Рішення № 66627802, 17.05.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/974/17 Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.

Є.У.№ 333/5322/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-іноваційний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-іноваційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору, частково недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 23 травня 2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (АКПІБ) (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № 94-07 квф, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 59 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 21 травня 2027 p., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11% річних.

На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 23 травня 2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язалась перед кредитом відповідати за погашення боргу за кредитним договором на засадах солідарного боржника.

17 грудня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, за яким банк відступив товариству права вимоги за договором про іпотечний кредит № 94-07 квф від 23 травня 2007 р.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором і договором поруки належним чином не виконують, в зв'язку з чим станом на 10 липня 2015 р. виникла прострочена заборгованість: за кредитом в сумі 44 433,66 доларів США, що за курсом Національного банку України на вказану дату становить 970 794,29 грн.; по відсотках - на суму 2 909,77 доларів США, що становить 48 279,44 грн., а також пеня на суму 7 897,46 грн., усього 1 026 971,19 грн.,

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, тягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на сплату судового збору в сумі 3 654 грн.

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що договір про іпотечний кредит № 94-07 квф, укладений 23 травня 2007 р. між нею та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком, суперечив діючому на той час законодавству. Згідно ст. 634 ч.І ЦК України вказаний договір є договором приєднання, що порушили права позичальника на свободу договору, передбачені ст. 627 ЦК України. Всупереч вимогам ст. 524, 533 ЦК України валютою зобов'язання в договорі зазначено долари США. В порушення вимог ст. 11 ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» банк не повідомив споживачеві визначену цією нормою закону інформацію, зокрема детальний розпис вартості кредиту позичальнику не надавався. Також банком порушені вимоги ст. 11 ч.5 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливих умов кредитування, зокрема банком встановлено дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Договором про внесення змін до договору про іпотечний кредит від 2 липня 2008 р. банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку до 12%. Договір щодо збільшення відсоткової ставки та таблицю визначення сукупної вартості кредиту позичальник не підписувала, в цих документах її підпис підроблено.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати договір про іпотечний кредит від 23 травня 2007 р. недійсним, а потому визнати недійсними іпотечний договір, укладений 23 травня 2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком та ОСОБА_3, відповідно до положень ст. 548 ч.2 ЦК України, договір про відступлення права вимоги, укладений 17 грудня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 23 травня 2007 р.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовити, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Договір про іпотечний кредит № 94-07 квф, укладений 23 травня 2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, визнано недійсним.

Іпотечний договір № 582-07 іпф з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 23 травня 2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, визнано недійсним.

Договір відступлення прав вимоги, укладений 17 грудня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» визнано недійсним в частини відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит № 94-07 квф, укладений 23 травня 2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Заборону відчуження нерухомого майна: трьохкімнатної квартири загальною площею 68,44 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5003742 від 23 травня 2007 p., підстава обтяження: іпотечний договір № 582-07 іпф з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 травня 2007 p., скасовано.

Обтяження за типом іпотека, об'єкт обтяження: трьохкімнатна квартира загальною площею 68,44 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 5003839 від 21 грудня 2012 p., підстава обтяження: договір про передачу прав за договором забезпечення від 17 грудня 2012 p., скасовано.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код ЄДРПОУ 00039002; Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, витрати на сплату вартості судово-почеркознавчої експертизи в сумі по 1 761 грн. 60 коп. з кожного.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код ЄДРПОУ 00039002; Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, в дохід держави судовий збір в сумі по 551 грн. 20 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-іноваційний банк» та суду ТОВ «Кредитні ініціативи» подали апеляційні скарги, в яких кожен окремо, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

На засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 не зявилася, за адресою зазначеною у справі як місце реєстрації судові повістки не отримує.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» N 1382-IV, 11.12.2003, Закон, особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобовязання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобовязані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

ОСОБА_7 не повідомила ані орган реєстрації, ані суд про зміну місця перебування, від отримання судових повісток утримується.

Тому судова колегія вважає можливим розгляд справи у її відсутності..

Крім вказаного, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку, а відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 27 ЦПК України визначені права осіб, які беруть участь у справі, і цими правами сторона розпоряджається на власний розсуд (самостійно або через представника).

Відтак, не отримуючи судові повістки як за зазначеною у справі адресою відповідач ОСОБА_7 сама реалізувала своє право щодо участі у апеляційному розгляді справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні основного позову та задовольняючи зустрічний, суд першої інстанції виходив з того що при укладенні кредитного договору були порушені умови Закону України «Про захист прав споживачів», тому що кредитодавець не повідомив позичальнику у письмовій формі орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту.

Судова колегія вважає цей висновок таким, що не ґрунтується на законі та фактичних обставинах справи, не узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13.

Так, кредитний договір містить права та обовязки сторін, отримана грошова сума визначена у розмірі 59000 доларів США, станом на день укладення кредитного договору було визначено умови кредитування та розмір відсотків, кінцевий термін повернення кредиту тощо, договір укладений в інтересах обох сторін, отже відповідає принципам справедливості та добросовісності.

Графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору та складений у письмовій формі, містить вичерпну інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, а положення загальних умов кредитування містять достатню інформацію про надання позивачу інформації передбаченої Законом України "Про захист прав споживачів" та попередження останнього про валютні ризики під час виконання зобов'язання.

Тим більше на час укладення кредитного договору у п.7.1. позичальник засвідчив, що підписанням цього договору він стверджує, що він отримав повідомлення про детальний розпис вартості кредиту.

Враховуючи те, що кредит було надано відповідачем позивачу для придбання нерухомості жилого призначення, відносини між сторонами за кредитним договором регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України).

На час укладення кредитного договору 23 травня 2007 року його зміст відповідав вимогам закону України «Про захист прав споживачів» в редакції 1 грудня 2005 року. Договір був узгоджений сторонами та виконувався ними.

Задовольняючи зустрічний позов, суд також послався на те, що позивачем допущені порушення ст. 11 ч.5 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону України від 1 грудня 2005 р., за якими до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими, встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Так, суд першої інстанції врахував, що згідно п. 3.8 договору про іпотечний кредит від 23 травня 2007 р. збільшення процентної ставки за кредитом можливе за умови настання під час дії цього договору будь-якої з наступних подій: збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування Національного банку України; зниження вартості української гривні по відношенню до долара США; підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів; збільшення рівня інфляції. Зміни з цього приводу повинні бути внесені шляхом укладання договору про внесення змін і доповнень до цього договору на протязі 7 банківських днів з моменту направлення банком письмового повідомлення позичальнику про необхідність таких змін (поштою з повідомленням з урахуванням часу поштового обігу); надання особисто позичальнику під розписку, при явці в банк. За відсутності відповіді позичальника або його незгоди із запропонованим розміром процентів за користування кредитом цей договір може бути розірваний за будь-чиєї ініціативи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Разом з тим, суд вважав несправедливими умови щодо збільшення процентної ставки, а також зазначив, що доданий позивачем до позовної заяви додано договір про внесення змін № 1 від 2 липня 2008 р. до договору про іпотечний кредит № 94-07 квф від 23 травня 2007 p., не є укладеним.

Так, згідно цьому договору внесено зміни до п. 2.2. вказаного кредитного договору про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 11% до 12%; додано п.2.7 до договору, згідно якому сукупна вартість споживчого кредиту та реальної процентної ставки наведені в додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, що додається. (а.с. 15 т.1) До договору про внесення змін від 2 липня 2008 р. додано таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, додаток № 2 до кредитного договору 94-07 квф від 2 липня 2008 р. (а.с. 16 т.1)

На думку суду першої інстанції Договір про внесення змін від 2 липня 2008 р. суперечить положенням п. 3.8 договору про іпотечний кредит від 23 травня 2007 p., оскільки в ньому не зазначено, з яких саме підстав, передбачених договором підвищується процента ставка, письмове повідомлення позичальнику про необхідність таких змін не направлялось, не вручалось, згода позичальника із запропонованим розміром процентної ставки відсутня.

Крім того суд вважав умови такого договору несправедливими, тому що аналіз таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту, доданої до договору про внесення змін від 2 липня 2008 p., також свідчить про застосування кредитодавцем у кредитному договорі несправедливих умов щодо правил зміни відсоткової ставки. Згідно вказаній таблиці, після зміни відсоткової ставки кредитодавцем в односторонньому порядку, позичальник за період дії кредитного договору повинен сплати кредитодавцю в погашення кредиту 47 662 долари США, проценти за користування кредитом в сумі 64 084 долари США (а.с. 16 т.1), що є явно несправедливою умовою.

Отже суд зробив одночасно суперечливі висновки і про несправедливість додаткового договору і про його неукладеність, не визначившись остаточно з характером правовідносин.

Так, суд зазначив, що у договорі про внесення змін від 2 липня 2008 р. та таблиці визначення сукупної вартості кредиту маються підписи від імені ОСОБА_3 в графі «Позичальник», які згідно висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної за ухвалою суду, підписи, виконані від імені ОСОБА_3 та розміщений в строчці «Ю.О. Іванова» графи «Позичальник» оригіналу договору про внесення змін № 1 від 2 липня 2008 р. до договору про іпотечний кредит № 94-07 квф від 23 травня 2007 p., оригіналу таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, додаток № 2 до кредитного договору 94-07 квф від 2 липня 2008 p., виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що після винесення змін до договору, його умови виконувалися сторонами, тривалий час як до виникнення спору так і протягом розгляду справи відповідач не оспорювала ані кредитний договір ані договір про внесення змін до нього.

Статтею 204 ЦК встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак суд не врахував, що додаткова угода про збільшення процентної ставки не оспорена відповідачем, не визнана недійсною, такі вимоги про визнання цього правочину недійсним не заявлялися, тож підстав для висновку про його неправомірність немає.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору відступлення прав вимоги, укладений 17 грудня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір від 23 травня 2007 р. визнається судом недійсним, а відтак в силу ст. 216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, правочин який був укладений Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» не створював додаткових обовязків для позичальника, стосувався взаємовідносин двох юридичних осіб, та навіть у разі оспорення відповідачкою умов кредитного договору та його дійсності не вплинув би на обсяг її прав та обовязків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Сторони, уклавши договір про іпотечний кредит, встановили для себе певні права та обовязки.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено порушення зобовязань відповідачем ОСОБА_3 за договором про іпотечний кредит, а відтак позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню. позовні вимоги про стягнення пені також підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на положеннях закону та укладеного між сторонами договору та заявлені в межах передбаченого законом річного строку.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-іноваційний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за договором про іпотечній кредит від 23.5.2007 року у розмірі 1026 971, 19 гр. ( один мільйон двадцять шість тисяч девятсот сімдесят одна, 19 гр.) яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 970794,29 гр. (девятсот сімдесят тисяч сімсот девяносто чотири, 29 гр), відсотків за користування кредитом 48279,44 гр. (сорок вісім тисяч двісті сімдесят девять, 44 гр. ) та пені у розмірі 7897,46 ( сім тисяч вісімсот девяносто сім , 46 гр.)

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-іноваційний банк» судовий збір у розмірі по 606,32 гр (шістсот шість гр. 32 коп)з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі по 1433, 32 гр. (одна тисяча чотириста тридцять три гр. 32 коп.) з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-іноваційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору, частково недійсним договору про відступлення права вимоги, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: