Рішення № 66626019, 12.05.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2017 рокуСправа № 921/266/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією "Соломія" вул. Берковецька, 6А, м. Київ, 04128

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Апрус" вул. Живова, 31, м. Тернопіль, 46008

про cтягнення заборгованості в сумі 408 069, 53 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.08.2017 р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією "Соломія" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Апрус" про cтягнення заборгованості в сумі 408 069, 53 грн., в тому числі 379 735, 20 грн. - сума основного боргу, 18 352, 12 грн. - пеня, 1966 грн. - 3% річних, 8 016,21 грн. - втрати від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог, які підтримані у судовому засіданні його повноважним представником, позивач посилається на те, що ТзОВ "Апрус" свої зобовязання щодо оплати прийнятого згідно договору №22/16 від 25.12.2015 р. товару, належним чином не виконало.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребуваного судом обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст.64, 87 ГПК України та п.3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року (рекомендована кореспонденція, яка направлялась відповідачу вручена його представнику 22.04.2017, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про поштове відправлення).

З наведеного, та приймаючи до уваги, що явка представників сторін в засідання обов'язковою не визнавалась, суд вирішує даний спір по суті за відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами , відповідно до ст.75 ГПК України.

Учаснику судового процесу належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, такими підставами є правочини.

Як слідує із матеріалів справи, 25.12.2015 року між позивачем (Продавець) та ТОВ "Апрус" (Покупець) було укладено договір поставки №22/16 (далі - Договір), згідно з п.1.1. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю продукти харчування (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в терміни і в розмірі, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2.2 даного правочину, Продавець передає товар разом зі всією відповідною і належно оформленою документацією (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, і т.п.), що є необхідними відповідно до законодавства України і умов Договору.

З моменту підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної (товарно-транспортної накладної, накладної, іншого аналогічного акта) Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю, асортиментом і комплектацією (п. 2.10. Договору).

У пунктах 3.1 та 3.3 Договору контрагентами узгоджено, що загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором, визначається як сумарна вартість всіх партій Товару, поставлених за цим Договором; оплата відповідної партії ТМЦ здійснюється Покупцем протягом 25 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару або шляхом внесення, за бажанням Покупця, авансованих платежів (передплати) у формі банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця.

Датою оплати вартості Товару (партії Товару) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.3.4 угоди).

Згідно п.3.5 укладеного Договору вартість відповідної партії Товару визначається видатковою накладною (товарно-транспортною накладною, накладною, іншими аналогічними документами) на цю партію товару.

У відповідності до п.4.3. Договору сторони домовились про те, що кожного місяця, починаючи з моменту укладення цього Договору, Постачальник зобов'язаний підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки по даному договору повинні підписуватися не пізніше кожного 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2016р. (п.8.1 договору).

На виконання умов укладеного правочину, позивач поставив своєму контрагенту - відповідачу у справі, товар на загальну суму 987 940 грн. 10 коп., згідно видаткових та товарно-транспортних накладних: №94 від 08.02.2016 р. на суму 35 686,44 грн.; №241 від 22.02.2016 р. на суму 34 128, 58 грн.; №20000319 від 01.03.2016 р. на суму 20 687,35; №494 від 21.03.2016 р. на суму 28 533,33 грн.; №552 від 28.03.2016 р. на суму 20 244,51 грн.; №747 від 18.04.2016 р. на суму 42 850,64 грн.; №800 від 25.04.2016 р. на суму 17 079,73 грн.; №1065 від 30.05.2016 р. на суму 69 331,90 грн.; №1116 від 06.06.2016 р. на суму 24 081,48 грн.; №1171 від 13.06.2016 р. на суму 25 156,36 грн.; №1227 від 21.06.2016 р. на суму 19 119,25 грн.; №1284 від 27.06.2016 р. на суму 13 135,55 грн.; №1462 від 11.07.2016 р. на суму 19 816, 23 грн.; №1614 від 01.08.2016 р. на суму39 067,76 грн.; №1779 від 22.08.2016 р. на суму 65 631,68 грн.; №1817 від 29.08.2016 р. на суму 44 906,68 грн.; №1876 від 05.09.2016 р. на суму 4 024,47 грн.; №2003 від 19.09.2016 р. на суму 50 540,96 грн.; №2570 від 21.11.2016 р. на суму 279 989,88 грн.; №№2627 від 28.11.2016 р. на суму 18 160,80 грн.; №2779 від 12.12.2016 р. на суму 113 458,21 грн.; №2841 від 19.12.2016 р. на суму 2 126,31 грн. (копії даних накладних знаходяться в матеріалах справи).

Вищезазначені первинні документи бухгалтерського обліку підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені їх печатками. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару відповідачу на загальну суму 987 940 грн. 10 коп.

В свою чергу, за поставлені матеріальні цінності ТОВ "Апрус" було здійснено лише часткову оплату в сумі 608 204,90 грн. (копії банківських виписок, що підтверджують перерахування зазначених коштів знаходяться в матеріалах справи), а тому заборгованість по спірних поставках становить 379 735,20 грн.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

14.02.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №142 щодо сплати існуючої заборгованості в сумі 379 735,20 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, господарське товариство відповіді на зазначену вимогу не надало , заборгованість за договором не погасило.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного правочину передбачено оплата відповідної партії товару здійснюється Покупцем протягом 25 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару, тобто до 13.01.2017 року.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 379 735,20 грн., яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Вказаний борг не заперечується відповідачем та, окрім іншого, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом за 4-й квартал 2016 р. за договором №22/16 від 25.12.2015 р., підписаним обома сторонами без заперечень.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3. Договору його контрагенти домовились, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар Покупець сплачує на користь Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту угоди позивачем заявлено до стягнення 18 352,12 грн. пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період з 13.01.2017 р. по 17.03.2017р.

Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 966 грн. 3% річних та 8 016,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 13.01.2017 р. по 17.01.2017р.

Судом самостійно здійснено перерахунок даних нарахувань за кожною поставкою окремо з урахуванням дат фактичного погашення частини боргу, відповідно до наявних у справі виписок із банківського рахунку позивача щодо зарахування коштів.

При цьому суд констатує, що позовні вимоги в цій частині заявлені в межах сум, які можуть бути нараховані ТОВ "Апрус" за зазначеними вище законодавчими приписами у період існування заборгованості.

Як наслідок, зважаючи на те, що ціну позову в частині пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних може визначати виключно позивач, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача 18 352,12 грн. пені, 3% річних в розмірі 1 966 грн. та 8 016,21 грн. інфляційних втрат як таких, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Апрус" (вул. Живова, 31, м. Тернопіль, 46008, іден. код 38201423) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією "Соломія" (вул. Берковецька, 6А, м. Київ, 04128, іден. код 25586053) - 408 069 (чотириста вісім тисяч шістдесят дев'ять) 53 коп. заборгованості, в тому числі 379 735 (триста сімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) 20 коп. - сума основного боргу, 18 352 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 12 коп. - пені, 1 966 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят шість) грн. - 3% річних, 8 016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 21 коп. втрат від інфляції та 6 121 (шість тисяч сто двадцять одну) грн. 04 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 17.05.2017 р.

СуддяО.В. Руденко