Постанова № 66630965, 18.05.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Постанова

Іменем України

Справа № 712/2669/17

Провадження № 2-а/712/351/17

18 травня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарі - Вдовенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області, посилаючись на те, що перебуває на обліку в УПФ України в м. Черкасах Черкаської області та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року у розмірі 80 % заробітної плати; останнім місцем роботи позивача перед виходом на пенсію була посада головного спеціаліста фінансово-економічного відділу Черкаського обласного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді. 11.11.2016р. позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовця, відповідно до постанови КМУ № 292 від 06.04.2016 року «Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», Законів України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу», № 4050-VІ від 17.11.2011 року та № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, здійснити їй з 01.11.2016 року, згідно п.п. 2 п. 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою КМУ від 19.06.2013 року № 426 (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, тобто мінімального посадового окладу) перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 80% заробітної плати державного службовця із збереженням розміру пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80%, виходячи із сум заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби, з якої призначено пенсію, на момент виникнення права на перерахунок та у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати з відповідно до Закону України №928-VІІІ від 25.12.2015 "Про Державний бюджет України на 2016 рік" здійснити позивачці з 01.11.2016р. перерахунок та виплату пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 80% заробітної плати державного службовця. 22.11.2016р. позивачу було відмовлено відповідачем у перерахунку, до того ж, на думку позивачки, порушено приписи ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не відповідач не прийняв належним чином оформленого рішення за результатами розгляду її звернення у визначений останнім Законом строк.

В зв"язку з цим позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії та зобов"язати відповідача у зв"язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до Постанови КМУ №292 від 06.04.2016р. "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році", Законів України №3723-ХІІ від 16.12.1993р. "Про державну службу", №4050-VІ від 17.11.2011 та №889- VІІІ від 10.12.2015, здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2016р. згідно п.п. 2 п. 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою КМУ від 19.06.2013 року № 426 (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, тобто мінімального посадового окладу) перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 80% заробітної плати державного службовця із збереженням розміру пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80%, виходячи із розміру посадового окладуна посаді державної служби за відповідною групою оплати праці, визначеного Постановою КМУ №292 від 06.04.2016р. "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році", що прирівняна до відповідної групи оплати праці посади державної служби позивача, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80% , а також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії та зобов"язати відповідача у зв"язку із зміною мінімальної заробітної плати з 01 травня - 1450 грн., з 01 грудня - 1600 гривень, відповідно до ст. 8 ЗУ № 928-VІІІ від 25.12.2015 року «Про Державний бюджет України на 2016 рік», здійснити позивачу з 01.11.2016 року, згідно п.п. 2 п. 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою КМУ від 19.06.2013 року № 426 (в редакції, що діяла на момент зміни мінімальної заробітної плати) перерахунок та виплату пенсії державного службовця призначеної відповідно до ЗУ № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу» в розмірі 80% заробітної плати державного службовця, із збереженням розміру пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80%, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80%, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат. Звернути постанову в адміністративній справі до негайного виконання в порядку ст. 256 КАС України в межах суми платежу за один місяць. Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань УПФ України в м. Черкасах Черкаської області.

Представник відповідача у наданому суду запереченні обгрунтовує правомірнсть відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії та просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади.

Встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Черкасах Черкаської області як пенсіонер з 2008 року та отримує пенсію згідно Закону Україи " Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_1 від 15.07.2008р.

11.11.2016р. позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовця, відповідно до постанови КМУ № 292 від 06.04.2016 року «Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», Законів України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року «Про державну службу», № 4050-VІ від 17.11.2011 року та № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, здійснити їй з 01.11.2016 року, згідно п.п. 2 п. 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою КМУ від 19.06.2013 року № 426 (в редакції, що діяла на момент підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, тобто мінімального посадового окладу) перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 80% заробітної плати державного службовця із збереженням розміру пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 80%, виходячи із сум заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби, з якої призначено пенсію, на момент виникнення права на перерахунок та у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати з відповідно до Закону України №928-VІІІ від 25.12.2015 "Про Державний бюджет України на 2016 рік" здійснити позивачці з 01.11.2016р. перерахунок та виплату пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 80% заробітної плати державного службовця. 22.11.2016р. позивачу було відмовлено відповідачем у перерахунку.

Вирішуючи позов, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII (в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії позивачу) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Однак, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889), положення ст.37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII в частині права на перерахунок пенсії втратили чинність.

Відповідно до статті 90 Закону № Про державну службу" 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Натомість, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначає, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку, оскільки у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Більш того, виключення законодавцем статті, що передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних державних службовців не може бути розцінено як звуження соціально-правових гарантій, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для здійснення перерахунку пенсії без правових на те підстав.

Посилання позивач на те, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи суд вважає таким, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту третього мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року, сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. З прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон "Про державну службу" 16.12.1993 № 3723-XII втратив чинність на підставі пізніше прийнятого однопредметного нормативного правового акта однакової сили - Закону "Про державну службу" N 889-VIII від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII від 10.12.2015р.

Що стосується того, що підвищення пенсії з 01.12.2015р. мало місце до 01.05.2016р., суд виходить з того, що позивачка до пенсійного органу до 01.05.2006р., в період чинності ст.37-1 ЗУ "Про державну службу" з питання перерахунку пенсії не зверталась.

На час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії згідно ст.37-1 Закону № 3723-ХІ вказана норма закону втратила чинність, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача до вчинення дій, не передбачених чинним законодавством. До спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення чинного на час звернення у грудні 2016 року позивачки з заявою про перерахунок пенсії Закону № 889-VIII від 10.12.2015р.

Аналогічні висновки наявні в ухвалі колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10 лютого 2017 року у справі 617/276/16-а, ухвалі Вищого адміністративного Суду України 20 березня 2017 року м. Київ у справі К/800/8058/17, 5 травня 2017 року К/800/14662/17.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позову, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 71 КАС України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII , Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, ст. ст. 12, 17, 19, 72, 94, 159-163 КАС України, , -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси О.М. Марцішевська