Постанова № 66624859, 15.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Справа № 916/2505/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"на рішенняГосподарського суду Одеської області від 01.11.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017у справі№ 916/2505/16 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"доДержавного підприємства "Укртранснафтопродукт"про за участю від позивача: від відповідача:усунення перешкод у користуванні майном, не з'явились, Кизенко Д.О.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 у справі № 916/2505/16 (суддя Лепеха Г.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ДП "Укртранснафтопродукт" не чинить перешкод у доступі до майна ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", а здійснює лише відповідальне зберігання та оперативне управління. Суд не вбачає порушення відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16 (у складі колегії суддів: Бєляновського В.В.- головуючого, Величко Т.А., Поліщук Л.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що у позовній заяві та в усних поясненнях у засіданні суду позивачем вказано, що з 15.12.2015 він фактично позбавлений права володіти та користуватись своїм майном. Позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16, Публічне акціонерне товариство "Одеський нафтопереробний завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод".

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права господарськими судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2014 року у справі № 757/9548/14-к задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління МВС України про арешт майна в рамках кримінального провадження за № 12014160020000076 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2014; накладено арешт на все нерухоме майно та земельну ділянку нафтопереробного заводу, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, і які належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод"; заборонено розпорядження, продажу та передачу майнових прав щодо всього нерухомого майна та земельної ділянки нафтопереробного заводу, які розташовані за зазначеною адресою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 у справі № 522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про передачу речових доказів на відповідальне зберігання в рамках зазначеного кримінального провадження, надано дозвіл на передачу всього нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці нафтопереробного заводу, який розташований: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 та належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", і на який накладено арешт ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2014, на відповідальне зберігання та в оперативне управління - Державі, в особі Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Зобов'язано службових осіб ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передати вказане нерухоме майно та земельну ділянку нафтопереробного заводу, а Державному підприємству "Укртранснафтопродукт" прийняти його зі складанням відповідних актів прийому-передачі на відповідальне зберігання та в оперативне управління відповідно до чинного законодавства України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 у справі № 522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про арешт майна із зазначеного кримінального провадження; накладено арешт на рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 у справі № 522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання в рамках зазначеного кримінального провадження; передано все арештоване нерухоме та рухоме майно, яке належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", і яке знаходиться на земельних ділянка, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, на відповідальне зберігання та в оперативне управління - Державі, в особі Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", і яке належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На виконання вказаних ухвал від 13.11.2015 та 05.02.2016 за участю працівників правоохоронних органів та понятих 15.12.2015 та 15.03.2016 складено два акти прийому - передачі на відповідальне зберігання та в оперативне управління, згідно з якими ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передано, а ДП "Укртранснафтопродукт" прийнято на відповідальне зберігання та в оперативне управління все рухоме і нерухоме майно, яке належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", та земельну ділянку, на якій розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1. Проте присутні під час складання зазначених актів представники ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" від підпису відмовилися у присутності представників ДП "Укртранснафтопродукт", Національної поліції в Одеській області, засобів масової інформації та свідків.

Листом від 15.12.2015 № 01/1084 ДП "Укртранснафтопродукт" повідомлено ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" про те, що починаючи з 10:00 години 15.12.2015 приступає до виконання обов'язків щодо відповідального зберігання та оперативного управління майном останнього.

Предметом даного спору є вимога ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" до ДП "Укртранснафтопродукт" про усунення перешкод у користуванні рухомим та нерухомим майном, виробничими та іншими нежитловими приміщеннями, обладнанням та агрегатами (трубопроводи, нафтопроводи, резервуарний парк, тощо), яке належить на праві приватної власності позивачу, і яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1.

Позов обґрунтовано тим, що в рамках кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2014 та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 накладено арешт на земельну ділянку, все нерухоме і рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод"; передано майно на відповідальне зберігання та в оперативне управління Державі в особі ДП "Укртранснафтопродукт". Починаючи з 15.12.2015 все нерухоме і рухоме майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" знаходиться у користуванні ДП "Укртранснафтопродукт"; посадові особи останнього не допускають до нього представників позивача у зв'язку із тим, що це майно є доказом у кримінальному провадженні. ДП "Укртранснафтопродукт" на зберігання та в управління майно не прийнято, конкретного переліку майна не складено, вартість майна не визначено, акт приймання - передачі не підписано. ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" фактично позбавлено права володіти та користуватись своїм майном, тому на підставі ст. ст. 316, 317, 319, 320, 321 ЦК України просить задовольнити позов.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що ДП "Укртранснафтопродукт" не чинить перешкод у доступі до майна ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", а здійснює лише відповідальне зберігання та оперативне управління.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становище, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо.

За змістом ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном; факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права, яке захищається шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, і яка без відповідної правової підстави заволоділа вказаним майном.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому слід зазначити, що доказування полягає в поданні особами доказів, та у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач здійснює відповідальне зберігання та оперативне управління спірним майном на виконання вказаних ухвал, що набрали законної сили, які відповідно до ст. 115 ГПК України є обов'язковими до виконання на всій території України, а належних доказів, які можуть свідчити про те, що саме відповідач протиправно перешкоджає позивачу належним чином користуватись та розпоряджатись цим майном, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16 Господарського суду Одеської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16 Господарського суду Одеської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16 Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі № 916/2505/16 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.