Рішення № 66627977, 18.05.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/12070/13-ц

2/465/631/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2017 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про відшкодування майнової шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача завдану йому майнову шкоду в сумі 25 000 гривень, спричинену пошкодженням належного йому автомобіля «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3 під час дорожньо-транспортної пригоди, витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень та державне мито в сумі 250 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.12.2012 року о 11 годині 45 хвилин на перехресті вулиць Стрийська- Сахарова м. Львова, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Opel» р.н. НОМЕР_1, здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3. 16.01.2013 року постановою Шевченківського районного суду м. Львова , що набрала законної сили, ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного з ПАТ «ПРОСТО страхування» (поліс страхування АЕ №0936983). Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте ПАТ «ПРОСТО страхування» необґрунтовано відмовило йому у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що йому необхідно надати документи, що підтверджують його право власності на пошкоджене майно (на автомобіль «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3) на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, необґрунтовано не визнаючи фактуру «купчу» NR 154/12, як документ, що підтверджує його право власності на автомобіль «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3) на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

01 червня 2016 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить ухвалити рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_4 з приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, в сумі 57 458 гривень 65 копійок, витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень та судовий збір на суму 497,74 гривні, а всього стягнути на користь ОСОБА_4 з приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» кошти в сумі 59 956 гривень 39 копійок.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явився, представник позивача ОСОБА_5 надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримує у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просить такі задовольнити, а справу розглянути без його та позивача участі, в заочному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечила проти уточнених позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. Пояснила, що 24 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та AT «ПРОСТО-страхування» був укладений договір серії АЕ №936983 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів автомобіля «Ореl», реєстраційний номер НОМЕР_1. 28 грудня 2012 року від ОСОБА_3 до AT «Просто-страхування» надійшло повідомлення про подію з ознаками страхового випадку, а саме ДТП від 28 грудня 2012 року за участю забезпеченого тз та автомобіля марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_4. 11 листопада 2013 року до AT «ПРОСТО-страхування» звернувся ОСОБА_2 та повідомив, що звертався до AT «ПРОСТО-страхування» із заявою на виплату страхового відшкодування 21.03.2013 року, головному офісу AT «ГІРОСТО- страхування» не відомо про таке звернення, а також його зміст, про що дано відповідь 14 листопада 2013 року, в якій зазначено, що згідно поданих позивачем доказів не вбачається, що станом на момент дорожньо- транспортної пригоди він був власником та користувачем транспортного засобу, оскільки рахунок фактура NR 154/12, що був наданий AT «ПРОСТО-страхування» не є документом, що посвідчує право власності на автомобіль. Крім того, рахунок-фактура є попереднім документом, що передує купівлі-продажу товару, отже не свідчить про факт його передачі у власність покупцеві. Про те, що, як на момент ДТП, так і у подальшому, ОСОБА_2 не був власником автомобіль марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_4, також свідчить реєстраційна картка на ТЗ, видана Стрийським Центром ДАІ з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспорту, у якій вказано, станом на 22.01.2013 власником цього ТЗ була ОСОБА_6. При цьому, відсутні будь-які дані щодо перебування у минулому транспортною засобу у власності позивача.

Додатково зазначає, що як вбачається з пунктів 8. 28 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ні., 07.09.1998 р. №1388 (у редакції постанови КМУ від 23.12.2009 р. № 1371) ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій у відповідному порядку. Тобто, належним доказом (документом), який би засвідчив що автомобіль марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_4, на законних підставах ввезений в Україну, отже перебуває у законному користуванні (володінні), у позивача мала бути митна декларація про його ввезення ОСОБА_2, або ж подальші реєстраційні документи на ТЗ, видані після його державної реєстрації (у т.ч. тимчасової) на підставі такої митної декларації. Слід зазначити, що саме в ході державної реєстрації ТЗ після його ввезення з-за кордону перевіряється законність його придбання чи набуття права володіння ним тою чи іншою особою. Зважаючи на те, що претензії щодо невиплати страхового відшкодування виникли, як вважає позивач, з червня 2013 року, нарахування пені за період з січня 2014 року (після спливу 6-ти місячного терміну) по вересень 2015 року є неправомірним. Так само, звернення до суду із такою позовною вимогою ( згідно із терміном позовної давності строк звернення до суду минув у січні 2015 року) є безпідставним. Зважаючи на вищевикладене, просить у задоволенні первісних та уточнених позовних вимоги ОСОБА_2. відмовити.

Третя особа в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, відтак враховуючи, що у справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати особисті пояснення третьої особи потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у його відсутності на підставі ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши їх підтвердження належними і допустими доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення керуючись наступним.

Під час розгляду справи по суті заявлених вимог було встановлено, що 28.12.2012 року о 11 годині 45 хвилин на перехресті вулиць Стрийська Сахарова м. Львова, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3. Вказані факти встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Львова Львівської області від 16.01.2013 року, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, у зв'язку з порушенням ним ПДР, що призвело до пошкодження його автомобіля і автомобіля позивача. Дана постанова набрала законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «ПРОСТО страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс страхування АЕ №0936983) .

21.03.2013 року та 14.11.2013 року позивач звертався до ПАТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте ПАТ «ПРОСТО страхування» не здійснило страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що позивачу необхідно надати ще документи, що підтверджують його право власності на пошкоджене майно (на автомобіль «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3) на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не визнаючи фактуру «купчу» NR 154/12, як документ, що підтверджує його право власності на автомобіль «Fiat Fiorino» р.н. НОМЕР_3) на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

11.02.2010 року Верховною Радою України прийнятий Закон №1878 «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України», яким були внесені зміни до ст. 334 ЦК України.

Відповідно на час настання страхового випадку ч.4 ст. 334 ЦК України викладена у наступній редакції: « Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону». Так як транспортні засоби не є нерухомим майном, то право власності на транспортні засоби у набувача виникає за загальним правилом, сформульованим у ч.1 ст. 334 ЦК України, а саме «Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом». Позивачем було надано страховій компанії копію рахунку фактури NR 154/12 про придбання вказаного автомобіля та її переклад, як доказ права власності ОСОБА_2 на вказаний автомобіль на момент ДТП.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до п.1 ч.2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи обставини справи у їх сукупності та їх підтвердження у встановленому Законом порядку, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до спірних правовідносин наступних норм матеріального права.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.3 ч.1. ст.980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 1, ч.1 статті 7, ч.1 статті 16, ч.1 статті 25 Закону України "Про страхування", страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Договір страхування це - письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору

Відповідно до пунктів 1.4., 1.6., 1.7. статті 1, статті 5, пункту 22.1. статті 22, статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб. Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 988 ЦК України встановлено обов'язки страховика перед страхувальником, відповідно до них страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, обчислені в порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо - транспортної пригоди до місця проживання того власника, чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо - транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦІЖ України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ст. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування ниві правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нарахована пеня.

В п. 21 Постанови №4 від 01.03.2013 року Пленум} В спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Пре питання застосування судами законодавства при вирішенні спорі відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, ч.2 статті 625 ЦК).

Згідно ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка мас право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Оскільки 20.06.2013 року закінчився 90 - денний термін після отримання страховою компанією заяви позивача про страхове відшкодування, страхове відшкодування йому страховою компанією виплачено не було, починаючи з 21.06.2013 року у позивача виникло право вимагати у ПАТ «ПРОСТО-страхування» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика, пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

30.10.2015 року позивач звернувся до суду з заявою збільшення позовних вимог через прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика станом на 30.10.2015 року, сума становить 49 773, 58 згідно поданого розрахунку, до цього часу страхове відшкодування ПАТ «ПРОСТО-страхування» йому не виплачено, тобто позивач має право вимагати у ПАТ «ПРОСТО-страхування» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика, пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення включно по 31.05.2016 року.

Враховуючи розмір облікової ставки Національного банку України становить, відповідно за періоди: з 01.10.2015 року по 21.04.2016 року (204 дні) - ставка 22%; з 22.04.2016 -26.05.2016 року (35 днів) - ставка 19%; з 27.05.2016 року по 31.05.2016 року - ставка 18%, розрахунок пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України проводиться наступним чином, кількість днів прострочення множиться на 2 та на розмір облікової ставки Національного банку України на день, який розраховується шляхом ділення розміру облікової ставки у відсотках на рік на кількість днів у році (365 днів) та ділення на 100%, далі множиться на суму своєчасно невиплаченої суми страхового відшкодування (21 814,75 гривень). 204 х 2 х 22 : 365 : 100 х 21814,75 - 5 364,64 гривні. 35x2x19:365:100x21814,75 = 794,89 гривні. 5x2x18:365:100x21814,75 = 107,58 гривні. Всього сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду з 01.10.2015 року по 31.05.2016 року складає 6 267,11 гривень. Розрахунок суми встановленого індексу інфляції за вказаний час прострочення ( з 01.10.2015 року по 31.05.2016 року) проводиться наступним чином, індекс інфляції за вказаний період множиться на суму своєчасно несплаченої суми страхового відшкодування (21 814,75 гривень) : з 01.10.2015 року по 30.05.2016 року, індекс інфляції склав ( 0,987 х 1,02 х 1,007 х 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035) = 1, 065. Відповідно: 1, 065 х 21 814,75 = 1 417,96 гривень. А всього через прострочення виплати страхового відшкодування за період з 01.10.2015 року по 31.05.2016 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» має сплатити позивачу суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, в сумі (6 267,1 1 + 1 417,96) = 7 685, 07 гривні. Таким чином, з огляду на зазначене, з ПАТ «ПРОСТО страхування» на користь позивача підлягає стягненню відшкодування шкоди, спричиненої транспортного засобу позивача, у розмірі 57 458, 00 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2 000 гривень та судовий збір.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 27, 31, 60,169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 22, 23, 334, 1166, 1187, 1188 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, код за ЄДРПОУ: - 24745673) в користь ОСОБА_2 - 57 458 (п'ятдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім гривень) грн. 00 коп. відшкодування шкоди, завданої його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, код за ЄДРПОУ: - 24745673) в користь ОСОБА_2 2 000 ( дві тисячі гривень) грн. 00 коп. понесених витрат на правову допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050, код за ЄДРПОУ: - 24745673) в користь ОСОБА_2 497 (чотириста дев'яносто сім гривень) грн. 74 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Мартьянова С.М.