Постанова № 66626728, 15.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 920/1264/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,

за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників:

позивача - Матюха Д.М., довіреність від 03.01.2017 № 3/09;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 10.02.2017 № 180;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 834С/1-28) на рішення Господарського суду Сумської області від 21 лютого 2017 року в справі № 920/1264/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області, м. Суми;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ромни Сумської області,

про стягнення 55545,55 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про стягнення в дохід місцевого бюджету Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області (код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33113331700332, ОКПО 37929744, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013) 55545,55 грн шкоди, завданої внаслідок використання поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування з врахуванням вимог ст.ст. 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зарахувати до Державного бюджету України та 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зарахувати в доход місцевого бюджету. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Сумської області планової перевірки по дотриманню відповідачем вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідачем в порушення ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України використовувались поверхневі води для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування в період з 03.09.2013 по 01.09.2016, про що Державною екологічною інспекцією у Сумській області складено Акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів від 03.10-07.10.2016.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.02.2017 у справі № 920/1264/16 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 55545,55 грн збитків, завданих державі внаслідок використання поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування, в дохід місцевого бюджету Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області (код бюджетного призначення платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33113331700332, ОКПО 37929744, в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013) з врахуванням вимог статей 29, 691 Бюджетного кодексу України, а саме: 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зарахувати до Державного бюджету України та 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зарахувати в доход місцевого бюджету. Стягувачем визначено Державну екологічну інспекцію у Сумській області.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що планова перевірка по дотриманню відповідачем вимог природоохоронного законодавства, була проведена упереджено та необ'єктивно. Вважає, що акт планової перевірки Державної екологічної інспекції у Сумській області від 03.10-07.10.2016 не може бути належним доказом протиправної поведінки відповідача у заподіянні шкоди державі, оскільки вказаним актом не було встановлено обставин в підтвердження того, що відповідачем в період з 03.09.2013 по 01.09.2016 проводилась рибогосподарська діяльність, а саме: час зариблення; вид малька та його кількість; проведення скиду води та вилов риби. Вважає неправомірним застосування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 у справі № 920/1264/16 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.04.2017 та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2015, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, відкладено розгляд справи на 15.05.2017.

Відповідач 15.05.2017 за вх. № 4988 надав доповнення до апеляційної скарги, в якому підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі, зазначає, що позивачем не доведено здіснення позивачем рибогосподарської діяльності в період з 03.09.2013 по 01.09.2016.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 03.04.2017 за вх. № 3568 не погоджується з доводами апелянта, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні 15.05.2017 за вх. № 4989 надав копії звітів ФОП ОСОБА_3 форми № 2-ТП (водгосп) про використання води за III, IV квартали 2013 року, за III квартал 2014 року та за 2016 рік, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 (відповідач), який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1 від 18.09.2003, має в користуванні Став на р. Бішкінь, що розташований на південно-східній оклиці с. Сулими на території Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області, площею 32,8000 га та об'ємом 790 тис. куб. м, для риборозведення.

Вказаний ставок розташований на земельній ділянці загальною площею 40,41 га, яку відповідач орендує на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2005, з урахуванням додаткової угоди від 13.07.2015 про поновлення цього договору оренди змельної ділянки, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 37-40).

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України, використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ст. 19 Водного кодексу України, державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

У відповідності до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 № 136, Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області.

30.09.2016 начальник Державної екологічної інспекції у Сумській області підписав направлення № 195/02-16 на проведення планової перевірки дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог природоохоронного законодавства (а.с. 86).

На підставі зазначеного направлення Державною екологічною інспекцією у Сумській області з 03.10.2016 по 07.10.2016 в присутності ФОП ОСОБА_3 проведено планову перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів, за результатами якої складено Акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів від 03.10-07.10.2016 (а.с. 10-12).

З Акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів від 03.10-07.10.2016 вбачається, що:

- на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 діє на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР 0757 СУМ від 01.09.2016 з терміном дії до 01.09.2019, в якому визначено, що метою водокористування є використання ставкової води для риборозведення; скид зі ставу здійснюється в р. Бішкінь; ліміт водоспоживання - 932,5,48 тис. куб. м/ рік; використання води на власні потреби - 790,0 тис. куб. м/ рік; водовідведення - 744,2 тис. куб. м/ рік; вода іншим водокориствачам не передається;

- термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування вищезазначеним водним об'єктом № НОМЕР_2 від 16.05.2005 закінчився 03.09.2013;

- статистична звітність форми 2-ТП (водгосп) надана за 2015 рік, графи звітності не заповнені, відмітка про прийняття Управлінням Держводагенства відсутня;

- наявні: акт зариблення (вселення) водних живих ресурсів від 25.04.2013, відповідного до якого було уселено коропа - 1651 кг та товстолоба - 1000 кг та видаткова накладна № 1415 від 23.04.2016 на придбання товстолоба строкатого в кількості - 1506 кг.

Зазначеним актом планової перевірки встановлено, що за результатами планової перевірки виявлено наступні порушення вимог законодавства:

1) в період з 03.09.2013 по 01.09.2016 ФОП ОСОБА_3 користувався водним об'єктом без дозволу на спеціальне водокористування (ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України);

2) журнал обліку використаної води не ведеться (ст.44 Водного кодексу України).

Таким чином, проведеною позивачем з 03.10.2016 по 07.10.2016 плановою перевіркою встановлено факт використання відповідачем поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування в період з 03.09.2013 по 01.09.2016, що є порушенням ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України.

Відповідач вищезазначений акт планової перевірки підписав із запереченням, в якому не погоджується з п. 1 виявлених порушень.

В зв'язку з виявленим порушенням посадовою особою Державної екологічної інспекції у Сумській області на підставі п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відстуності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Пунктом 9.1 вказаної Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою:

Зсам=5*W*Tар,

де: Зсам - збитки; W-обсяг води, що використана самовільно без дозвільних документів; Tар - розмір грн/10000 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 255.5 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення і становить 46,03 грн.

У відповідності до п. 1.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Пунктом 9.1 вказаної Методики встановлено, що формула даного пункту застосовується для розрахунку розмірів заподіяних збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Отже, з аналізу п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, вбачається, що вказний пункт застосовується, зокрема, у випадках: відсутності дозволу на спеціальне водокористування; відсутності спеціального дозволу на користування надрами; у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

При цьому законодавцем не визначено, що збитки за формулою, встановленою п. 9.1 Методики № 389 від 20.07.2009, повинні розраховуватись лише при сукупності всіх вищевказаних випадків.

За таких обставин, позивач правомірно застосував п. 9.1. Методики № 389 від 20.07.2009 для нарахування збитків, обумовлених відсутністю дозволу на спеціальне водокористування.

02.11.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 32/12/09-14, в якій запропонував відшкодувати збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування в сумі 54545,55 грн та додав до претензії розрахунок збитків (а.с. 14).

Відповідач вимоги позивача не виконав, в добровільному порядку збитки не відшкодував, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача в дохід місцевого бюджету Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області шкоди, завданої внаслідок використання поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування.

Позовні вимоги Господарським судом Сумської області задоволено.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- шкоди;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Факт порушення водокористувачем - ФОП ОСОБА_3 природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів, зокрема, ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України, підтверджено наданими позивачем Актом планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів від 03.10-07.10.2016 та звітами ФОП ОСОБА_3 форми № 2-ТП (водгосп) про використання води за III, IV квартали 2013 року, за III квартал 2014 року та за 2016 рік.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008 № 4 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.0.2008 за № 64/14755.

Відповідно до п. 1.1 зазначеної Інструкції, штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів, їх використання здійснюються з метою підвищення рибопродуктивності рибогосподарських водних об'єктів (їх ділянок) шляхом спрямованого формування видового складу (відтворення риб та інших водних живих ресурсів) та запасів водних живих ресурсів без скидання води з цих об'єктів з метою їх вилову.

Частиною 9 ст. 44 Водного кодексу України встановлено обовязок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальним водокористування є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, зокрема, для рибогосподарських потреб.

За приписами ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 49 Водного кодексу України, дозвіл на спеціальне водокористування водних об'єктів місцевого значення видається органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Згідно зі ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (на три роки) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів.

В матеріалах справи відсутні докази видачі відповідачеві дозоволу на спеціальне водокористування спірним ставком на період з 03.09.2013 по 01.09.2016 або продовження відповідачеві строку спеціального водокористування, встановленого попереднім дозволом на спеціальне водокористування вищезазначеним водним об'єктом № НОМЕР_2 від 16.05.2005, в якому терміном водокориствання визначено до 03.09.2013.

Проте, як вбачається з наданих позивачем копій звітів ФОП ОСОБА_3 форми № 2-ТП (водгосп) про використання води за III, IV квартали 2013 року, за III квартал 2014 року та за 2016 рік, відповідач з вересня 2013 по серпень 2016 здійснював використання поверхневих вод.

Таким чином, у період з 03.09.2013 по 01.09.2016 ФОП ОСОБА_3 користувався водним об'єктом без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено наявність шкоди, спричиненої відповідачем, протиправність поведінки відповідача у заподіюванні шкоди, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача в дохід місцевого бюджету Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області шкоди, завданої внаслідок використання поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 21 лютого 2017 року в справі № 920/1264/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.