Рішення № 66625706, 18.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017Справа №910/4432/17За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форм»

про стягнення 120 234,00 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

встановив :

20.02.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форм» про стягнення 120 234,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг відповідно до умов договору транспортного експедирування №011216-1 від 01.12.2016 та договору-заявки №З16-009391 від 01.12.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4432/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.2017 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням ними вимог ухвали суду від 21.03.2017, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 18.05.2017.

10.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи, а також повідомив про неможливість надати оригінали всіх документів, оскільки вони були укладені засобами електронного зв'язку.

Позивач у судове засідання 18.05.2017 не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 18.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.12.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, експедитор-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форм» (далі - відповідач) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень, вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 011216-1, відповідно до п. 1.1 якого даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора-1 та експедитора-2, які виникають при здійсненні транспортно-експедиційного обслуговування, організації міжнародних та міжміських перевезень вантажів автомобільним транспортом, пов'язаних з цим наданням інших послуг, узгоджених в заявках, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3 договору конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв'язку (E-mail).

Згідно п. 4.1.1 договору розмір винагороди експедитора-1 визначається різницею між ціною фрахту, погодженою з вантажовласником, і ціною фрахту, погодженою з експедитором-2.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.01.2018. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо обидві сторони не заперечують (п. 10.1 договору).

Договором-заявкою №З16-009391 від 01.12.2016, підписаним обома сторонами, сторонами було погоджено всі істотні умови перевезення, а саме: адресу завантаження та розвантаження, дату - 02.12.2016, адресу замитнення, найменування і тип вантажу, його вагу та тип транспорту; вартість перевезення - 4400,00 євро по курсу НБУ на момент вивантаження, умови оплати - 5-7 банківських днів по отриманню оригіналів документів, марку та номер автомобіля, а також відповідального за рейс - ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1 договору-заявки, дана заявка при відсутності довготермінового договору між експедитором-1 та експедитором-2 має силу договору на разове перевезення. Факсимільна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку неповернення оригіналу завіреного замовником-експедитором акту виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту отримання, за відсутності обґрунтованої письмової відмови, акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником-експедитором.

Оплата по даній заяві здійснюється протягом 7 банківських днів по отриманню оригіналів документів (п. 2 договору-заявки).

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про існування між сторонами господарських правовідносин щодо перевезення вантажу.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу відповідні послуги на загальну суму 120 234,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №З16-009391 від 13.12.2016, який не підписаний відповідачем, проте оригінал якого, а також договір-заявка на перевезення, рахунок та CMR (оригінал) були направлені відповідачу 31.01.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 31.01.2017.

Також позивачем було висталено відповідачу рахунок на оплату №З16-009391 від 13.12.2016 на суму 120 234,00 грн.

Факт надання послуг також підтверджено CMR №1206, підписаною представниками вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника

Доказів сплати вказаної суми відповідачем матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати наданим ним послуг відповідно до умов договору транспортного експедирування №011216-1 від 01.12.2016 та договору-заявки №З16-009391 від 01.12.2016 на загальну суму 120 234,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач належним чином виконав умови договору перевезення, що підтверджується актом надання послуг №З16-009391 від 13.12.2016, який не підписаний відповідачем, проте оригінал якого, а також договір-заявка на перевезення, рахунок та CMR (оригінал) були направлені відповідачу 31.01.2017, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 31.01.2017.

Разом з тим, відповідно до п. 1 договору-заявки, у випадку неповернення оригіналу завіреного замовником-експедитором акту виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту отримання, за відсутності обґрунтованої письмової відмови, акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником-експедитором.

Зважаючи на те, що відповідачем не повернуто оригінал завіреного замовником-експедитором акту виконаних робіт протягом 5 календарних днів з моменту отримання, а у матеріалах справи відсутня обґрунтована письмова відмова від його підписання, суд дійшов висновку, що акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником-експедитором.

Крім того факт надання послуг також підтверджено CMR №1206, підписаною представниками вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оплата по вказаній вище заяві здійснюється протягом 7 банківських днів по отриманню оригіналів документів (п. 2 договору-заявки).

Позивачем було висталено відповідачу рахунок на оплату №З16-009391 від 13.12.2016 на суму 120 234,00 грн.

Доказів проведення оплати відповідачем вказаної суми та у визначені строки матеріали справи не містять. Таким чином заборгованість відповідача складає 120 234,00 грн.

Отже, відповідач своїми діями (не своєчасне та не повне проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови договору транспортного експедирування №011216-1 від 01.12.2016 та договору-заявки №З16-009391 від 01.12.2016 щодо належного та добросовісного виконання зобов'язань за договорами, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 120 234,00 грн.

Відповідач заперечень щодо стягнення вказаної суми не подав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 120 234,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форм» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, оф. 320, код 39744708) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79010, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 120 234 (сто двадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 51 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 22.05.2017.

Суддя В.О. Демидов