Рішення № 66625810, 16.05.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 911/866/17

Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха страхування"

до відповідачів: 1) приватного акціонерного товариства "Нова Лінія";

2) приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення заборгованості у розмірі 14 773,66 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №3348/18 від 15.12.2016 ,

від відповідачів: 1) ОСОБА_2 довіреність №42 від 03.04.2017, 2) не зявився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

у провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха страхування" (надалі позивач) до приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" (надалі відповідач 1); приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (надалі відповідач 2) про стягнення заборгованості у розмірі 14 773,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачами норм чинного законодавства України, зумовлене невиконанням зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Nissan X-Trail д.н. НОМЕР_1, водієм транспортного засобу ГАЗ д.н. НОМЕР_2, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №2653/18/ЦВ, право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2017 року порушено провадження у справі № 911/866/17 та витребувано документальні докази у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду від 11.04.2017 та від 25.04.2017.

У судове засідання 16.05.2017 зявилися уповноважені представники позивача і відповідача-1 та надали пояснення у справі. Відповідач-2 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2014 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аха Страхування" (надалі позивач/страховик) та товариством з обмежною відповідальністю "Транс-Сервіс 1" (надалі страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № Ф0_636Га/14лв/сх. предметом якого є, зокрема, страхування транспортного засобу Nissan X-Trail, д.н. НОМЕР_1.

17.09.2014 12:45 по 465 км + 400 м а/ш Н-08 Бориспіль Дніпропетровськ - Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan X-Trail д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та Газ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується копією довідки ДАІ №9438192 з місця ДТП.

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3, було пошкоджено.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем, за погодженням зі страхувальником, перераховано на користь ТОВ "Брілліант авто" страхове відшкодування в розмірі 55 843,48 грн, що підтверджується платіжним дорученнями №133670 від 02.10.2014 та №141269 від 14.11.2014 (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №1.001.14.15262/VESKO27624 від 01.10.2014 та страховим актом №1.001.14.15262/VESKO31597 від 13.11.2014, розрахунками страхового відшкодування від 24.09.2014 та від 11.11.2014 (належним чином засвідчена копії актів містяться в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 у справі № 195/1502/14-н (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Петровчием Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 знаходиться в трудових відносинах з відповідачем 1. Вказане твердження підтверджується встанволеними обставинами, зокрема, постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 у справі № 195/1502/14-н, в якій зазначено, що ОСОБА_4 працює водієм в Приватному акціонерному товаристві "Нова Лінія" та копією виписки з трудової книжки ОСОБА_4.

Зважаючи, що цивільно-правова відповідальність винного водія на дату ДТП була застрахована у ПрАТ "СТ Іллічівське" (надалі відповідач-2) на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6684348 (страхувальник відповідач-1), останній перерахував позивачу в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 41 069,82 грн, отже залишилась невиплаченою сума збитку в розмірі 14 773,66 грн.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з перебуванням винної особи у скоєнні ДТП, ОСОБА_4, в трудових відносинах з відповідачем, останній має відшкодувати збитки внаслідок ДТП, яка відбулася за участю ОСОБА_3.

Відповідач-1 у клопотанні про залучення співвідповідачем відповідача-2 зазначив, що ліміт відшкодування майнової шкоди за страховим полісом АІ/6684348 ПрАТ "СТ Іллічівське" встановлено 50 000 грн, остання виплатила лише 41 069,82 грн, а отже відповідач-2 є належним відповідачем за позовом у справі №911/866/17 в частині позовних вимог на суму, що дорівнює різниці між лімітом відповідальності відповідача-2 та фактично відшкодованою останнім сумою нак користь позивача.

Суд не погоджується із вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Вказана позиція викладено в Постанові Верховного суду України 23.12.2015 р. у справі № 6-2587цс15.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Окрім того, що 20 січня 2016 року Верховний суд України у справі № 6-2808цс15 дійшов до наступного висновку.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Таким чином Верховний Суд України вказав, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) в сумі страхового відшкодування у межах суми фактичних витрат страхувальника за вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).

Таким чином, враховуючи обставини справи, господарський суд прийшов до висновку про відмову в стягненні з відповідача 2 суми страхового відшкодування.

Так, відповідно до платіжних доручень №133670 від 02.10.2014 та №141269 від 14.11.2014 загальна сума сплачених позивачем страхувальнику суми страхового відшкодування склала 55 843,48 грн.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 залишку страхового відшкодування у розмірі 14 773, 66 грн., в частинні стягнення страхового відшкодування з приватного акціонерного товариства "СТ Іллічівське" господарський суд відмовляє з підстав недоведеності та необгрунтованості заявлених вимог.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов до приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, буд. 8, ідентифікаційний код: 30728887) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) страхове відшкодування - 14 773,66 грн (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні шістдесят шість копійок) та судовий збір в сумі 1 600 грн (одна тисяча шістсот гривень).

У задоволенні позову до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" відмовити

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складене 22.05.2017.

Суддя А.С. Грєхов