Рішення № 66625663, 17.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017№910/3663/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

треті особи, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_3

про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Самодзен Т.В. (довіреність б/н від 07.04.2017);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - відповідач) про стягнення 50 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3663/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, розгляд справи призначено на 29.03.2017 р.

Одночасно, вищевказаною ухвалою суд витребував у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію та належним чином завірену копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №7088081, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1.

28.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація.

В судове засідання 29.03.2017 року представники учасників судового процесу не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.04.2017 року.

07.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.04.2017 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 910/3663/17 на п'ятнадцять днів.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 19.04.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строку розгляду спору у справі № 910/6336/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 17.05.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 17.05.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2015 року о 15 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Чоп 35 км. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, через те, що останній не вибрав безпечну швидкість та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2015 (справа №755/8442/15-п) водія транспортного засобу «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб - автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно із звітом про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого володільцю транспортного засобу «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартість відновлювального ремонту з ПДВ складає 94 438,14 грн., величина матеріального збитку з ПДВ без врахування втрати товарної цінності складає 94 438,14 грн., величина матеріального збитку з ПДВ з врахуванням втрати товарної вартості - 99 920,61 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Україна" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7088081, термін дії з 05.03.2015 по 04.03.2016.

26.06.2015 ОСОБА_2 (водій пошкодженого автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_2) звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за вищезазначеним страховим випадом.

30.06.2015 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до умов якого ОСОБА_2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Nissan Teana» держаний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.03.2015, номер полісу АІ/7088081, в страховій компанії ПрАТ "Страхова компанія "Україна".

30.06.2015 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Маркс.Капітал" було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-06/2015, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до договору.

Згідно із п.п. 1.3, 1.4 договору факторингу характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 593 549,30 грн. Зобов'язана особа: відповідно до додатку №1 до договору.

За договором факторингу (додаток №1) позивачем було придбано право вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у ОСОБА_2 до ПАТ "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з нездійсненням страховою компанією відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, позивач, уклавши з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір факторингу, отримав від первісного кредитора право вимоги з одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди (за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) до боржника - ПАТ "Страхова компанія "Україна", а отже правомірно набув прав нового кредитора у зобов'язанні.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено судом вище, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Nissan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Україна" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7088081, термін дії з 05.03.2015 по 04.03.2016.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу страхового відшкодування у зв'язку із настанням спірного страхового випадку. Доказів сплати позивачу суми страхового відшкодування станом на час вирішення спору у даній справі відповідачем суду не надано.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вбачається із матеріалів справи, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7088081 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Проте, позивачем під час розрахунку заявленої до стягнення суми розміру франшизи враховано не було.

За таких обставин, до відшкодування з урахуванням ліміту відповідальності та розміру франшизи підлягає сума у розмірі 49 000,00 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є частково обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 49 000, 00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г, ідентифікаційний код 30636550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36020, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 14а/22, ідентифікаційний код 37686922) матеріальну шкоду в сумі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 грн. та судові витрати у розмірі 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2017.

Суддя М.Є. Літвінова