Постанова № 66626721, 16.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 922/79/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участі представників:

позивача не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Порше лізинг Україна" (вх. № 1075Х1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2017 р. по справі №922/79/17

за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ до ТОВ "Постман", смт. Покотилівка про стягнення 85168,31 грн. ВСТАНОВИЛА:

В січні 2017 р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Постман" про стягнення 85168,31грн., з яких: 19937,68грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 56599,62грн. збитків, 1003,20грн. пені, 1066,41грн. 3% річних, 6561,40грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №00008808 від 14.10.2013.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2017 р. у даній справі (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, 18, код 36125152) на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" (02152, Україна, м. Київ, пр-т. ОСОБА_1, 1В, офіс В, код 35571472) 19937,68 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 1003,20грн. пені, 1066,41грн. 3% річних, 6561,40грн. інфляційних втрат, 462,23грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

ТОВ "Порше лізинг Україна" із даним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні збитків у розмірі 56599,62 грн. та в цій частині прийняти нове, яким стягнути на користь позивача збитки у розмірі 56599,62 грн. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2017р., суддею доповідачем визначено суддю Слободіна М.М. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.) прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено її до розгляду на 25.04.2017р.

25.04.2017р. суддею Харківського апеляційного господарського суду Сіверіним В.І. подано заяву про самовідвід у зв'язку з тим, що 19.07.2013р. між ним та позивачем - ТОВ Порше Лізинг Україна, виникли відносини за договором кредитування, які існують на сьогоднішній день.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 р. задоволено заяву судді Сіверіна В.І. про самовідвід у справі №922/79/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2017р. для розгляду справи сформовано склад колегії суддів Слободін М.М. (головуючий суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І. суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 р. розгляд справи призначено на 16.05.2017 р.

В судове засідання, призначене на 16.05.2017 р. представники сторін не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, представником позивача направлено на адресу суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Щодо представника відповідача, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною або зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Згідно із п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду та те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) уклало з ТОВ "ПОСТМАН" (лізингоодержувач) договір про фінансовий лізинг № 00008808 від 14.10.2013 (далі за текстом договір), відповідно до якого позивач зобовязався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу VW CaddyGP Kasten 1.2 I TSI, 2013 року виробництва, шасі № WV1ZZZ2KZEX048481, двигун № CBZА41134 (далі за текстом обєкт лізингу), а відповідач зобовязався прийняти обєкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі за текстом план відшкодування), що становить невідємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19790,00доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 5937,00доларів США. Строк лізингу визначено сторонами у 84 місяці (з урахуванням додаткової угоди №1/1 від 12.01.2015).

Відповідач згідно п. 6.1 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі за текстом - Умови лізингу), що становлять невід'ємну частину договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5 умов лізингу щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений позивачем, не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Згідно п. 8.3.2 умов лізингу якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктом 12.9 умов лізингу визначено, що у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

Згідно п. 13.1. умов лізингу, якщо відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, позивач має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди відповідача. При цьому, на підставі п. 13.6 умов лізингу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі та будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу.

У випадку прострочення платежів за договором, згідно із п. 8.2 умов лізингу до відповідача застосовуються наступні санкції:

- пеня у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу;

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані позивачем: еквівалент 15 Євро за першу вимогу, еквівалент 20 Євро за другу вимогу, еквівалент 25 Євро за третю вимогу;

- компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем відповідно до договору.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач з січня 2015 року припинив виконувати зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

У зв'язку з цим, у відповідача виникла наступна заборгованість за договором:

- часткова несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 1342,65грн., відповідно до рахунку № 00254928 від 13.01.2015, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.01.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 5467,53грн., відповідно до рахунку № 00256768 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.02.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 6766,75грн., відповідно до рахунку № 00262448 від 06.03.2015, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.03.2015;

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 6360,75грн., відповідно до рахунку № 00268224 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.04.2015.

Загальна сума невиконаних зобов'язань за лізинговими платежами становить 19937,68грн.

Відповідно до п. 12.6.1. умов договору, позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Пунктом 12.6.13 передбачено, що за винятком обставин та/або в умовах форс-мажору, які на думку позивача, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких відповідач неспроможний виконати свої зобов'язання за договором, позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення об'єкту лізингу.

16 квітня 2015 року відповідачем отримано повідомлення про розірвання договору.

Як вказує позивач, 21.04.2015 відповідно до акту прийому-передачі до договору відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт лізингу.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на дату складання позовної заяви, всупереч вимогам, встановленим у договорі, відповідач не виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за лізинговими платежами в сумі 19937,68грн.

Крім того, позивач в позовній заяві вказує, що він поніс збитки у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, які складаються:

- з оплати позивачем юридичних послуг, пов'язаних з поданням даного позову, а також послуг за договором відповідального зберігання щодо об'єкту лізингу, на загальну суму 6400,00грн. (реальні збитки);

- з різниці між вартістю об'єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились (п.12.9 Умов лізингу), у сумі 50199,62грн. (упущена вигода).

Невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача на свою користь 19937,68грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 56599,62грн. збитків, 1003,20грн. пені, 1066,41грн. 3% річних, 6561,40грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати лізингових платежів на загальну суму 5945,48.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів погашення даної заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за несплаченими лізинговими платежами в сумі 19937,68грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.1 договору, у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, колегія суддів його правомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1003,20грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми, позивач здійснив нарахування відповідачу 1066,41грн. 3% річних у розмірі та 6561,40грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки вказаних сум, визнав їх вірними, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1066,41грн. та інфляційних втрат у розмірі 6561,40грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги стягнення збитків, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Також, за приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 12.9 Умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до п. 12 умов, а також у разі вимоги позивачем повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень умов, в 10-ти денний строк відповідач зобов'язаний сплатити різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем від продажу об'єкта лізингу) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до умов.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

Позивач не довів суду належними доказами розміру збитків, визначених ним як різниця між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкту лізингу (пункт 12.9 "умов лізингу"), оскільки в матеріалах справи відсутній належні докази визначення ринкової вартості об'єкту лізингу, визначеної професійним оцінювачем майна. Відповідний висновок оцінювача ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не наданий, а сам факт проведення такої оцінки позивачем не доведений.

Також, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не надано і доказів вручення відповідачу рахунку-фактури №00277993 від 28.05.2015, а отже не підтвердженим є і факт доведення до відома відповідача необхідності сплатити вказаних коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення 50199,62грн. збитків, нарахованих згідно п.12.9 умов лізингу, недоведеними, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про стягнення збитків у розмірі 6400,00грн. колегія суддів зазначає наступне.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Так, обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що визначена в якості реальних збитків сума складається з витрат на правову допомогу та відповідальне зберігання, необхідність понесення яких позивачем для відновлення свого порушеного права не доведена, а також податку на додану вартість, сплата якого відповідно до наведених норм не віднесено до складу збитків, позивач не надав доказів необхідності понесення цих витрат та доказів сплати цієї суми податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення збитків у розмірі 6400,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Порше лізинг Україна" на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2017 р. по справі №922/79/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2017 р. по справі №922/79/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.