Ухвала суду № 66629439, 17.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2766/17 Справа № 200/669/17 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області за участю третьої особи ОСОБА_5 про визнання довіреностей удаваними правочинами та визнання права власності на автомобіль,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. 37).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального права, ставлять питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову (а.с.40-42).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу судді залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_5, в якому просили визнати довіреність від 29 вересня 2007 року та довіреність від 30 жовтня 2010 року удаваними правочинами, вчиненими з метою приховання іншого правочину, договору купівлі-продажу транспортного засобу, та визнати за ними право власності в рівних долях на вищезазначений автомобіль (а.с. 3-9).

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя першої інстанції виходив із недоведеності, що арештоване майно оцінено в належній спосіб та виставлено на торги.

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суддя першої інстанції, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів та з урахуванням конкретних обставин справи у їх об»єктивній сукупності, дотримуючи правило співмірності, прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, такий вид забезпечення позову як зупинення продажу арештованого майна, застосовується судом у випадку, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Проте, позов про зняття арешту з автомобіля, в даній справі не заявлено.

Крім того в обґрунтування заяви про забезпечення позову надано тільки АКТ огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14 серпня 2016 року, з якого не вбачається, яким саме відділом державної виконавчої служби накладено арешт на автомобіль та на виконання якого виконавчого документа.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки є безпідставними та надуманими і не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Ухвала судді відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 січня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров