Рішення № 66625812, 22.05.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2017 року Справа № 913/293/17

Провадження №4/913/293/17

За позовом

Дочірньої компанії ОСОБА_1 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ

до Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 948084 грн. 12 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Рочняк Т.С.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, довіреність № 273/16 від 27.12.2016;

від відповідача представник не прибув.

Обставини справи: Дочірня компанія ОСОБА_1 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, за якою просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 132249 грн. 14 коп. за період з 09.04.2015 по 06.03.2017, інфляційні нарахування в сумі 815834 грн. 98 коп. за період з квітня 2015 року по січень 2017 року (включно).

В обґрунтування позовних вимог Дочірня компанія ОСОБА_1 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України зазначає, що рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі № 913/2746/13 та від 25.05.2015 у справі №913/1328/14 відповідачем не виконано, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні 11.05.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача правом на участь у судовому засіданні 22.05.2017 не скористався.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався. Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розяснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву повязано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством звязку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством звязку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.04.2017 місцезнаходження Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго є 94613, Луганська область, м.Антрацит, вулиця Горноспасательна, будинок 4.

Листом від 16.03.2015 № 511-30-100 УДППЗ Укрпошта повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача подав до суду 15.05.2017 (згідно штампу вхідний № 3251/17) клопотання, за яким просить суд долучити до матеріалів справи довідку ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України № 31/13-2030 від 13.05.2017 про стан заборгованості відповідача, копію договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2399БО-20 від 20.12.2010 та додаткові угоди до нього. Вказане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між Дочірньою компанією ОСОБА_1 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі- постачальник, позивач) та Антрацитівським міським комунальним підприємством Теплокомуненерго (далі- покупець, відповідач) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2399БО-20 від 20.12.2010 (далі- договір), за яким постачальник зобовязався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобовязався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Позивач свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, але відповідач зобовязання стосовно оплати отриманого газу не виконав, розрахувався за отриманий природний газ не в повному обсязі, чим порушив умови договору, у звязку з чим ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Антрацитівського МКП Теплокомуненерго за захистом свого порушеного права.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі №913/2746/13 позовні вимоги ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України задоволено частково та стягнуто з Антрацитівського МКП Теплокомуненерго (відповідач) на користь позивача суму боргу за поставлений природний газ у розмірі 2308509 грн. 58 коп., пеню у сумі 106446 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 53899 грн. 64 коп. за період з лютого 2011 року по червень 2013 року, 3% річних у сумі 177532 грн. 16 коп. за період з 11.02.2011 по 30.09.2011, витрати зі сплати судового збору у сумі 55057 грн. 00 коп.

На виконання вказаного рішення суду позивачу у справі № 913/2746/13 видано відповідний наказ суду.

У звязку з тим, що зазначене рішення суду відповідачем не виконувалось, позивач- ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз Україниповторно звернулася до Господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Антрацитівського МКП Теплокомуненерго 3% річних та інфляційних нарахувань.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №913/1328/14 позовні вимоги ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України задоволено повністю та стягнуто з Антрацитівського МКП Теплокомуненерго (відповідач) на користь позивача інфляційні витрати в сумі 974191 грн. 04 коп. за період з грудня 2013 року по березень 2015 року, 3% річних в сумі 94459 грн. 59 коп. за період 16.11.2013 по 08.04.2015, витрати зі сплати судового збору в сумі 21373 грн. 01 коп.

На виконання вказаного рішення суду позивачу у справі № 913/1328/14 видано відповідний наказ суду.

У звязку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі №913/2746/13 та від 25.05.2015 у справі № 913/1328/14, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 132249 грн. 14 коп. за період з 09.04.2015 по 06.03.2017, інфляційні нарахування в сумі 815834 грн. 98 коп. за період з квітня 2015 року по січень 2017 року (включно). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на положення ст. ст. 525, 526, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За змістом ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обовязковість виконання рішень суду. Обовязковість виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду віднесено також до принципів організації і діяльності господарського суду ст. 4 Закону України Про господарські суди.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі № 913/2746/13 позовні вимоги ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України(позивач) задоволено частково та стягнуто з Антрацитівського МКП Теплокомуненерго(відповідач) на користь позивача суму боргу за поставлений природний газ у розмірі 2308509 грн. 58 коп., пеню у сумі 106446 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 53899 грн. 64 коп. за період з лютого 2011 року по червень 2013 року, 3% річних у сумі 177532 грн. 16 коп. за період з 11.02.2011 по 30.09.2011, витрати зі сплати судового збору у сумі 55057 грн. 00 коп.

На виконання вказаного рішення суду позивачу у справі № 913/2746/13 видано відповідний наказ суду, який був предявлений позивачем до виконання до відділу державної виконавчої служби.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №913/1328/14 позовні вимоги ДК ОСОБА_1 України НАК Нафтогаз України (позивач) задоволено повністю та стягнуто з Антрацитівського МКП Теплокомуненерго(відповідач) на користь позивача інфляційні витрати в сумі 974191 грн. 04 коп. за період з грудня 2013 року по березень 2015 року, 3% річних в сумі 94459 грн. 59 коп. за період 16.11.2013 по 08.04.2015, витрати зі сплати судового збору в сумі 21373 грн. 01 коп.

На виконання вказаного рішення суду позивачу у справі № 913/1328/14 видано відповідний наказ суду, який був предявлений позивачем до виконання до відділу державної виконавчої служби.

Оскільки відповідачем не виконане рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2015 у справі № 913/1328/14 позивачем нараховано 3% річних в сумі 132249 грн. 14 коп. за період з 09.04.2015 по 06.03.2017, інфляційні нарахування в сумі 815834 грн. 98 коп. за період з квітня 2015 року по січень 2017 року (включно).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості 3% річних та інфляційних нарахувань здійснений на підставі рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2010 у справі № 913/1328/14, за яким стягнуто з відповідача інфляційні витрати в сумі 974191 грн. 04 коп. за період з грудня 2013 року по березень 2015 року, 3% річних в сумі 94459 грн. 59 коп. за період 16.11.2013 по 08.04.2015, які нараховані на заборгованість в сумі 2308509 грн. 58 коп.

Відповідач доказів належного виконання рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі №913/2746/13 та від 25.05.2015 у справі №913/1328/14 не надав.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобовязальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 132249 грн. 14 коп. за період з 09.04.2015 по 06.03.2017, інфляційні нарахування в сумі 815834 грн. 98 коп. за період з квітня 2015 року по січень 2017 року (включно), нарахованих у звязку із невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі №913/2746/13 та від 25.05.2015 у справі №913/1328/14 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (надалі - постанова Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013) зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство судом встановлено, що позивачем обґрунтовано визначені періоди нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, врахувавши період, за який стягнуто 3% річних, інфляційні нарахування рішенням господарського суду Луганської області від 25.05.2015 у справі №913/1328/14, суд погодився з наданим позивачем до суду розрахунком .

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 132249 грн. 14 коп. за період з 09.04.2015 по 06.03.2017, інфляційні нарахування в сумі 815834 грн. 98 коп. за період з квітня 2015 року по січень 2017 року (включно) (всього на загальну суму 948084 грн. 12 коп.).

З урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних нарахувань за невиконання рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2015 у справі № 913/1328/14 саме в розмірі заявлених вимог в сумі 948084 грн. 12 коп.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів погашення заявлених до стягнення сум.

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 14221 грн. 26 коп. слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірньої компанії ОСОБА_1 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго про стягнення 948084 грн. 12 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, 94613, Луганська область, м.Антрацит, вул.Горноспасательна, будинок 4, код ЄДРПОУ 03076618 на користь Дочірньої компанії ОСОБА_1 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, 04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1, код ЄДРПОУ 31301827, 3% річних в сумі 132249 грн. 14 коп., інфляційні нарахування в сумі 815834 грн. 98 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 14221 грн. 26 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.05.2017

Суддя ОСОБА_1