Рішення № 66638448, 23.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/923/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потапенко В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого-судді Потапенка В.І.

суддів Авраменко Т.М., Черненко В.В.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2017 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИЛА :

11 травня 2016 року публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 38631,36 грн., яка складається з: 6859, 87 грн. заборгованості за кредитом, 27355, 71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2100 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штрафу /фіксована частина/, 1815,87 грн. штрафу /процентна складова/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.05.2013 року, а саме: 6859, 87 грн. заборгованості за кредитом, 27355, 71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1100 грн. заборгованості по пені, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штрафу /фіксована частина/, 1815,87 грн. штрафу /процентна складова/ та 1378 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постановити ухвалу про скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2017 року та закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України. Частково задовольняючи позов , суд першої інстанції вважав обґрунтованими та доведеними належними доказами заявлені позивачем по справі позовні вимоги , за виключенням вимоги про стягнення комісії. Разом із тим , повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі . Апеляційним судом встановлено , що 23 травня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта було укладено договір, предметом якого є видача банком клієнту кредитної картки у національній валюті України за тарифним пакетом «Кредитка «Універсальна». Відповідно до укладеного договору №б/н від 23.05.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження вказаної обставини ПАТ «Акцент банк» надало ксерокопію анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку /а.с. 6/, тарифи банку /а.с. 7/, умови та правила надання банківських послуг /а.с. 8-10/, розрахунок заборгованості /а.с. 4-5/, а також ксерокопію паспорта ОСОБА_3 /а.с. 11/. Сторони договору погодили, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає договір про надання банківських послуг. Звертаючись з позовом , Банк надав розрахунок , згідно якого заборгованість відповідача станом на 03.04.2016 року становить 38631,36 грн., яка складається з: 6859, 87 грн. заборгованості за кредитом, 27355, 71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2100 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штрафу /фіксована частина/, 1815,87 грн. штрафу /процентна складова/. Під час розгляду справи апеляційним судом , відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що дійсно Банком йому було видано кредитну картку «Універсальна», встановлено кредитний ліміт у розмірі 7600.00 грн. та наявність заборгованості по кредиту у сумі 6859,87 грн. Разом із тим зазначив, що з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами не був ознайомлений , а тому йому було невідомо про наслідки невиконання зобов»язань по поверненню кредиту. З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано ст..ст. ст.ст. 204, 526, 530, 549, 638, 1054, 1056-1 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Як вбачається із наданого Банком розрахунку заборгованості , починаючи з 23.05.2013 року по 30.09.2014 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 30 відсотків на рік, з 01.10.2014 року по 31.03.2015 року 38,40% на рік, з 01.04.2015 року по 04.04.2016 року 46,80 % на рік. ( ас. 4-5) Обгрунтовуючи зміну відсоткової ставки , Банк послався на п. 5.3 «Умов та правил надання банківських послуг» , разом із тим , враховуючи заперечення відповідача щодо не підписання ним зазначених Умов , колегія суддів вважає, що Банком недоведено належними доказами , що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» діяли на момент укладення між сторонами договору і з ними відповідач погодився. Доказів того , що відповідачу направлялися повідомлення про зміну відсоткової ставки Банком не надано , що також підтвердив у судовому засіданні і відповідач. Крім цього, з наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідачем було здійснено 02.06.2014 року при відсотковій ставці 30. Жодного платежу по ставці 38,40% та 46,80% відповідачем не здійснено , що свідчить про його незгоду з зміною відсоткових ставок. Відповідно до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином при визначенні заборгованості відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами необхідно виходити з базової та погодженої сторонами відсоткової ставки 30% річних. З розрахунку вбачається , що період за який відповідачем не сплачено відсотки за користування кредитними коштами охоплюється з 02.06.2014 року по 03.04.2016 року , що становить 22 місяці. Заборгованість по сплаті відсотків становить : 3772,93 грн. ( 6859,87 грн. (тіло кредиту) х 22 місяці х 30% : 12) , яка і підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.

Щодо вимог Банку про стягнення з відповідача пені, штрафів,комісії , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що його не було ознайомлено з тарифами Банку , його підпис під зазначеними тарифами відсутній , а тому йому було невідомо про наслідки невиконання зобов»язань по поверненню кредиту. Під час розгляду справи , Банком не було надано належних та допустимих доказів , які б спростовували доводи відповідача та не доведено, що саме ці тарифи Банку , які надано до позову діяли на час укладання договору між сторонами і відповідач погодився саме на такі умови. Оскільки зазначені обставини Банком не доведено , позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Зазначений висновок колегії суддів відповідає правовому висновку Верховного Суду України по справі № 6-2320цс16 від 22.03.2017 року. Таким чином з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість у сумі 10632,80 грн., яка складається з : 6859, 87 грн. заборгованості за кредитом, 3772,93 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом . Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного. Банк просив стягнути з відповідача 38631,36 грн., стягненню підлягає 10632,80 грн., відсоток задоволених позовних вимог становить 27,52 % ( 10632,80 х 100 : 38631,36) При звернені з позовом Банк сплатив судовий збір 1378,00 грн., стягненню з відповідача на користь Банку підлягає 379,23 грн. ( 1378.00 : 100 х 27.52) За подачу апеляційної скарги відповідач сплатив 1515,80 грн., стягненню з Банку на користь відповідача підлягає 1098,65 грн. ( 1515,80 : 100 Х 72,48) . Керуючись ст.ст. 204, 526, 530, 549, 638, 1054, 1056-1 ЦК України ст.. ст. 88, 303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ст. 309, ст..ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2017 року скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.05.2013 року станом на 03.04.2016 року у розмірі 10632,80 грн., яка складається з : 6859, 87 грн. заборгованості за кредитом, 3772,93 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та сплачений позивачем судовий збір у сумі 379,23 грн., а всього стягнути 11012,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства«Акцент-Банк» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1098,65 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий- суддя :

Судді :