Ухвала суду № 66632894, 16.05.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________16.05.2017

Справа № 490/3963/17

н\п 1-кп/490/660/2017

У Х В А Л А

16 травня 2017 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Кузнецова В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3

під час підготовчого судового засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42017150000000037, за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 17 лютого 1989 року у м. Миколаєві, є громадянином України, раніше не судимим, неодруженим, має повну вищу освіту, перебуває у розпорядженні ГУ НП в Миколаївській області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, що надійшов до суду з угодою про визнання винуватості, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, за таких обставин.

Наказом начальника ГУ Національної поліції в Миколаївській області №159 о/с від 08.07.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Заводського відділу поліції. З невстановленого в ході досудового розслідування часу ОСОБА_1 регулярно вживав психотропну речовину амфетамін, обіг якої обмежено, навчився виготовляти її з інгредієнтів, які отримував з невстановлених в ході досудового розслідування джерел.

Бажаючи мати додатковий незаконний заробіток ОСОБА_1 вирішив зайнятися збутом амфетаміну, який сам виготовляв.

При виконанні своїх службових обовязків працівника поліції ОСОБА_1 у 2016 році (більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), познайомився з ОСОБА_4, дізнався, що вона вживає амфетамін і раніше займалася його збутом.

У звязку із цим він вирішив, що ОСОБА_4 може стати особою, якій він з метою одержання незаконного прибутку збуватиме амфетамін для подальшого його перепродажу.

Так, 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 прибув до житла ОСОБА_4 за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 78 і запропонував їй купувати у нього амфетамін як для власного вжитку так і для перепродажу. Вона відповіла, що вже не займається збутом амфетаміну. Однак ОСОБА_1 не відмовився від свого злочинного, корисливого умислу і вирішив активними діями залучити ОСОБА_4 до придбання у нього амфетаміну.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, ОСОБА_1 наприкінці дня 14 лютого 2017 року у невстановленому в ході досудового розслідування місці незаконно виготовив психотропну речовину амфетамін, обіг якої обмежено, на невстановленому в ході досудового розслідування транспортному засобі близько 04 год. 00 хв. 15 лютого 2017 року перевіз його до житла ОСОБА_4 за адресою: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 78, де передав їй (збув) цей амфетамін, маса якого у складі речовини становить 1,795 грамів і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 є великим розміром, отримавши за цей амфетамін від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 250 гривень.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, з метою одержання незаконного прибутку, 06 березня 2017 року ОСОБА_1 у невстановленому в ході досудового розслідування місці незаконно, повторно виготовив амфетамін, на невстановленому транспортному засобі близько 18 год. 10 хв. повторно перевіз його до житла ОСОБА_4 за вищевказаною адресою, де повторно збув їй амфетамін, маса якого у складі речовини становить 6,4353 грамів і відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 є великим розміром, одержавши за цей амфетамін від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3 000 гривень.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини з метою одержання незаконного прибутку, у ніч на 17 березня 2017 року ОСОБА_1 у невстановленому в ході досудового розслідування місці незаконно, повторно виготовив амфетамін, на невстановленому транспортному засобі близько 02 год. 25 хв. повторно перевіз його до житла ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та повторно збув їй амфетамін, маса якого у складі речовини становить 12,556 г., що відповідно до таблиці 2 Наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 є великим розміром, одержавши за цей амфетамін від ОСОБА_4 гроші в сумі 6 000 гривень.

Крім того,ОСОБА_1, працюючи дільничним офіцером поліції сектору превенції Заводського відділу поліції, маючи дозвіл на носіння табельної вогнепальної зброї та навички користування нею, вирішив без передбаченого законом дозволу користуватися іншою вогнепальною зброєю.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідуванням час у невстановленому місці ОСОБА_1 незаконно придбав гладкоствольну вогнепальну зброю перероблений самозарядний пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового пістолету «STALKER MOD. 914 -S» №0714-002592, калібру 9 мм Р.А., виробництва Туреччини.

Вказаний пістолетбез передбаченого законом дозволу ОСОБА_1 носив в особистих цілях з собою до 03 год. 30хв. 17 березня 2017 року, коли його було вилучено в нього у підїзді №1 будинку №2 по вул. Артилерійській в м. Миколаєві під час особистого обшуку як особи, затриманої в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Під час досудового розслідування 13 травня 2017 року між прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника останнього ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно угоди, ОСОБА_1 повністю беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному вище діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі повідомленої йому підозри у судовому провадженні, що ним виконано під час підготовчого судового засідання 15 травня 2017 року.

Крім цього, згідно угоди ОСОБА_1 зобов'язується сприяти розслідуванню кримінального провадження у з'ясуванні обставин щодо виявлення та припинення інших відомих йому кримінальних правопорушень.

Сторонами в укладеній угоді узгоджено, що при її затвердженні обвинуваченому буде призначено покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією, у виді позбавлення волі строком на пять років та без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки, і на підставі ст. 54 КК України його буде позбавлено спеціального звання лейтенант поліції. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого з призначених покарання більш суворим, сторони узгодили остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та в суді строком на три роки, а також з позбавленням спеціального звання лейтенант поліції. На підставі ст.75 КК України сторони в угоді узгодили звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з випробуванням строком на три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та суді строком на три роки, з покладенням на нього на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України обовязків:періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкоду завдано лише державним чи суспільним інтересам.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, віднесено до категорії тяжких злочинів, внаслідок яких шкоду завдано лише державним та суспільним інтересам, а отже угоду про визнання винуватості може бути укладено.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення п. 1 ч. 1 ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинувачений ОСОБА_1 погодився на призначення йому узгодженого покарання.

Разом з цим, суд не вважає можливим затвердити зазначену вищу угоду і при цьому виходить з наступного.

По-перше, при обґрунтуванні сторонами можливості застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, сторони в угоді не навели будь-яких конкретних та чітких даних, які б свідчили про наявність таких обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпечність вчинених злочинів, як активне сприяння ОСОБА_1 досудовому розслідуванню (суд підкреслює, що саме активне сприяння, а не відсутність перешкод з його боку для досудового розслідування), а також як сприяння ОСОБА_1 органу досудового розслідування у виявленні та припиненні інших відомих йому кримінальних правопорушень.

Не повідомлено сторонами таких обставин на вимогу суду й у судовому засіданні під час вирішення питання про затвердження угоди.

По-друге і, найголовніше, в порушення вимог ч. 1 ст. 472 КПК України зобов'язання ОСОБА_1 сприяти розслідуванню кримінального провадження у з'ясуванні обставин щодо виявлення та припинення інших відомих йому кримінальних правопорушень, викладене в угоді про визнання винуватості, є неконкретизованим, зокрема, сторонами не зазначено, які конкретно дії, до спливу якого часу і в якому порядку має здійснити ОСОБА_1 на виконання цього зобов'язання. Така неконкретність зобов'язання фактично дозволяє неприпустимо розширено тлумачити зміст вказаного зобов'язання, зокрема, що ОСОБА_1 зобов'язався сприяти розкриттю всіх відомих йому кримінальних правопорушень без обмеження строку такого сприяння, тобто доки не спливуть строки його притягнення до кримінальної відповідальності за зазначені вище злочини.

Наведені вище недоліки угоди по-перше позбавляють можливості суд дійти висновку, що застосування при призначенні ОСОБА_1 покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, положень ст. 69 КК України відповідають вимогам КК України, тобто, що для цього дійсно є передбачені законом підстави, по-друге позбавляють можливості суд оцінити, чи дійсно сприяння ОСОБА_1 у органу досудового розслідування у виявленні та припиненні інших відомих йому кримінальних правопорушень є настільки корисним і значущим для суспільства, що він заслуговує на призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції закону про кримінальну відповідальність, не призначення йому обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна і, як наслідок, можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням, тобто позбавляють суд можливості пересвідчитися, що умови угоди відповідають інтересам суспільства (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

Крім цього, неконкретність викладеного в угоді зобов'язання ОСОБА_1 сприяти розслідуванню кримінального провадження у з'ясуванні обставин щодо виявлення та припинення інших відомих йому кримінальних правопорушень, позбавляє можливості суд пересвідчитися, що ОСОБА_1 має реальну можливість виконати це зобов'язання у разі затвердження угоди, і затвердження угоди з такою неконкретністю вказаного зобов'язання може призвести до того, що сторона обвинувачення вважатиме вказане зобов'язання ОСОБА_1 не виконаним та у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 476 КПК України, звернутися із вимогою скасувати вирок, яким затверджено угоду, а сторона захисту вважатиме таке зобов'язання виконаним.

Фактично, такій спір між сторонами, у разі його виникнення, через неконкретність зазначеного вище зобов'язання суду вирішити буде неможливо.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що умови зазначеної вище угоди не відповідають вимогам КК України та КПК України, а, відповідно, згідно п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України, її затвердження є неможливим.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України, у затвердженні зазначеної вище угоди слід відмовити.

Оскільки угоду про визнання винуватості сторонами укладено під час досудового розслідування виходячи зі змісту положень абз. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, обвинувальний акт складений у зв'язку з укладенням угоди підлягає поверненню прокурору і досудове розслідування має бути продовжено у загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 374-376, 474 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В затвердженні угоди від 13.05.2017 про визнання винуватості, укладеної між прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017150000000037- відмовити.

Обвинувальний акт, складений у зв'язку із укладенням вказаної угоди під час досудового розслідування обставин кримінального провадження № 42017150000000037 - повернути прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Головуючий: