження волі;13.04.2011 року Лисичанським міським судом за ст.ст.164 ч.1, 70 ч.4 КК України до 1 року 3 місяців обмеження волі;15.07.2011 року Лисичанським міським судом за ст.ст.198, 70 ч.4 КК України до 1 року 3 місяців обмеження волі;15.04.2013 року Лисичанським міським судом за ст.309 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 06.02.2014 року Лисичанським міським судом за ч.2 ст.185, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року, у денний час, більш точні дата та час в ході досудового розслідування та під час судового розгляду не встановлені, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через вхідні двері, проникла до приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки повторно, таємно викрала радіатор опалення марки «Daylux», вартістю 490 гривень, який належить ОСОБА_3, спричинивши йому майнову шкоду на зазначену суму.

28 листопада 2015 року близько 21 години, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у будинку за адресою: АДРЕСА_4, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала мобільний телефон «SamsungGT-E1202» вартістю 220 гривень та магнітофон «FirstRC-1611», вартістю 173 гривні, які належать ОСОБА_5, чим завдала останньому майнової шкоди на загальну суму 393 гривні.

07 липня 2016 року у вечірній час, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), перебуваючи у приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, кухонним ножем завдала удар ОСОБА_4 в область грудної клітини, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини, що згідно висновку судово-медичної експертизи від 09.08.2016 року № 197 відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та заволоділа мобільним телефоном марки «Nomi», спричинивши ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 250 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст. 187 КК України визнала повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовилася, відповідаючи на питання суду зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаялася, вину усвідомила, просила пробачити її та суворо не наказувати, зобов'язалася стати на шлях виправлення, влаштуватися на роботу, відновитися в батьківських правах, а також майнову шкоду потерпілим відшкодувати в повному обсязі.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_2, її вина у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 07.07.2016 року у вечірній час він знаходився за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_5, коли в будинок зайшла його знайома ОСОБА_2, яка була у стані алкогольного сп'яніння, що було видно візуально. Вона поскаржилась йому на відсутність грошових коштів та харчів та пройшла у залу, де почала шукати у нього гроші, а саме пенсію яку він напередодні отримав. Обвинувачена знала період коли він отримує пенсію, оскільки часто приходила до нього, допомагаючи по господарству. В цей час він сидів на кухні за столом та вечеряв, коли побачив, як обвинувачена взяла з ліжка ковдру та підійшовши до нього накинула її зверху на нього, після чого він почув різку біль в області грудей. Він схватив обвинувачену за волосся, однак остання вирвалась від нього. Він стягнув з себе ковдру та побачив, що на столі лежить кухонний ніж з плямами крові, а поруч стоїть обвинувачена, яка відразу схопивши його мобільний телефон марки «Nomi» та стала тікати на двір. Він кричав їй зупинитися, однак вона не послухала його та втекла. Наступного дня він звернувся до лікарні та поліції. На даний час претензій до обвинуваченої не має, мобільний телефон повернуто, покарання просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що у липні 2015 року в нього вдома за адресою: АДРЕСА_3 приблизно тиждень проживала ОСОБА_2, за цей час вона декілька разів приходила додому у стані алкогольного сп'яніння, це йому не сподобалося і він попросив ОСОБА_2 покинути його будинок, остання пішла, а через деякий час у вечорі, він, повернувшись за місцем свого мешкання, виявив пропажу радіатора опалення марки «Daylux», вартістю 490 гривень. До теперішнього часу викрадене майно йому не повернуто, він має майнові претензії до ОСОБА_2, однак цивільний позов не заявляє, покарання просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснив, що в нього є знайома ОСОБА_2 28.11.2015 року приблизно о 18 годині остання прийшла до нього в гості і вони почали вживати спиртні напої. Приблизно о 21 годині він заснув, а коли проснувся 29.11.2015 року близько 02 години він побачив, що вікно у кухні відкрите, а ОСОБА_2 в будинку не було. В коридорі на полу він побачив речі останньої, а саме кофту і бюстгальтер. Пізніше перевіривши в будинку порядок він виявив пропажу належних йому речей: мобільного телефону «SamsungGT-E1202» та магнітофону «FirstRC-1611». На даний час він майнових претензій до обвинуваченої не має, магнітофон йому було повернуто співробітниками поліції, покарання просив призначити на розсуд суду.

Крім того вина обвинуваченої підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- висновком товарознавчої експертизи від 21.07.2016 року № 19/113/9-3/431е, згідно якого ринкова вартість викраденого майна, а саме радіатора опалення марки «Daylux» на момент скоєння кримінального правопорушення (липень 2015 року), може складати 490,00 (чотириста дев'яносто гривень 00 коп. ) (т. ІІІ а.с. 31,32);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 18.07.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_6 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 3 (ОСОБА_2.) впізнав жінку у якої він у липні 2015 року на АДРЕСА_6 придбав радіатор опалення (т. ІІІ а.с. 40-42);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 18.07.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_7 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 1 (ОСОБА_2.) впізнала жінку, яка у липні 2015 року мешкала у її сусіда ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 ( т. ІІІ а.с. 44-46);

- протоколом огляду місця події від 08.07.2016 року, проведеного з 10-40 до 13-35, в присутності понятих, під час якого було оглянуто будинок АДРЕСА_5, де було виявлено та вилучено: 13 слідів пальців рук, металевий ніж зі слідами РБК та волосся, картонний коробок з під мобільного телефону, паперовий довідник з пластиковою карткою, пучок волосся, чоловіча сорочка зі слідами РБК (т. ІІІ а.с.69-75);

- протоколом огляду речей від 09.07.2016 року та фото таблицею до нього, проведеного за участю понятих, під час якого ОСОБА_8 було добровільно видано мобільний телефон марки «Nomi». В ході огляду вказаний предмет було вилучено та встановлено, що він являє собою мобільний телефон марки «Nomi» у корпусі чорного кольору, кнопочний, по периметру телефону кайма сірого кольору, сім картка відсутня, IMEIНОМЕР_1,IMEI 2 НОМЕР_2, телефон без наявних зовнішніх ушкоджень. (т. ІІІ а.с.129,130);

- висновком судово-медичної експертизи № 197 від 09.08.2016 року згідно якого при звертанні в хірургічне відділення ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська 08.07.2016 року у ОСОБА_4 виявлено колото-різану рану грудної клітини справа. Після обстеження та лікування встановлено заключний діагноз: «непроникаюче колото-різане поранення грудної клітини. Алкогольне сп'яніння» Утворилися ушкодження від взаємодії з твердим предметом, який має колото - різані властивості , можливо в час та за обставин, вказаних у постанові. Не виключно, що це ушкодження утворилося від взаємодії з ножем, представленим на експертизу, або йому подібним. Встановити взаємо розташування потерпілого і нападника в момент утворення тілесного ушкодження не можливо. Непроникаюче колото - різане ушкодження грудної клітини, встановлене у ОСОБА_4 відноситься по характеру до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (том ІІІ а.с. 143-144);

- висновком товарознавчої експертизи від 09.08.2016 року № 19/113/9-3/472-89е, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Nomi» модель il83 на момент скоєння кримінального правопорушення, з урахуванням фізичного зносу за умови вільного ціноутворення на території України може складати 250,00 (двісті п'ятдесят гривень 00 коп. ) (т. ІІІ а.с.177-180);

- протоколом огляду місця події від 29.11.2015 року, проведеного з 07-20 до 08-00, в присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_5, під час якого було оглянуто будинок АДРЕСА_4, де було виявлено та вилучено: кофта чорного кольору, яка була запакована до пакету, горловина якого перев'язана ниткою на вільні кінці якої приклеєна паперова бирка з пояснювальним написом та підписами понятих, 7 слідів пальців рук, запаковано до паперового пакету з пояснювальним записом та підписами понятих (т. ІV а.с.12-16);

- висновком товарознавчої експертизи від 15.01.2016 року № 572, згідно якого залишкова вартість мобільного телефону марки «Samsung GT-E1202»на момент скоєння кримінального правопорушення, за умов вільного ціноутворення на території України може складати 220,00 (двісті двадцять гривень 00 коп. ) (т. ІV а.с.37, 38);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 22.04.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_8 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 1 (ОСОБА_2.) впізнав жінку, яка на початку квітня 2016 року прийшла до нього додому з магнітофоном «First» та залишила його ОСОБА_8 для користування ( т. ІV а.с. 49-51);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею до нього від 18.05.2016 року, з якого вбачається, що в присутності понятих потерпілий ОСОБА_5 серед інших пред'явлених для впізнання осіб під номером 2 (ОСОБА_2.) впізнав жінку, яка у ніч з 28.11.2015 року, перебуваючи у нього вдома за адресою: АДРЕСА_4, викрала мобільний телефон «Samsung GT-E1202» та магнітофон «First» ( т. ІV а.с. 66-68);

- висновком товарознавчої експертизи від 19.05.2016 року № 115, згідно якого вартість викраденого майна магнітофон «First» з урахуванням нормативного зносу на момент скоєння кримінального правопорушення, з технічної точки зору складає 173,00 (сто сімдесят три гривні 00 коп. ) (т. ІV а.с.73-74).

Висновки експертів, вищевказані протоколи слідчих дій, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, покази потерпілих та самої обвинуваченої, суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченої та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення, зазначених у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_2 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Доведеною в судовому засіданні суд вважає винуватість ОСОБА_2 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, а її дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Також знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні вина обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), а її дії суд кваліфікує ч.1 ст.187 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України) злочинів;

- особу винної, яка не працює, інвалідом не являється, вдова, раніше судима ( том ІV а.с. 82-83), за місцем останнього мешкання характеризується задовільно (том ІV а.с. 88), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога не числиться (том ІV а.с. 89, 90);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, визнання вини.

Суд не визнає у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченої, часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_5 та відшкодування потерпілому ОСОБА_4 завданої злочином шкоди, оскільки повернення останнім викраденого майна відбулось не в результаті добровільних дій обвинуваченої, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину (ст. 187 ч.1 КК України) відносно особи похилого віку та рецидив злочинів, оскільки обвинувачена маючи незняті на непогашені судимості за вчинення умисних злочинів (309 ч.1, 198 КК України) знову вчинила умисні злочини.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи суспільну небезпеку вчинених злочинів та кількість епізодів злочинної діяльності, а також наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, та беручи до уваги дані про особу обвинуваченої та її репутацію, яка на час вчинення злочинів не працювала, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробила та знову у період невідбутої частини покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 06.02.2014 року вчинила умисні злочини проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України) злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченої, її схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.1 КК України.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченої та повне визнання вини останньою, поведінку обвинуваченої під час судового провадження, яка на початку судового засідання свою вину у вчинені злочинів визнавала частково, однак наприкінці судового розгляду, зробивши для себе належні висновки свою провину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів визнала у повному обсязі, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність та вибачалася перед потерпілими, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілих, які щодо призначення покарання обвинуваченій посилалися на розсуд суду, а також те, що обвинувачена має постійне місце проживання за яким характеризується задовільно, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_2 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та найближче приближене до мінімальної міри покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 187 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

У зв'язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_2 скоїла більш одного злочину, при призначенні останній покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, оскільки обвинувачена ОСОБА_2 дані кримінальні правопорушення вчинила в період невідбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 06.02.2014 року, яким останню було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 71 КК України та засуджено до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі, строк відбування покарання відраховувався з 06 лютого 2014 року(а.с.85 том ІV ), у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченій ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 06 лютого 2014 року.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченої ОСОБА_2, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 09.07.2016 року до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 23 травня 2017 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченій ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченої у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту затримання - з 08.07.2016 року (а.с. 105 -106 том ІІІ) до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими не пред'явлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження:

- товарознавчих експертиз, що згідно довідок НДЕКЦ складає 527 грн. 76 коп. (т. 3 а.с.33), 880 грн. 40 коп. ( т. 3 а.с.181), 429 грн. 66 коп. (т.4 а.с.39) на загальну суму 1837 гривень 82 копійки,

- дактилоскопічних експертиз, що згідно довідок НДЕКЦ складає 1650 грн. 75 копійок (т. 3 а.с.151), 613 грн. 80 копійок (т.4 а.с.32) на загальну суму 2264 гривні 55 копійок,

підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Разом з тим, підстав для стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 процесуальних витрат за проведення судової балістичної експертизи №19/113/6-3/262-е від 26.08.2016 року у сумі 439 гривень (чотириста тридцять дев'ять) 80 копійок суд не вбачає, оскільки ОСОБА_2 обвинувачення за ст. 263 КК України не пред'являлось.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази :

- картонний коробок з під мобільного телефону марки «Nomi», паперовий довідник користувача мобільного телефону, пластикову картку з під сім-картки оператора мобільного зв'язку «Водафон» червоного кольору на якій зазначено абонентський номер НОМЕР_3, пучок жіночого пофарбованого волосся каштанового кольору, чоловічу сорочку зі слідами речовини бурого кольору, металевий кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який упаковано у картонний коробок, який згідно постанови слідчого від 12.07.2016 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (т.3 а.с.145) - необхідно знищити;

- жіноча кофта, яка згідно постанови слідчого від 15.12.2015 року, знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (т.4 а.с.40) - необхідно повернути власнику обвинуваченій ОСОБА_2;

- оптичний диск «ANV» формату DVD-R з інформацією про телефонні дзвінки, здійснені з використанням абонентського номеру НОМЕР_4, який зберігається в матеріалах кримінального провадження (т.4 а.с.64) - необхідно залишити у матеріалах даного кримінального провадження;

-магнітофон «First RC-1611», який згідно розписки потерпілого ОСОБА_5 знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 (т.4 а.с.104) - необхідно повернути потерпілому ОСОБА_5;

- сім-картку оператора мобільного зв'язку МТС червоного кольору з логотипом «МТС» з номером НОМЕР_6, з боку мікросхеми з номером НОМЕР_5, мобільний телефон марки «Samsung» IMEI № НОМЕР_7, S/N: НОМЕР_8, у корпусі чорного кольору, які згідно постанови слідчого від 08.07.2016 року (т.3 а.с.107) зберігаються в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_5;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зберігається в матеріалах кримінального провадження (т.3 а.с.107) - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження до набрання вироком законної сили.

- мобільний телефону марки «Nomi» модель il83, який згідно розписки потерпілого ОСОБА_4 знаходиться на зберіганні у останнього (т.3 а.с.213) - необхідно повернути потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.1 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 5 (п'ять) місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 5 (п'ять) місяців.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 06 лютого 2014 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 23 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченій ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту затримання - з 08 липня 2016 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

-товарознавчої експертизи від 21.07.2016 року № 19/113/9-3/431е у сумі 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 76 копійок,

-товарознавчої експертизи від 09.08.2016 року № 19/113/9-3/472-89е у сумі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 копійок,

-товарознавчої експертизи від 15.01.2016 року № 572 у сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 66 коп., а всього на загальну суму 1837 (одна тисяча вісімсот тридцять сім) гривень 82 копійки;

-дактилоскопічної експертизи від 01.08.2016 року № 19/113/6-1/446е у сумі 1650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) гривень 75 копійок;

-дактилоскопічної експертизи від 09.12.2015 року № 3697/154 у сумі 613 (шістсот тринадцять) гривень 80 копійок, а всього на загальну суму 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 55 копійок.

Речові докази:

- картонний коробок з під мобільного телефону марки «Nomi», паперовий довідник користувача мобільного телефону, пластикову картку з під сім-картки оператора мобільного зв'язку «Водафон» червоного кольору на якій зазначено абонентський номер НОМЕР_3, пучок жіночого пофарбованого волосся каштанового кольору, чоловічу сорочку зі слідами речовини бурого кольору, металевий кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, який упаковано у картонний коробок, який згідно постанови слідчого від 12.07.2016 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області -знищити;

- жіночу кофту, яка згідно постанови слідчого від 15.12.2015 року, знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику обвинуваченій ОСОБА_2;

- оптичний диск «ANV» формату DVD-R з інформацією про телефонні дзвінки, здійснені з використанням абонентського номеру НОМЕР_4, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах даного кримінального провадження;

- магнітофон «First RC-1611», який згідно розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_5;

- сім-картку оператора мобільного зв'язку МТС червоного кольору з логотипом «МТС» з номером НОМЕР_6, з боку мікросхеми з номером НОМЕР_5, мобільний телефон марки «Samsung» IMEI № НОМЕР_7, S/N: НОМЕР_8, у корпусі чорного кольору, які згідно постанови слідчого від 08.07.2016 року зберігаються в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути потерпілому ОСОБА_5;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати до набрання вироком законної сили в матеріалах кримінального провадження.

- мобільний телефону марки «Nomi» модель il83, який згідно розписки потерпілого ОСОБА_4 знаходиться на зберіганні у останнього - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_4

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченою, яка перебуває під вартою, з дня отримання нею копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова