Ухвала суду № 66626959, 16.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 2-995/11 Головуючий в 1 інстанції - Піхур О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6228/2017 Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченко М.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року про забезпечення позову в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Компанії «Абаніко Лімітед», треті особи: Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заріна МаринаВікторівна, Компанія «Омега Мерчантс ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу, повернення будинку та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів, який в подальшому уточнив та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 від 18 серпня 2008 року та скасувати державну реєстрацію правочину.

Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на вказаний будинок. (а.с.10)

В заяві про забезпечення позову, в такий спосіб, посилався на те, що відчуження будинку призведе до неможливості виконання рішення суду за заявленими позовними вимогами. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року заяву представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який на даний момент належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп» (код ЄДРПОУ: 37818065).

Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ТзОВ «Лессор Груп» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви, через її необґрунтованість та недоведеність. Зазначив, що судом всупереч ч.3 ст. 151, ч.3 ст. 152 ЦПК України не враховано, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними (адекватними) з позовними вимогами і жодним чином не забезпечать та не сприятимуть виконанню можливого рішення суду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТзОВ «Лессор Груп» доводи скарги підтримав.

Представник банку проти задоволення скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення зустрічного позову є обґрунтованою, оскільки майно на яке заявник просив накласти арешт є предметом спору, а накладення арешту виключить можливість відчуження або переоформлення майна до вирішення спору по суті.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як суд допустив порушення норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1. ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позовними вимогами.

Як вбачається з уточненої позовної заяви, яка знаходиться в матеріалах контрольного провадження, позивач пред'явив позов до відповідачів про визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 від 18.08.2008 року та договору про внесення змін до нього від 21.08.2008 року, а також просив скасувати державну реєстрацію вказаного правочину.

Тобто до суду подано позов немайнового характеру.

Заява про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань, щодо неможливості виконання рішення суду про визнання недійсним правочину та скасування за таким правочином державної реєстрації права власності.

Також, апеляційним судом встановлено, що на дату постановлення оскаржуваної ухвали право власності на арештоване судом приміщення належало третій особі по справі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку також не заперечував, що приміщення на яке накладено арешт, жодному з відповідачів не належить

Тобто , суд, накладаючи арешту на майно, що не належить відповідачеві порушив вимоги п.1 ч.1. ст.152 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

При цьому колегія суддів роз'яснює позивачу, що останній не позбавлений права подати заяву про забезпечення позову у інший спосіб ніж передбачено п.1 ч.1. ст.152 ЦПК України.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 312 ЦПК України ухвалу слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лессор Груп» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року, скасувати та постановити нову, якою в задоволені заяви представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний Банк» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: