Ухвала суду № 66624227, 11.05.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23311/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року

Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого слідчого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Захарчишиній В.С.,

за участю адвоката Янюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Печерського районного суду міста Києва клопотання Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шевченківська» ОСОБА_2 про скасування арешту майна.

ВСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «Агрофірма «Шевченківська» ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням та просив скасувати арешт на шість автомобілів марки МАЗ-6501А8-325-000, номера кузовів НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, шість причепів марки МАЗ-856103-010, номер кузова: НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, які належать на праві власності ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕКІВСЬКА» (код ЄДРПОУ 31217615), юридична адреса: Донецька область, Лиманський район, с. Рідкодуб, та на які накладений арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року по справі номер 757/28079/16-к. Заявник посилався на таке: 09 червня 2016 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва за наслідками розгляду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ Національної поліції України, внесеного в рамках розслідування кримінального провадження № 12015100100004165, винесено ухвалу, якою накладено арешт на низку транспортних засобів та причепів, у тому разі на 6 автомобілів марки МАЗ-6501А8-325-000, номер кузова НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, а також 6 причепів марки МАЗ-856103-010, номер кузова: НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, які належать ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА». Заявник вважає. що арешт на майно ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» було накладено необґрунтовано з таких підстав. Так, ст.171 КПК України передбачено, що в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, зроджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України. У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» придбало зазначені автотранспортні засоби та причепи у ТОВ «АНТ-АЛ» за договором купівлі-продажу транспортних засобів номер АНТ-3 від 23 грудня 2015 року. Договір було оформлено та підписано сторонами у Сервісному центрі МВС міста Києва у присутності адміністратора сервісного центру, який перевірив відповідність інформації внесеного до цього Договору документам, які надані сторонами. Вказаний договір до цього часу ніким не оскаржений та не скасований. Оплата вартості автомобілів підтверджена платіжними дорученнями. Вказані транспортні засоби знаходяться на балансовому обліку Товариства, право власності на них підтверджено, крім договору купівлі-продажу, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, згідно яких вони зареєстровані за ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» та є його власністю. Вказані автомобілі були придбані заявником у ТОВ «АНТ-АЛ» , про що свідчить договір, акти приймання-передачі транспортних засобів від 28 грудня 2015 року та 02 лютого 2016 року, платіжні доручення: № 232 від 24.12.2015 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» грошових коштів за придбані автомобілі у сумі 250 000 грн., № 239 від 28.12.2015 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» грошових коштів за придбані автомобілі у сумі 4 236 200 грн., № 240 від 28.12.2015 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» за придбані автомобілі грошових коштів у сумі 282 800 грн.; № 277 від 01.02.2016 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» грошових коштів за придбані автомобілі у сумі 4 236 200 грн. Таким чином, ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» придбало вищезазначене майно в порядку, передбаченому законодавством України і є добросовісним набувачем вказаних автомобілів та причепів. Крім того, у відповідності до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий засіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірності підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Разом з тим, забороняючи користування вказаним майном, слідчий суддя суттєво обмежив підприємницьку діяльність ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА», так як основним предметом діяльності підприємства є сільськогосподарське виробництво та надання транспортних послуг вантажним автомобільним транспортом, в тому числі перевезення вантажів. Накладення арешту позбавляє підприємство можливості проводити свою закону господарську діяльність, що може призвести до його банкрутства. При цьому слід зазначити, що протягом строку досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру, будь-які докази стосовно причетності до кримінального правопорушення службових осіб ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» чи ТОВ «АНТ-АЛ», у якого були придбані вказані автомобілі та причепи, відсутні. Внаслідок цього, всупереч нормам Кримінально-процесуального кодексу України та основам європейського права, які захищають непорушність права власності та передбачені Європейські конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в протоколі №1 прийнятому до неї, було застосовано захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді арешту майна, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи. З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини. Тлумачення даного поняття наявне зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якого термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Отже для накладання арешту на тимчасово вилучене майно обов'язково повинна бути наявна обґрунтована підозра, що передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, яка може бути підтверджена пред'явленою підозрою згідно зі ст. 276-278 КПК України. Аналогічну позицію Європейський суд з прав людини висловлював у справі «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від серпня 1990, пункт 48.Відповідно до статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. В той же час згідно із частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви, стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, винесення рішень може ґрунтуватися лише на достатніх доказах. Обґрунтованість рішення не може розглядатися без оцінки достатності доказів для досягнення того рівня знань про обставини справи, який вимагається для цього рішення. Достатність доказів утворюють належні, допустимі та достовірні докази. При розгляді вказаного клопотання слідчого, було проігноровані законні права Товариства, не досліджено належним чином докази на предмет їх допустимості, достовірності та належності, не встановлено зв'язку між особою, щодо дій якої розпочато кримінальне провадження, та Товариством. На час розгляду вказаного клопотання будь-які судові спори щодо зазначеного майна відсутні, а право власності Товариства на арештовану техніку ніхто не оскаржує. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінально процесуального кодексу України (надалі - КПК України), є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Порядок скасування арешту майна встановлюється статтею 174 КПК України. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа за клопотанням якої було арештовано майно. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Крім того, ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» є єдиним, законним власником зазначеного майна, на яке в числі іншого, накладено арешт, проте суддею цього не було встановлено при ухвалені рішення. У свою чергу арешт є помилково накладеним, поміж іншого з тих причин, що був застосований щодо особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Аналогічної думки притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року погоджується із вказаною позицією та зазначає що: «Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру». Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Аналогічне питання розглядалося Верховним судом України в постанові № 6-26цс13 від 15 березня 2013 року, предметом перегляду якого стала суперечка за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження. При розгляді вище зазначеної справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване в процесі кримінального провадження майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, розглядаються заяви на правильність арешту майна. Шість вищезазначених транспортних засобів з причепами, перелічених в ухвалі Печерського районного суду міста Києва, не перебувають у власності інших фізичних чи юридичних осіб, як це було зазначено у клопотанні слідчого, та щодо яких здійснюється кримінальне провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову в даному кримінальному провадженні. ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» є добросовісним набувачем майна, це його право власності ніким не оспорюється, а відповідно до ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача. Відтак, жодних підстав вважати, що не застосування заборони розпоряджатися та використовувати вказане майно може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, немає. ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» потерпає збитки у зв'язку з відсутністю можливості експлуатувати вказані транспортні засоби та механізми, саме для цього вони придбавались, крім того з часу накладення арешту на майно 09 червня 2016 року минув майже рік. Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешті майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розгляду чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано. Таким чином, у вказаному кримінальному провадженні відсутні підстави для продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА».

У судовому засіданні представник заявника адвокать Янюк В.Ю. підтримав клопотання.

Особа, бездіяльність якої оскарждується, до судового засідання не з,явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відповіддно до ч.3 ст.306 КПК України слідчий судя вважає можливим розгляд клопотання за його відсутності.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, заслухавши представника заявника, прийшов до наступного: ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року по справі номер 757/28079/16-к було накладено арешт на заборону щодо будь-яких дій по розпорядженню та користуванню будь-якими фізичними та юридичними особами за виключенням офіційного представника ВАТ «Мінський авто мобільний завод» - управляючої компанії холдингу «Безавтомаз» /Республіка Білорусь/ - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий Дім «МАЗ-Україна» на низку транспортних засобів та причепів, в тому числі на майно, що на законних підставах належить заявникові, а саме: 6 автомобілів марки МАЗ-6501А8-325-000, номер кузова НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, а також 6 причепів марки МАЗ-856103-010, номер кузова: НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12.

Як встановлено у судовому засіданні, заявник придбав вказані автотранспортні засоби у передбачений законом спосіб у продавця ТОВ «АНТ-АЛ», про що свідчать: договір, акти приймання-передачі транспортних засобів від 28 грудня 2015 року та 02 лютого 2016 року, платіжні доручення: № 232 від 24.12.2015 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» грошових коштів за придбані автомобілі у сумі 250 000 грн., № 239 від 28.12.2015 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» грошових коштів за придбані автомобілі у сумі 4 236 200 грн., № 240 від 28.12.2015 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» за придбані автомобілі грошових коштів у сумі 282 800 грн.; № 277 від 01.02.2016 року про перерахування продавцю ТОВ «АНТ-АЛ» грошових коштів за придбані автомобілі у сумі 4 236 200 грн. Таким чином, ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕНКІВСЬКА» придбало вищезазначене майно в порядку, передбаченому законодавством України і є добросовісним набувачем вказаних автомобілів та причепів. Крім того, у відповідності до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року, всупереч умовам контракту номер 2418/158-08-13, укладеного 23 травня 2013 року між ВА «Мінський автомобільний завод» - управляючою компанією холдингу «Белавтомаз» /Республіка Білорусь/ - продавцем та ТОВ «Рант» /Україна/ покупцем, предметом якого було виготовлення та передача у власність покупця 1000 штук автомобілів та причепів у кількості 1000штук, ТОВ «Рант», маючи намір на заволодіння майном продавця шляхом обману, отримавши за його умовами автомобілі та причепи в кількості по 150 штук, безвідкличну банківську гарантію не надали та не оплатили вартість постановленого товару. Натомість вказані особи шляхом складання підроблених документів, відповідно до умов яких у ТОВ «РАНТ» виникла фіктивна заборгованість перед іншими суб,єктами господарювання та подальшого їх використання в судах, укладаючи мирові угоди, передали 100 одиниць отриманої від продавця автотехніки за рахунок погашення цього боргу, який значно менше її вартості. Але слідчим не надано суду докази того, що саме вказані два автомобіля та два причепи включені до вказаної кількості автомобілів. У судовому засіданні встановлено, що протягом строку досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру, будь-які докази стосовно причетності до кримінального правопорушення заявника чи ТОВ «АНТ-АЛ», у якого були придбані вказані автомобілі заявником не існують. В результаті чого, всупереч нормам Кримінально-процесуального кодексу України та основам європейського права, які захищають непорушність права власності та передбачені Європейські конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема в протоколі номер 1 прийнятому до неї, було застосовано захід забезпечення кримінального провадження, у вигляді арешту майна, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи. З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини. Тлумачення даного поняття наявне зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якого термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Отже для накладання арешту на тимчасово вилучене майно обов'язково повинна бути наявна обґрунтована підозра, що передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, яка може бути підтверджена пред'явленою підозрою згідно зі ст. 276-278 КПК України. Аналогічну позицію Європейський суд з прав людини висловлював у справі «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від серпня 1990, пункт 48.

Відповідно до статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви, стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, винесення рішень може ґрунтуватися лише на достатніх доказах. Обґрунтованість рішення не може розглядатися без оцінки достатності доказів для досягнення того рівня знань про обставини справи, який вимагається для цього рішення. Достатність доказів утворюють належні, допустимі та достовірні докази.

При розгляді вказаного клопотання слідчого, було проігноровані законні права Товариства, не досліджено належним чином докази на предмет їх допустимості, достовірності та належності, що призвело, поміж іншого, до зазначення в ухвалі інформації, що власниками майна являються треті особи, що не являється правдивими даними, окрім цього не встановлено зв'язку між особою щодо дій якої порушена кримінальна справа та Товариством.

На час розгляду вказаного клопотання будь-які судові спори щодо зазначеного майна відсутні, а право власності заявника на арештовану техніку ніхто не оскаржує. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених статтею 131 Кримінально процесуального кодексу України (надалі - КПК України), є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Порядок скасування арешту майна встановлюється статтею 174 КПК України. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа за клопотанням якої було арештовано майно. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Крім того, заявник є єдиним, законним власником двох автомобілів з причепами, на яке в числі іншого, накладено арешт,проте суддею цього не було встановлено при постановленні ухвали. У свою чергу арешт є помилково накладеним, поміж іншого з тих причин, що був застосований щодо особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Аналогічної думки притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року погоджується із вказаною позицією та зазначає що: «Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Аналогічне питання розглядалося Верховним судом України в постанові № 6-26цс13 від 15 березня 2013 року, предметом перегляду якого стала суперечка за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження. При розгляді вище зазначеної справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване в процесі кримінального провадження майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, розглядаються заяви на правильність арешту майна. Шість вищезазначених транспортних засоби з причепами, перелічені в ухвалі Печерського районного суду міста Києва не перебувають у власності інших фізичних чи юридичних осіб, як це було зазначено у клопотанні слідчого, та щодо яких здійснюється кримінальне провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову в даному кримінальному провадженні. Заявник є добросовісним набувачем майна, це його право власності ніким не оспорюється, а відповідно до ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача. Крім того, як встановлено у судовому засіданні, заявник погашає кредит за рахунок отриманих коштів від експлуатації вказаних двох автомобілів з причепами, що на даний час позбавляє його можливості здійснювати господарську діяльність, як показала у судовому засіданні представник заявника, останній вимушений брати в оренду транспортні засоби, маючи свої. Відтак, жодних підстав вважати, що не застосування заборони розпоряджатися та використовувати вказане майно може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, немає.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешті майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розгляду чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

На час розгляду справи досудовим слідством не встановлена причетність заявника до злочинних дій, які являються об,єктом кваліфікації у кримінальному провадженні, але вказані транспортні засоби визнані речовими доказами.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна заявника лише в частині заборони користування.

На підставі ст. ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шевченківська» ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

задовольнити частково.

Скасувати арешт на транспортні засоби автомобілі марки

МАЗ-6501А8-325-000, номер кузова НОМЕР_1,

МАЗ-6501А8-325-000 НОМЕР_2,

МАЗ-6501А8-325-000 НОМЕР_3,

МАЗ-6501А8-325-000 НОМЕР_4,

МАЗ-6501А8-325-000 НОМЕР_5,

МАЗ-6501А8-325-000 НОМЕР_6,

Причепи марки:

МАЗ-856103-010, номер кузова: НОМЕР_7,

МАЗ-856103-010 НОМЕР_8,

МАЗ-856103-010 НОМЕР_9,

МАЗ-856103-010 НОМЕР_10,

МАЗ-856103-010 НОМЕР_11,

МАЗ-856103-010 НОМЕР_12, які належать на праві власності ТОВ «АГРОФІРМА «ШЕВЧЕКІВСЬКА» (код ЄДРПОУ 31217615), юридична адреса: Донецька область, Лиманський район, с. Рідкодуб, та на які накладений арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року по справі номер 757/28079/16-к.

в частині заборони користування.

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя