Ухвала суду № 66638168, 23.05.2017, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

23.05.2017

ЄУН №389/765/17

Провадження №2-п/389/10/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.

при секретарі Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2017 року у справі №389/756/17 (провадження №2/389/280/17) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та матері до досягнення дитиною трирічного віку, а саме з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 березня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до 19 жовтня 2033 року, та на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення дочкою ОСОБА_4, трьох років, тобто до 30 березня 2018 року, розпочавши стягнення з 30 березня 2017 року. Також з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 640 грн.

Відповідачем подано заяву про перегляд вказаного заочного рішення, яку мотивовано тим, що 28 квітня 2017 року в канцелярії Знамянського міськрайонного суду він отримав копію заочного рішення, до цього жодної повістки про розгляд справи він не отримував, доказом чого мають бути наявні в самих матеріалах справи повістки, в яких відсутні його підписи про їх отримання. З тексту вказаного рішення дізнався, що в позовній заяві позивач вказувала, що він не має інших утриманців, проте зазначене не відповідає дійсності і про це останній добре відомо. Так він має ще одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якого сплачує аліменти в розмірі ? частини всіх видів свого заробітку (доходу) за рішенням суду від 08 жовтня 2012 року у справі №2/1107/1307/12. Крім того, у провадженні Знамянського міськрайонного суду на даний час розглядається його позов до ОСОБА_2 про оспорювання його батьківства стосовно дитини ОСОБА_3 (справа №2/389/308/17). До вирішення по суті спору у справі про оспорювання батьківства розгляд позову про стягнення з нього аліментів на користь позивача є не можливим. Вказані обставини є суттєвими для справи і є окремою підставою для скасування заочного рішення та розгляду справи в загальному порядку.

У судовому засіданні під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду заявник (відповідач) та його представник заяву підтримали, посилаючись на обставини викладені у ній.

Позивач в судовому засіданні вказала на безпідставність доводів відповідача щодо оспорювання батьківства щодо їхньої дитини народженої у шлюбі, а також на відсутність підстав для задоволення даної заяви.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Серед основних засад судочинства, згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, є «обовязковість рішень суду».

Обовязковими судовими рішеннями є лише ті, що набрали законної сили, тобто набули статусу остаточних.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі Преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Відповідно до ч.2 ст.228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи призначений на 25 квітня 2017 року, відповідач був повідомлений завчасно 13 квітня 2017 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення особисто адресату, де міститься підпис одержувача (а.с. 17).

В судовому засіданні відповідач відзначив, що судова повістка отримана його матір'ю, оскільки він на той час був відсутній за місцем проживання.

З матеріалів справи вбачається, що судова повістка надіслана відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 76 ЦПК України, якими визначено, що у разі якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, суд виходить із того, що відповідач за правилами визначеними ЦПК України був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Тим більше, що в цілому ним і не спростовано обставин того, що судову повістку він отримав не особисто.

Разом з цим, відповідач у судове засідання 25 квітня 2017 року не зявився, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшло.

Таким чином, у силу ч.2 ст.77 ЦПК України, суд визнав, що відповідач не зявився до суду без поважних причин.

Положення ЦПК України направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про стягнення аліментів одного місяця.

У звязку зі вказаними обставинами суд, керуючись ст.224 ЦПК України, яка є спеціальною нормою та якою передбачено умову для розгляду цивільної справи в порядку заочного провадження, а саме факт навіть однієї неявки відповідача в судове засідання, розглянув справу та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечував позивач у відповідній заяві (а.с. 51).

Ненадання відповідачем доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову з причини ухилення від участі в судовому засіданні, надало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Разом з цим, за змістом положень статті 232 ЦПК України умовою перегляду заочного рішення є не лише встановлення судом при розгляді відповідної заяви обставин того, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, а одночасно судом має бути встановлено, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто ці дві обставини мають існувати одночасно.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України (лист від 01 травня 2007 року "Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах") другу умову слід розуміти таким чином, що відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення посилається на такі обставини та на такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку. Заочне рішення не може бути скасовано лише на підставі поданої відповідачем заяви та його усних доводів, які не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами у справі.

В заяві про перегляд заочного рішення заявник наводить причини своєї неявки в судове засідання, просить скасувати заочне рішення також посилаючись на те, що судом було ухвалено рішення без урахування дійсних обставин справи, а саме, що він має ще одну неповнолітню дитину, на утриманні якої за рішенням суду сплачує аліменти в розмірі ? частини всіх видів свого заробітку (доходу), а також на те, що у провадженні суду знаходиться справа про оспорювання його батьківства стосовно дитини ОСОБА_3, на утримання якої заочним рішенням про перегляд якого він клопоче, стягнуто аліменти.

Проте, зазначені обставини, суд не вважає такими, що дають підстави для скасування заочного рішення.

Так, у справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у необхідності матеріального забезпечення малолітньої дитини та її матері, яка знаходиться у відпустці по її догляду до досягнення трирічного віку, які не можуть тривалий час залишитись без засобів на існування. І навіть розгляд справи про оспорювання батьківства щодо дитини, яка народжена під час шлюбу сторін, в подальшому не може бути підставою і для зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, оскільки це суперечитиме інтересам дитини, а також принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Конвенція ООН про права дитини (прийнята й відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, набула чинності для України з 27 вересня 1991 року), визначає пріоритет у суспільстві інтересів дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 6 Конвенції містить принцип щодо необхідності забезпечення у максимально можливій мірі виживання та здорового розвитку дитини.

Слід відзначити, що навіть у разі виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, ухвалене судом рішення про стягнення аліментів, відповідно до ст.361 ЦПК України, може бути переглянуто у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Посилаючись на те, що сплачує аліменти на утримання іншої неповнолітньої дитини, відповідач в заяві не вказує причин, з яких не може сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 та її матері у визначеному судом розмірі.

Суд наголошує, що обов'язок батьків по утриманню неповнолітніх дітей презюмується. Батьки мають рівні обов'язки щодо усіх їхніх дітей. З урахуванням обставин наявності на утриманні відповідача ще однієї неповнолітньої дитини та сплати на її утримання аліментів у розмірі ? частини його заробітку (доходу), загальний розмір аліментів, що буде стягуватися з відповідача на утримання двох дітей та позивача, все одно не перевищуватиме 70% його доходу, що не суперечить чинному законодавству і то лише до досягнення молодшою дитиною 3-річного віку.

У відповідності до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином заявник у подальшому не позбавлений можливості звернутись із позовом одночасно до обох матерів, на користь яких сплачує аліменти на утримання дітей, про зменшення розміру аліментів.

Отже, з огляду на те, що заявником, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не зазначено обставин і конкретних доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і не були відомі суду на час розгляду справи, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 231 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2017 року - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У відповідності до ч.4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Г.В. Берднікова