Рішення № 66626125, 17.05.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р.Справа № 922/1215/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків про стягнення 4133212,57 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №007Др-27-1216 від 30.12.2016;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №10010 від 29.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова заборгованості в сумі 4021054,92 грн., яка складається з суми заборгованості за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.03.2017 №41GBKhz678-17 в розмірі 3891401,36 грн., пені в сумі 108213,56 грн., 3% річних в сумі 11594,31 грн., інфляційних втрат в сумі 9120,64 грн. та неустойки за зменшення обсягу фактичного спожитого природного газу, порівняно з підтвердженим в сумі 725,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №41GBKhz678-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.03.2017 щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання газу за січень 2017 року та лютий 2017 року, внаслідок чого за лютий 2017 року виникла заборгованість в розмірі 3891401,36 грн., а також нараховано 3% річних в сумі 11594,31 грн., інфляційних втрат в сумі 9120,64 грн., пеню в сумі 108213,56 грн. та неустойку за зменшення обсягу фактичного спожитого природного газу, порівняно з підтвердженим в сумі 725,05 грн. згідно умов договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11 травня 2017 року о 10:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Представник позивача надав 03 травня 2017 року заяву про збільшення розміру позовних вимог до 4133212,57 грн. (вх. №14332), в якій позивач збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме просить стягнути пеню в розмірі - 146168,05 грн., 3% річних в розмірі - 15752,25 грн., інфляційних втрат в розмірі - 79165,86 грн. Решта частина позовних вимог залишена без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши матеріали справи та заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 14332 від 03.05.2017), враховуючи, що вказана заява подана із дотриманням ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, суд прийнв її до провадження та продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача 11 травня 2017 р. надав клопотання (вх. №15050) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 11 травня 2017 р. надав відзив на позовну заяву (вх. №14907), в якому просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення 3891401,36 грн., у зв'язку зі сплатою суми основного боргу, в частині стягнення пені в розмірі 67493,69 грн., 3% річних в розмірі 6644,50 грн., інфляційних втрат в розмірі 79165,86 грн. відмовити та визнати незадовільний майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2017 року розгляд справи відкладено на 17 травня 2017 р. о 12:00 год.

Представник позивача 16 травня 2017 р. надав письмові заперечення на відзив на позовну заяву (вх. №15573), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду письмових запереченнях позивач зазначає, що сторонами відповідно до умов договору № 114107PN7SSВ026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 15.02.2016 з урахуванням додаткових угод повністю врегульовано відносини в частині постачання/споживання природного газу на початок 2017 року, крім того, у п.11.1. договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.03.2017 №41GBKhz678-17 сторони передбачили, що він набуває чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 24 січня 2017 року та діє до 30 квітня 2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Отже, позивач вважає, що наведений ним розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат відповідає умовам договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.03.2017 №41GBKhz678-17 та діючому законодавству.

Позивач в судовому засіданні 17.05.2017 підтримав позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просив суд припинити провадження в частині стягнення 3891401,36 грн., в частині стягнення пені в розмірі 67493,69 грн., 3% річних в розмірі 6644,50 грн., інфляційних втрат в розмірі 79165,86 грн. відмовити та визнати незадовільний майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 90%.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

15 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (надалі - Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (надалі - Споживач) було укладено договір № 114107PN7SSВ026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів).

Відповідно до розділу І "Предмет Договору" (з урахуванням додаткової угоди №7 від 16.01.2017 до Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу в І кварталі 2017 році природний газ (код ДК 021:2015 - 09123000-7 Природний газ. Природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п.1.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди №7 від 16.01.2017 до Договору) плановий обсяг постачання газу - до 314,252 тис. куб.м

Відповідно до п.1.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди №7 від 16.01.2017 до Договору) планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 135,000 тис. куб.м. на суму 8805,16 грн., лютий - 105,000 тис. куб.м. на суму 8805,16 грн. та березень - 74,252 тис. куб.м. на суму 8805,16 грн. всього у І кварталі 314,252 тис. куб.м.

Відповідно до п.3.6. Договору (з урахуванням додаткової угоди №7 від 16.01.2017 до Договору) ціна Договору становить у 2017 році 2767039,14 грн., в тому числі ПДВ - 461173,19 грн.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2016 року та діє до 31 грудня 2016 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

З метою недопущення соціальної напруги та врегулювання потенційних проблем, що можуть виникнути під час виконання установами, що фінансуються з бюджету зобов'язань наприкінці звітного/початку нового року Верховна Рада України прийняла Закон "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 р. № 922-VII (далі по тексту - Закон) частиною 5 ст. 36 якого передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році.

Додатковою угодою № 6 від 30.12.2016 до договіру № 114107PN7SSВ026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) від 15.02.2016 сторони продовжили строк дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року, але не пізніше ніж до 31.03.2017 року.

В подальшому 23.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (надалі - Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (надалі - Споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GBKhz 678-17 (надалі - Договір).

Відповідно до розділу І "Предмет Договору" Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу з 24 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року природний газ (код ДК 021:2015 - 09120000-6 Природний газ (далі - газ)), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п.1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 490,000 тис. куб.м.

Відповідно до п.1.3. Договору планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 103,480 тис. куб.м. та лютий - 386,520 тис. куб.м.

Згідно з п.1.7. Договору строк поставки природного газу: з 24 січня 2017 р. по 28 лютого 2017 р.

В пункті 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедури передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 2.9.1. Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Згідно з п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.

Відповідно до п.3.6. Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору.

Згідно з п.3.7. Договору загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором складає 4837221,01 грн., в тому числі ПДВ - 806203,50 грн., в тому числі:

- за рахунок бюджетних коштів - 4478169,22 грн., в тому числі ПДВ - 746361,54 грн.

- за рахунок відшкодування від суб'єктів господарювання та мешканців гуртожитку - 359051,79 грн. - в тому числі ПДВ - 59841,96 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно з п.4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: споживач має право здійснювати оплату за Договором на підставі актів приймання-передачі природного газу та / або 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Проте, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п.4.3. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 24 січня 2017 року та діє до 30 квітня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, за підсумками надання послуг з газопостачання у січні 2017 року Сторонами було підписано акт приймання - передачі природного газу №ХОЗ00003915/2 від 23.03.2017, відповідно до якого позивачем у період з 24.01.2017 по 31.01.2017 були передані відповідачу 103,48 тис. куб.м. природного газу загальною вартістю 912064,03 грн. (арк.45).

31.03.2017 відповідачем сплачено позивачу вартість спожитого у січні 2017 року природного газу загальною вартістю 912064,03 грн. в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку (арк.22).

У лютому 2017 року Сторонами було підписано акт приймання - передачі природного газу №ХОЗ00007881/2 від 29.03.2017, відповідно до якого позивачем у період з 01.02.2017 по 28.02.2017 були передані відповідачу 383,196 тис. куб.м. природного газу загальною вартістю 3891401,36 грн. (а.с. 24).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахунки за надані йому послуги за лютий 2017 року станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом (10 квітня 2017 року) не здійснив.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом (10 квітня 2017 року) склала 3891401,36 грн., у звязку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно пункту 1 статті 202, пункту 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1, ч.3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.

Згідно п.1, п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 (надалі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року N 2496 (далі - Правила) розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.

Згідно з п.п. 18, 20 розділу ІІ цих Правил постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору, тоді як споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.

У ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, після звернення позивача з позовом до суду (дата подання позову - 10 квітня 2017 р.), відповідач сплатив суму заборгованості за спірним договором в розмірі 3891401,36 грн. за спожитий у лютому 2017 року природний газ, що підтверджується платіжним дорученням №132 від 14.04.2017 на суму 201559,23 грн., платіжним дорученням №133 від 14.04.2017 на суму 600000,00 грн., платіжним дорученням №269 від 14.04.2017 на суму 123736,94 грн. та платіжним дорученням №268 від 14.04.2017 на суму 2966105,19 грн. (а.с. 47-50).

Таким чином, суд вважає, що в частині стягнення 3891401,36 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов'язання за Договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за надані позивачем послуги згідно Договору перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми ОСОБА_3, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 15752,25 грн., а також інфляційних втрат в сумі 79165,86 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 146168,05 грн. - пені та 725,05 грн. - неустойки за зменшений обсяг фактично спожитого природного газу, порівняно з підтвердженим, суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.6.2.2. Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання газу за Договором буде менший від підтвердженого обсягу газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за розрахунковий період.

У розділі VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обєм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Таким чином, перевіривши розрахунок неустойки за зменшений обсяг фактично спожитого природного газу, порівняно з підтвердженим, приймаючи до уваги те, що за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу був менший, порівняно з підтвердженим, за цей період (лютий 2017 року) на 3,324 тис.куб.м., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за зменшений обсяг фактично спожитого природного газу, порівняно з підтвердженим в сумі 725,05 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд вважає, що пеня, розрахована станом на 17.04.2017 становить 146168,05 грн.

Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вже було зазначено вище, відповідачем після подання даного позову до суду було повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 3891401,36 грн.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою, що підтверджується рішенням Київської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №932 від 23.01.2017 (а.с.54) та фінансується з Державного бюджету України, що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області №02-29/106 від 19.01.2017 (а.с. 53), об'єктивно оцінивши розмір та причини невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а також те, що на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті спожитого природного газу за січень-лютий 2017 року відсутня, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50%.

З урахуванням вищевикладеного позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 73084,03 грн.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих до 23.03.2017 року, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

У п.11.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання та, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 24 січня 2017 року та діє до 30 квітня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

Отже, нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу), 3% річних та інфляційних втрат відповідає діючому законодавству та умовам цього Договору, а відтак доводи відповідача викладені у його відзиві на позовну заяву суд відхиляє як неспроможні та безпідставні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 61998,19 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 527, 530, 532, 611, 625 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 216, 217, 230, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, ч.1 п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 168727,19 грн.

Задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені частково.

Зменшити розмір пені на 50%.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 79165,86 грн. - інфляційних втрат, 15752,25 грн. - 3% річних, 73084,03 грн. - пені, 725,05 грн. - неустойки та 61998,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3891401,36 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Врешті частині позову в сумі 73084,02 грн. відмовити.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_4