Постанова № 66624890, 16.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 910/12071/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 13.09.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.12.2016у справі№ 910/12071/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"пророзірвання договору та стягнення коштів,за участю представників: від позивачаВолченко О.В.від відповідачаСавицький О.С.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" (далі - ТОВ "АВК Конфекшінері") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.07.2016, про розірвання договору банківського рахунку № 20-2-18/2381 від 20.11.2014, укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "АВК Конфекшінері"; стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 433 918,87 грн. та 35 700,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/12071/16 (суддя Мандриченко О.М.) позов ТОВ "АВК Конфекшінері" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (колегія суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Дідиченко М.А., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/12071/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/12071/16, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. відновлено ПАТ "Промінвестбанк" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 910/12071/16, прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 16.05.2017 о 10 год. 40 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.05.2017 № 08.03-04/1732 у зв'язку з відпусткою судді Кролевець О.А. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/12071/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017 для розгляду касаційної скарги ПАТ "Промінвестбанк" у справі № 910/12071/16 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.11.2014 між ПАТ "Промінвестбанк" (Банк) та ТОВ "АВК Конфекшінері" (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 20-2-18/2381 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк, на підставі заяви Клієнта, відкриває поточний рахунок у національній валюті та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії, наданої Банку, Тарифів та чинного законодавства України.

На виконання договору Банк відкрив Клієнту низку поточних рахунків, у тому числі, поточний рахунок у гривні № 26009620773026.

03.03.2016 ТОВ "АВК Конфекшінері" були передані відповідачу платіжні документи на перерахування з рахунків позивача коштів, а саме, платіжні доручення № 446595475 від 02.03.2016 на суму 300 000,00 грн. та № 446595476 від 03.03.2016 на суму 120 000,00 грн.

Вказані платіжні доручення було прийнято банком до виконання в той же день, про що свідчать відмітки банку, проте відповідачем виконані не були.

17.06.2016, у зв'язку з тривалим невиконанням платіжних доручень, ТОВ "АВК Конфекшінері" подано до банку заяву про закриття всіх поточних рахунків та перерахування залишку коштів на рахунок позивача, відкритий у ПАТ Банк "ТРАСТ".

Невиконання ПАТ "Промінвестбанк" вищевказаних платіжних доручень, не закриття рахунків позивача та, як наслідок, істотного порушення відповідачем Договору, ТОВ "АВК Конфекшінері" звернулось з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктами 1.30, 1.35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція) розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до пп. 32 п. 1.4 Інструкції операційний день - це частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем дії з виконання платіжних документів у встановлені строки здійснені не були, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПАТ "Промінвестбанк" за порушення строків виконання доручень клієнта (позивача) на переказ грошових коштів зобов'язаний відповідно до вимог закону сплатити позивачу пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили істотне порушення відповідачем умов Договору, оскільки безпідставне невиконання банком розрахункових документів позивача позбавляє його права розпоряджатись своїми коштами та є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням клієнта.

Також судами встановлено, що на гривневому рахунку позивача знаходяться грошові кошти у розмірі 433 918,87 грн.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору та стягнення залишку грошових коштів позивача з гривневого рахунку, відкритого відповідачем.

Отже, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/12071/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук