Рішення № 66626991, 18.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року позивачка звернулася із позовом, на обґрунтування якого зазначила, що з 01 лютого 2011 року працювала у відповідача на посаді бухгалтера до 03 жовтня 2011 року, коли була звільнена. Під час роботи відповідач вчасно не виплачував заробітну плату, тому мав сплатити 27.60 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за період лютий 2011 року - вересень 2011 року. Вказана сума була присуджена до виплати згідно з судовим наказом Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2016 року у справі № 761/16231/16ц.

Під час звільнення відповідач не сплатив позивачці 27.60 грн. належних при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просила стягнути із відповідача на свою користь 102 873.05 грн. суму компенсації за затримку остаточного розрахунку при звільненні за період з 03 жовтня 2011 року до дня ухвалення рішення.(а.с. 1-3)

Відповідач проти позову не заперечував.(а.с. 14-15)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» про стягнення суми компенсації відмовлено. (а.с.16, 18-20)

В апеляційній скарзі позивачка зазначала про порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги посилалася на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначила, що рішення суду суперечить вимогам законодавства, які викладені на обґрунтування заявленого позову. (а.с.25-27)

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с.40-42)

За вимог ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що стягнення компенсації за затримку остаточного розрахунку призведе до покладення на відповідача подвійної міри відповідальності.

Такий висновок районного суду колегія суддів визнала помилковим, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка зазначила, що під час звільнення її з роботи 03 жовтня 2011 року відповідач не сплатив позивачці сум належних при звільненні, тому посилаючись на положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просила стягнути із відповідача на свою користь 102 873.05 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В матеріалах справи відсутні докази стягнення із відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 03 жовтня 2011 року.

У статті 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок у спірний період було встановлено Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (із змінами від 23 квітня 1999 року № 692).

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону України «Про оплату праці», вищевказана компенсація є складовою частиною заробітної плати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Заходи встановлені статтею 117 КЗпП України в її заголовку та за змістом вказаної статті визначаються як відповідальність, і за своєю правовою природою є відмінними від встановлених ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оплату праці» виплат, що мають компенсаторний характер.

Проте, суд першої інстанції вищевказаних вимог законодавства не врахував і помилково ототожнив нарахування відповідачем позивачці 27.60 грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати із вимогами позивачки про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України.

Оскільки суд першої інстанції не з'ясував правовідносин, що виникли між сторонами, колегія суддів усунула неповноту судового розгляду, у т.ч. дослідженням доказів, які не були надані сторонами до районного суду.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Відповідні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року по справі № 6-144цс13 та від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, від 13 березня 2017 року у справі № 6-259цс17, які з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами України.

Судом встановлено, що за наказом відповідача від 01 лютого 2011 року № 01-к ОСОБА_1 була прийнята на роботу бухгалтером з 01 лютого 2011 року, і працювала у відповідача до 03 жовтня 2011 року, коли наказом від 03 жовтня 2011 року № 7-к була звільнена за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Вказані обставини підтверджуються записами у наданій до суду трудовій книжці ОСОБА_1, листом директора Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» від 12 травня 2017 року № 1012.(а.с. 44-46, 49)

За довідкою від 03 жовтня 2011 року № 3/10-4 відповідач здійснив розрахунок компенсації за затримку виплати заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 27.60 грн. за період роботи позивачки з 01 лютого 2011 року до 01 жовтня 2011 року (а.с. 4)

Відповідач не заперечував, що за судовим наказом Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2016 року (у справі № 761/16231/16-ц), відповідач мав сплатити позивачці 27.60 заборгованості по заробітній платі та зазначив, що не мав можливості погасити вказану заборгованість через арешт рахунків.(а.с. 49, 51)

Проте доказів наявності обставин на які відповідач посилався як підставу нездійснення погашення заборгованості перед позивачкою до суду не надано і судом таких не встановлено.

За довідкою Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» від 12 травня 2017 року заробіток ОСОБА_1 у серпні 2011 року склав 1872.76 грн., у вересні 2011 року - 2280.40 грн., в ці місяці позивачкою відпрацьовано 40 робочих днів, середньоденний заробіток складає 103.83 грн. ((1872.76 грн. + 2280.40 грн.) / 40 роб. днів).(а.с. 48)

Під час звільнення позивачки з роботи і до часу розгляду справи судом відповідач не сплатив позивачці 27.60 грн. заборгованості по заробітній платі.

Період затримки розрахунку при звільненні склав - 1411 роб. днів ( 65 роб. днів жовтень-грудень 2011 року, 251 роб. день - 2012 рік, 251 роб. день - 2013 рік, 251 роб. день - 2014 рік, 250 роб. днів - 2015 рік, 251 роб. день - 2016 рік, січень 2017 року - 20 днів, лютий 2017 року - 20 днів, березень 2017 року - 22 дні, квітень 2017 року - 19 днів, з 01 до 18 травня 2017 року - 11 днів).

Розмір заробітної плати позивачки становив - 2076.58 грн. ((1872.76 грн. + 2280.40 грн.) / 2 ), сума заборгованості невиплаченої заробітної плати складає 27 грн. 60 коп., що становить 1,3 % від заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки - 146 504.13 грн., враховуючи принцип справедливості та співмірності підлягають стягненню кошти в сумі 1904 грн. 55 коп. (1,3 % від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку).

Таким чином розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складатиме 1904.55 грн., із зазначеної суми підлягають обов'язковому відрахуванню податки та внески у порядку, встановленому законодавством

Відповідач є державним підприємством, а тому слід вважати неприйнятними його посилання на відсутність фінансування і відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань щодо своєчасного розрахунку з позивачкою по заробітній платі при звільненні.

Відповідна правова позиція висловлена Європейським судом у рішенні у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року. За положеннями частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому вищезазначені доводи відповідача не можуть бути визнані підставою для його звільнення від обов'язку сплатити середній заробіток за положеннями ст. 117 КЗпП України.

З огляду на положення частини 2 ст. 314 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Інші доводи скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь держави 640 грн. (1600 грн. х 0.4 за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» в редакції на час подання позову) судового збору за розгляд справи районним судом, та 704 грн.. (640 грн. х 110%) за розгляд справи апеляційним судом, оскільки позивачка є звільненою від сплати такого за положеннями Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 задовольнити частково і стягнути на її користь із Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» код ЄДРПОУ - 02476669 - 1904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн.. 55 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з обов'язковим відрахуванням із вказаної суми податків та внесків у порядку, встановленому законодавством.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа» код ЄДРПОУ - 02476669 на користь держави судовий збір: - 640 (шістсот сорок) грн. за розгляд справи районним судом та 704 (сімсот чотири) грн. за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова

Справа № 22-ц/796/5292/2017

Унікальний номер 761/2319/17-ц

Головуючий у першій інстанції - Савицький О.А.

Доповідач Левенець Б.Б.