Постанова № 66626687, 17.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа№ 925/1036/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Адіян Н.М. довіреність № б/н від 17.10.16

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Монастирищенський машинобудівний завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року

у справі № 925/1036/16 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"

до Публічного акціонерного товариства "Монастирищенський машинобудівний завод"

про стягнення 390 478,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 389 388,39 грн., з яких 337 301,77 грн. основного боргу, 40 624,84 грн. пені, 3 496,62 грн. 3% річних, 7 965,16 грн. інфляційних втрат (а.с. 3-6, 70).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" на користь ТОВ "АВ метал груп" - 337 301,77 грн. основного боргу, 40 624, 84 грн. пені, 3 496, 62 грн. 3% річних, 7 143, 46 грн. інфляційних втрат та 5 828, 50 грн. витрат на сплату судового збору. У решті позову відмовлено (а.с.97-104).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним Договір поставки №402 від 25 травня 2015 року в задоволення позову ТОВ "АВ метал груп" про стягнення боргу відмовити повністю (а.с.111-112).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2017 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. на лікарняному, справу №925/1036/16 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А.

10 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Жук Г.А. справу призначено до розгляду на 19 квітня 2017 року.

19 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 17 травня 2017 року.

У судовому 17 травня 2017 року засіданні представник ТОВ "АВ метал груп" надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача - не заперечував.

Представник ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" у судове засідання 17 травня 2017 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616863509 (т.ІІ, а.с. 154).

Оскільки ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

25 травня 2015 року маж ТОВ "АВ метал груп" (далі - постачальник, позивач) та ПАТ "Монастирищенський ордена трудового червоного прапора машинобудівний завод", правонаступником якого є ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 402 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність покупця чорний металопрокат (далі - Товар), асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікаціях та/або рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (а.с. 12-14).

Порядок розрахунків: 100 % попередня оплата, якщо інше не обумовлене у Специфікаціях; строк оплати за Товар встановлено в рахунку, якщо інше не зазначено в Специфікаціях (п.п. 3.3, 3.4. Договору).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (аналогічні положення містяться у ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 2.5. Договору, право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчуються підписанням сторонами видаткової накладної. Датою отримання покупцем товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.

23 лютого 2016 року сторонами підписано Специфікацію № 10 про поставку Товару на суму 82 123,93 грн. (а.с. 15)

24 лютого 2016 року відповідно до цієї Специфікації позивачем виставлено рахунок на оплату № 500009504 на суму 82123,93 грн. (а.с. 19) та здійснено поставку товару на суму 82 170,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5009183 від 24.02.2016 р. (а.с. 23) та довіреністю на отримання ТМЦ № 246 від 23.02.2016 р. (а.с. 30).

Оскільки Специфікацією № 10 передбачено відстрочку платежу протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, якою відповідно до п. 2.5 Договору є дата складання відповідної видаткової накладної, отже вказаний Товар відповідач повинен був оплатити 10.03.2016 р.

18 березня 2016 року сторони підписали Специфікацію № 12 про поставку Товару на суму 246 505,86 грн. (а.с. 16)

18 березня 2016 року позивачем виставлено рахунок на оплату № 500015403 на суму 246505,86 грн. (з ПДВ) (а.с. 20), а 21 березня 2016 року позивачем поставлено, а відповідачем згідно довіреності № 347 від 18.03.2016 р. (а.с. 31) отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № 5015426 від 21.03.2016 р. на суму 77300,50 грн., (а.с. 24) та видатковою накладною № 5015288 від 21.03.2016 р. на суму 167 069,06 грн. (а.с. 25).

Відповідно до цієї Специфікації отриманий відповідачем Товар мав бути оплаченим 04.04.2016 р.

16 травня 2016 року позивачем виставлено рахунок на оплату № 500030373 на суму 347615,3 грн. з ПДВ та рахунок на оплату № 500030441 від 16.05.2016 р. на суму 133071,75 грн. з ПДВ (а.с. 21, 22).

17 травня 2016 року сторони підписали Специфікації № 13 та № 14 про поставки товару на суми 347 615,30 грн. та 133 071,75 грн. (а.с. 17, 18).

Позивач поставив, а відповідач: згідно довіреності № 485 від 17.05.2016 р. (а.с. 28) отримав товар на суму 119 620,55 грн. по видатковій накладній № 5031718 від 18.05.2016 р. (а.с. 26) та на суму 224 368,08 грн. по видатковій накладній № 5031537 від 18.05.2016 p. (а.с. 27); згідно довіреності № 483 від 17.05.2016 р. (а.с. 33) отримав товар на суму 23 077,13 гри. по видатковій накладній № 5031760 від 18.05.2016 р. (а.с. 28) та на суму 110 009,05 грн. по видатковій накладній № 5031730 від 18.05.2016 р. (а.с. 29).

Виходячи із зазначеної в Специфікаціях № 13 та № 14 умови про відстрочку платежу на 10 банківських днів з дати поставки Товару, отриманий Товар відповідач мав оплатити 02.06.2016 р.

Отже позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 803614,70 грн.

Крім цього, при поставці товару за Договором поставки № 402 від 25.05.2015 р. позивачем були надані відповідачу послуги з порізки металу на суму 180 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5031731 від 18 травня 2016 року (а.с. 34).

У зв'язку з неповним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки, в частині повної оплати по Специфікаціям № 13, 14 та оплати за надані позивачем послуги з порізки металу, позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих. № 2083 від 01.07.2016 р. на суму 477301,77 грн. (а.с. 49-50). Отримання вказаної претензії 18.07.2016 р. відповідачем підтверджується копією наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51).

Як вбачається з копії наявної у матеріалах справи банківської виписки, відповідачем на користь позивача у період з 17.03.2016 р. по 05.08.2016 р. (тобто включаючи період після отримання претензії) сплачено загалом 466492,93 грн. (а.с. 35-48). Зі вказаної виписки вбачається що відповідачем не було проведено повної оплати рахунку № 500030373 на суму 337121,77 грн. та послуг на суму 180 грн.

Отже, станом на момент звернення з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість у загальному розмірі 337 301,77 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що Договір поставки № 402 від 25.05.2015 є недійсним у зв'язку з тим, що його укладено представником ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" без належних на це повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Проте вказані доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, підпис голови правління ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" проставлений на Договорі дійсно не відповідає підпису голови правління на картці зразків підписів (а.с. 83) і для встановлення цього не потрібні спеціальні знання. Проте вказаний підпис на договорі скріплений печаткою відповідача, вказаний факт відповідач не заперечує. Відповідач не відмовлявся від отримання товару за вказаним договором.

Поряд з цим, Специфікацію № 12 від 18.03.2016 р. підписано особисто головою правління ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод" Ніконовим Е.В., у цій Специфікації також є посилання на Договір поставки № 402 від 25.05.2015 р., і відповідач не заперечує проти підписання цієї Специфікації та проти отримання товару. В подальшому відповідач продовжував підписувати Специфікації (№ 13 та № 14 від 17.05.2016 р.) на підставі Договору поставки № 402 від 25.05.2015 р., отримувати товар і оплачувати рахунки. На Договорі, на всіх Специфікаціях, довіреностях, на акті здачі-прийняття робіт проставлені печатки ПАТ "Монастирищенський машинобудівний завод". Претензія від 01.07.2016 р. надіслана відповідачу на ім'я директора Ніконова Е.В., який не надіслав позивачу жодних заперечень щодо фактів та вимог, викладених у названій претензії.

Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12.

Таким чином, дії позивача з виконання Договору поставки № 402 від 25.05.2015 р. дають підстави вважати цей правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

Враховуючи вказані обставини, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та застосування п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України по відношенню до Договору поставки на підставі якого виникла спірна заборгованість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 337 121,77 грн. боргу за поставлений відповідачу товар та 180 грн. за послуги з порізки металу, що загалом складає 337301,77 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день порушення строку.

Здійснивши перевірку розміру нарахованої до стягнення суми пені з урахуванням того, що п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд не наділений повноваженням виходити за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, якого в свою чергу позивачем подано не було, колегія суддів зазначає про вірність висновків суду першої інстанції про те, що з відповідача підлягає до стягнення пеня в заявленій позивачем сумі 40 624, 84 грн. за період з 11.03.2016 р. по 01.08.2016 р., оскільки її нараховано відповідно до умов Договору, на прострочені суми та за періоди, коли фактично існувала така заборгованість, а строк нарахування не перевищує 6 місяців.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розміру нарахованих позивачем суми 3% річних, колегія суддів суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок позивачем виконано вірно. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 3 496,62 грн. 3% річних за період з 11.03.2016 р. по 01.08.2016 р. підлягає задоволенню.

Відповідно до роз'яснення у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 індекс інфляції може нараховуватися лише за прострочення виконання грошового зобов'язання більше 15 днів місяця, а тому враховуючи, що у розрахунку позовних вимог (а.с. 71) позивач нарахував 821,70 грн. інфляційних втрат за 6 днів березня 2016 року, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення в сумі 7 143,46 грн. за прострочення розрахунку в період з квітня по липень 2016 року.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Монастирищенський машинобудівний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Монастирищенський машинобудівний завод" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 925/1036/16 залишити без змін.

3. Справу №925/1036/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук