Рішення № 66626099, 15.05.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р.Справа № 922/362/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр постачання", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Первомайський про стягнення 102406,68 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 договір б/н від 07.12.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність № б/н від 15.05.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр постачання" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", в якій позивач просить стягнути з відповідача прострочене грошове зобов'язання у розмірі 96000,00 грн. - сума простроченої оплати за партію товару, пеню за несвоєчасну оплату за продукцію у розмірі 6406,68 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №130052014 від 30.05.2014р., який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1536,11 грн.

У судовому засіданні 22.02.2017р. оголошувалась перерва до 15.03.2017р. о 11:00.

Представник відповідача 15.03.2017р. звернувся до суду із клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи у справі на предмет встановлення якості поставленої позивачем на виконання умов договору поставки №130052014 від 30.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2017р. клопотання відповідача про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі №922/362/17 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_3. На вирішення судових експертів поставлені наступні питання: Чи відповідають маркувальні дані зазначені на етикетці мішків в яких поставлявся товар дійсним товарним характеристикам товару? Чи можна вважати поставлений товар - "вершками сухими" у розумінні Закону України "Про молоко та молочні продукти" та ДСТУ 4273:2015 "Молоко та вершки сухі. Загальні технічні умови"? Оплату робіт по виконанню судової товарознавчої експертизи доручено відповідачу. Провадження у справі 922/362/17 зупинено до вирішення питань поставлених судовому експерту.

24.04.2017р. до господарського суду Харківської області надійшов лист з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_3 разом із матеріалами справи №922/362/17, в якому повідомлено про відсутність у вказаній експертній установі акредитованої лабораторії з відповідним обладнанням та фахівцями з дослідження компонентного складу харчових продуктів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2017р. провадження у справі № 922/362/17 було поновлено. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "10" травня 2017 р. о 09:50.

Представник відповідача двічі звертався до суду із клопотаннями про призначення судової товарознавчої експертизи, проведення якої відповідач просить доручити Державному підприємству "Харківський регіональний науково - виробничий центр" стандартизації, метрології та сертифікації", яке пройшло державну акредитацію та має як технічну так і фахову можливість провести вказану експертизу (05.05.2017р. за вх.№14568; 10.05.2017р. за вх.№14656). Зазначені клопотання були прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.05.2017р. заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017р. клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи судом задоволено та продовжено строк розгляду справи до 25.05.2017р.

У судовому засіданні в подальшому оголошувались перерви до: 11.05.2017р.о 10:40; 15.05.2017р. о 10:40.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні 15.05.2017р. підтримав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи та просив їх задовольнити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вказаних клопотань заперечував та просив у їх задоволенні відмовити.

Суд, розглянувши клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006 Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 постанови №4 від 23.03.2012 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Відповідно ч.5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Заслухавши пояснення сторін та зважаючи на те, що судом вже призначалася судова експертиза, яка була доручена фахівцям Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ім. М.С. Бокаріуса, але матеріали справи повернуті вказаною установою, та оскільки Державне підприємство "Харківський регіональний науково - виробничий центр" стандартизації, метрології та сертифікації" не проводить судових експертиз та може надати висновок щодо якості поставленої позивачем продукції, який вже міститься у матеріалах справи - аркуш справи №30-32, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду відзив на позовну заяву, а саме зазначав, що позивач поставляв відповідачу товар не відповідної якості, а саме замість "Вершки сухі" фальсифікат рослинного походження, за вказаними діями позивача було порушено кримінальне провадження №12016110140002774 від 12.11.2016р. щодо фальсифікації харчових продуктів (ст.190КК України) та незаконного використання знаків для товарів та послуг (ст. 299 КК України). Відповідач звертався по вказаним обставинам до ДП "Харківський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", та за протоколами випробувань №9996/Д від 20.10.2016р., №10208/Д від 27.10.2016р., №866/Д від 10.02.2017р. встановлено, поставлений за видатковою накладною №2654 від 04.10.2016р. не містять молочного жиру, загальна масова частка жиру менша встановленої норми. Також, відповідач зазначав, що позивачем було поставлено товар с підробленим експертним висновком №0061770п/16 від 29.07.2016р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 травня 2014 року між ТОВ "Центр Постачання" - постачальник (далі по тексту - позивач) та ТОВ "ТЕРРА" - покупець, (далі по тексту - відповідач) був укладений договір поставки № 130052014 (далі по тексту - договір).

Згідно п.1.1договору, постачальник у відповідності з вимогами цього договору бере на себе зобов'язання передавати у власність покупцеві, а покупець відповідно - приймати та оплачувати товар в кількості і асортименті, які обумовлені в даному договорі та замовленнях покупця.

Відповідно п.1.2 договору товаром, що постачатиметься в рамках цього договору, є яєчний порошок, крохмали, какао, мука, жири, сухе молоко, масло, спред вершковий та інші харчові продукти, які використовуються у якості сировини в харчовій промисловості.

П.1.3договору визначено, що конкретне найменування товару, його кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії поставки обумовлюються сторонами відповідно на кожну таку окрему партію товару і зазначаються в рахунку постачальника на оплату товару, який формується ним на підставі усної чи письмової заявки покупця, а також видаткових накладних, за якими здійснюється відпуск відповідної партії товару.

Згідно п. 2.1договору, ціна товару та його кількість вказуються в рахунку постачальника на оплату (який формується постачальником після опрацювання заявки покупцю, також зазначається в накладній по якій здійснюється відпуск кожної конкретної партії товару.

Згідно п. 3.4 договору відповідно до якого - датою поставки товару вважається дата передачі товару, що вказується у видатковій накладній, яка підписується представник) сторін під час фактичної передачі товару.

Відповідно п.2.6. договору строки оплати товару: десять календарних днів з моменту поставки (відвантаження товару).

П. 4.6. договору, сторони погодили, що претензії по якості товару можуть бути заявлені покупцем протягом 3-х календарних днів з моменту отримання товару від постачальника. Відповідна претензія повинна бути заявлена письмово та направлена рекомендованим листом на адресу постачальника. До претензії обов'язково повинні додаватись докази неякісності товару. Вказана претензія підлягає розгляду постачальником в строк не більше 10 робочих днів з моменту ії отримання від покупця.

Згідно п. 5.1. договору, за несвоєчасну оплату партії товару за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в момент відповідного прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочки оплати.

Позивач зазначає, що зобов'язання за договором виконав та поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 2654 від 04 жовтня 2016 року на суму 96000,00 грн., але відповідач вказаний товар не оплатив, у зв'язку із чим у відповідача є заборгованість перед позивачем у розмірі 96000,00 грн., що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

У зв'язку із не оплатою відповідачем поставленого товару позивачем було нараховано пеню за несвоєчасну оплату за продукцію згідно 5.1. договору у розмірі 6406,68 грн.

Відповідач отримання товару від позивача по видатковій накладній № 2654 від 04 жовтня 2016 року не заперечує, але зазначає, що "Сухі вершки" належної якості виготовляються з молока, мають містити молочні складові: молочний жир, білок, лактозу, та відповідати за показниками якості ДСТУ 4273:2015 "Молоко та вершки сухі" Загальні технічні умови".

Також, відповідач зазначив, що у протоколах випробувань №9996/Д від 20.10.2016 р., № 10208/Д від 27.10.2016 р., № 866/Д від 10.02.2017 р. ДП «Харківський регіональний науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» встановлено, що вершки сухі виробництва ТОВ «Центр постачання» поставлені ТОВ «ТЕРРА», що поставлені відповідачу по видатковій накладній №2654 від 04.10.2016р. (партія 12/09/16; якісні характеристики зазначені у специфікації виробника), не містять молочного жиру, загальна масова частка жиру менша встановленої норми.

На запит відповідача ПАТ "Ічнянський завод сухого молока та масла" листом від 21.10.2016 р. повідомило, що виробництво вказаним підприємством сухих вершків з січня 2016 р. здійснюється відповідно до ДСТУ 4273:2015, а не ДСТУ 4273:2003, як зазначено в декларації виробника, що надавалися ТОВ "Центр постачання" до товару.

Відповідач також зазначив, що звертався до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, яким було надано відповідь: що згідно бази даних вказаної установи експертний висновок №0061770н/16 від 29.07.2016 р., що надавався позивачем до товару не існує та не видавався.

17.10.2016р. відповідачем отримано повідомлення ГО «Ліга громадського контролю», відповідно якого, при лабораторному дослідженні ДП «Укрметртестстандарт» сухих вершків, що постачалися ТОВ «Центр постачання», виявлено, що вершки не відповідають встановленим вимогам з якості. Жир, виділений із сухих вершків, що входить до складу зразка продукції містить немолочні жири. Вміст немолочних жирів становить 96 % від загального жиру.

Відповідач звернувся до позивача 17.10.2016 р. із листом за вих. № 514 з вимогою надати пояснення щодо поставки під видом вершків сухих продукції немолочного походження, але відповіді на звернення від позивача не надійшло. Тому відповідач повідомив позивача про повернення товару отриманого за видатковою накладною №2654 від 04.10.2016р., але позивач вказаний товар не прийняв.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч.1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, яка визначає істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу за видатковою накладною №2654 від 04.10.2016р. наступну продукцію під назвою: вершки сухі виробничі на загальну суму 96000,00 грн., склад та якість якого не відповідає вимогам ДСТУ 4273:2015.

Суд не погоджується з тим, що у поставленого позивачем за видатковою накладною №2654 від 04.10.2016р. товару є приховані недоліки, оскільки поставлений товар взагалі не є тим товаром, що вказаний у зазначеній видатковій накладній.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, обов'язок покупця (відповідача у справі) по сплаті товару виникає з моменту поставлення товару, обумовленого умовами договору поставки № 130052014 від 30.05.2014р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи вищенаведене, та те, що поставлений позивачем товар не є тим товаром, який зазначений у видатковій накладній №254 від 04.10.2016р., не відповідає вимогам ДСТУ 4273:2015 та позивачем до товару надано підроблений експертний висновок, відповідно до цього суд вважає що позивачем не було виконано своє зобов'язання щодо поставлення товару відповідно до вимог договору №130052014 від 30.05.2014р. згідно видаткової накладної №254 від 04.10.2016р., відповідно до цього суд вважає позовні вимоги з підстав заявлених у позові щодо стягнення заборгованості за поставлений товар є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_4