Ухвала суду № 66628390, 15.05.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1540/17 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/2717/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 01 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, заінтересована особа Державна казначейська служба України звернулась в суд із скаргою про визнання неправомірними дій директора юридичного департаменту Державної казначейської служби України Ковальової Наталії Миколаївни щодо скерування супровідним листом від 21.02.2017 року вих. № 5-10/1264-3036 до Головного управління ДКСУ у Львівській області виконавчого листа від 18.01.2017 року Галицького районного суду м. Львова, виданого стягувачу ОСОБА_2 на підставі рішення від 26.12.2016 року у цивільній справі № 461/3571/16, боржником за яким на суму 6791,99 грн. є Державна казначейська служба України та зобов'язання Державної казначейської служби України прийняти до виконання виконавчий лист від 18.01.2017 року Галицького районного суду м. Львова, виданий стягувачу ОСОБА_2 на підставі рішення від 26.12.2016 року у цивільній справі № 461/3571/16.

Оскаржуваною ухвалою у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа Державна казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено. Заявнику роз»яснено, що він має право звернутися з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в апеляційній скарзі, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за скаргою. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду цивільної юрисдикції, ухваленого на користь ОСОБА_2 щодо ДКСУ, судом адміністративної юрисдикції, а відтак скаржник, для того, щоб отримати від ДКСУ фактичне виконання рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, яке набрало законної сили, повинен ініціювати щодо ДКСУ новий судовий процес в порядку адміністративного судочинства. Крім цього, у випадку звернення до суду з адміністративним позовом, щоб отримати реальне виконання рішення, ухваленого на її користь щодо ДКСУ судом цивільної юрисдикції, скаржник змушена буде понести додаткові витрати у вигляді сплати судового збору при зверненні до адміністративного суду з позовом, що призведе до порушення гарантованого їй права на доступ до правосуддя і на справедливий судовий розгляд. Також зазначає, що з урахуванням п. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практики Європейського суду з прав людини, стадія виконання рішення, винесеного на користь ОСОБА_2 щодо ДКСУ судом цивільної юрисдикції, має вважатись невід'ємною частиною саме цивільного, а не адміністративного процесу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя виходив з того, що скарга ОСОБА_2 не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства, що відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судді з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Конституцією України закріплено право кодного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124 Конституції України).

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК).

У п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» судам роз»яснено, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено виконання саме Державною казначейською службою України судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, тобто, цим Законом на Державну казначейську службу України покладено обов»язок забезпечити виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, саме ДКС України є органом, уповноваженим на виконання такого рішення суду.

Розгляд судами скарг є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

Постановою КМ України від 03.08.2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, яким встановлено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії директора юридичного департаменту Державної казначейської служби України Ковальової Н.М. щодо скерування виконавчого листа до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та зобов'язання Державної казначейської служби України прийняти до виконання виконавчий лист, який виданий на підставі рішення від 26.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, згідно якого вирішено стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного казначейства України шляхом списання є єдиного казначейського рахунку кошти в сумі 6791.99 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Тобто, ОСОБА_2 фактично оскаржуються, на її думку, неправомірні дії посадової особи Державної казначейської служби України, пов»язані з виконанням рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, те, що виконання рішення суду є складовою частиною цивільного процесу, а також те, що процесуальні питання, пов»язані з виконанням судового рішення, мають розглядатися за правилами того процесуального закону, згідно з яким ухвалене це судове рішення, вчинення Державною казначейською службою України, її посадовими особами будь - яких дій в процесі виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, є діями ДКС України та його посадових осіб з метою виконання рішення суду, ухваленого в порядку цивільного судочинства, беручи до уваги те, що розгляд судами скарг є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що дії директора юридичного департаменту Державної казначейської служби України Ковальової Наталії Миколаївни також підлягають оскарженню в порядку цивільного судочинства.

За вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком судді про те, що даний спір не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства, а відтак відмова судді у відкритті провадження з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 01 березня 2017 року - скасувати, передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.