Вирок № 66623277, 19.05.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4218/15-к

Провадження № 1-кп/711/13/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

при секретарях Буйновській А.П. і ОСОБА_1,

за участі прокурорів Щербини М.Ю., Мордванюка Д.В., Панімаш О.О. і ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 42015250000000082 за звинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, інваліда 2 групи, який працює адвокатом, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6,

в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 372 КК України, суд

встановив:

Підсудний ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), які згідно з формулюванням, викладеним в обвинувальному акті, вчинені за наступних обставин:

Наказом прокурора Черкаської області від 13.05.2013 юрист 1 класу ОСОБА_3 призначений на посаду заступника прокурора міста Черкаси Черкаської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

Прокурор у відповідності до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, забезпечує охорону прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження, запобігає незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 17 КПК України визначено презумпцію невинуватості. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобовязаний неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор зобовязаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 39 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, зокрема, уповноважений приймати процесуальні рішення, повідомляти особі про підозру, здійснювати інші повноваження.

Статтею 131 КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема п. 8) затримання особи, п. 9) запобіжні заходи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. В ч. 2 ст. 176 КПК України передбачено, що тимчасовим запобіжним заходом є також затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку визначеному Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_3,будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, на якого, зокрема покладено обовязок здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, і який у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» повинен забезпечити дотримання стану законності у ході досудового розслідування, охорону прав і інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження та запобігти незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності, порушив ОСОБА_9 працівника прокуратури і вчинив ряд кримінальних правопорушень.

Відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, пятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Згідно з розподілом обовязків, з яким заступник прокурора міста Черкаси ОСОБА_3 ознайомлений під підпис, останній мав статус службової особи, яка уповноважена на виконання функцій держави, займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними повноваженнями в кримінальному провадженні, а також мав класний чин «молодший радник юстиції».

Під час досудового розслідування ОСОБА_3, як прокурор, самостійно приймав процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду, і був відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.

При виконанні своїх службових обовязків ОСОБА_3, як прокурор, згідно вимог ч. 2 ст. 9 КПК України зобовязаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень та у відповідності до ч. 1 ст.36 КПК України уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, повідомляти особі про підозру, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Достовірно знаючи наведені вимоги Конституції та законів України, а також свої службові обовязки, ОСОБА_3, обіймаючи посаду заступника прокурора міста Черкаси Черкаської області,будучи службовою особою та представником влади, вчинив умисні дії, що дають підстави для повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень службових злочинів, які він вчинив за наступних обставин.

Так, починаючи з 22.11.2013, у місті Києві на Майдані Незалежності розпочалися безстрокові мирні збори громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Аналогічні заходи проводились і у місті Черкаси на Соборній площі та інших місцях.

Використовуючи гарантоване Європейською конвенцією та Конституцією України право на вказані протестні акції, громадяни України з 23.01.2014 також організували масові акції протесту у місті Черкаси.

Бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження та усунути перешкоди з боку активістів, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, притягненні значної кількості осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності за участь у масових акціях.

Для безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, а також органи судової влади.

З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України упродовж грудня 2013 лютого 2014 років неодноразово організовували незаконну і силову протидію учасникам протестів, зокрема особам, які перебували в м. Черкаси.

Так, у цей період підрозділи МВС України під керівництвом ОСОБА_10 масово порушували встановлений законом порядок притягнення осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності з метою залякування протестувальників і придушення мирних акцій.

У свою чергу, у січні 2014 року у місті Черкаси невстановленими слідством службовими особами із числа керівництва МВС України була надана незаконна вказівка начальнику УМВС України в Черкаській області ОСОБА_11, використовуючи підпорядкованих працівників міліції громадської безпеки, зокрема спецпідрозділу РМОП «Беркут» та інших, затримувати громадян, які можуть мати відношення до участі у масових мирних акціях протесту у місті Черкаси, примусово доставляти їх до підпорядкованих районних відділів УМВС України у Черкаській області.

Такі дії правоохоронців на думку організаторів повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитись від участі у них.

У такий спосіб у січні 2014 року був задіяний злочинний механізм силового придушення мирних акцій протесту у м. Черкаси.

Окремі працівники правоохоронних органів та судді, зокрема заступник прокурора міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_3, з карєристськими спонуканнями та в інших особистих інтересах погодились виконували явно злочинні накази та розпорядження керівництва, спрямовані залякати учасниківакцій протесту і спонукати громадян відмовитись від участі в них.

Так, на виконання незаконної вказівки 23.01.2014 слідчим відділом Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014250040000308 за фактом організації невідомими особами масових заворушень, блокування та захоплення 23.01.2014 невстановленими особами приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, що розташоване в м. Черкаси по бульвару Шевченка, 185, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Постановою виконувача обовязків прокурора міста Черкаси ОСОБА_12 для здійснення повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, керівником якої призначено ОСОБА_3, якого відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України зобовязано керувати діями інших прокурорів.

У січні 2014 року у місті Черкаси невстановленими слідством особами доведено до відома слідчих та прокурорів, які брали участь у розслідуванні даного кримінального провадження та здійсненні процесуального керівництва ним, явно незаконну вказівку про необхідність затримання та притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан».

Окремі працівники правоохоронних органів, зокрема заступник прокурора міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_3, погодились вчинити такі незаконні дії.

При цьому вказані службові особи розраховували одержати для себе неправомірну вигоду у вигляді подальшого сприяння невстановленими слідством особами з числа керівництва правоохоронних органів у карєрному рості, яке могло відбутися після успішного виконання злочинного завдання на ґрунті сформованого вищим керівництвом враження про них, як про виконавських працівників та прихильників існуючої на той час влади.

Так, в ніч з 23 на 24 січня 2014 року невстановлені співробітники з числа міліції громадської безпеки УМВС України в Черкаській області неподалік будівлі ОСОБА_8, що у місті Черкаси, по бульвару Шевченка, 185, в якому розташоване приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, затримали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, яких примусово доставили до приміщення Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області.

Слідчий слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області майор міліції ОСОБА_13, здійснюючи досудове розслідування кримінального провадження № 12014250040000308, реалізуючи злочинний намір, 24.01.2014 о 06.00 год., перебуваючи у службовому кабінеті Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, розташованому по вул. Пастерівській, 104, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, з карєристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_5, зокрема останній затриманий не під час вчинення злочину, чи безпосередньо після його вчинення, а також за відсутності очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_5 щойно вчинив злочин, незважаючи на відсутність доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч.1 ст.208 КПК України склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Діючи умисно, зловживаючи службовим становищем, виконуючи явно незаконну вказівку керівництва, ОСОБА_13 вчинив службове підроблення, а саме - особисто склав і вніс до протоколу затримання завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 затриманий безпосередньо під час вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, хоча будь-яких фактичних даних про причетність останнього до організації масових заворушень, блокування та захоплення приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

При цьому в матеріалах кримінального провадження на час затримання ОСОБА_5 були лише дані журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Соснівського РВ УМВС та не було передбаченого додатком № 7 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого Наказом МВС від 28.07.1994 № 404, рапорту про затримання ОСОБА_5

Крім того, сам затриманий ОСОБА_5 категорично заперечував взагалі будь-яку причетність до участі в акціях протесту та пояснив, що разом зі своїми товаришами перебував на місці указаних подій вже після їх закінчення.

Крім того, старший прокурор прокуратури міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_14, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12014250040000308, реалізуючи злочинний намір, 24.01.2014 о 05.25 год., перебуваючи у службовому кабінеті Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, розташованому по вул. Пастерівській, 104, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно з карєристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_6, зокрема останній затриманий не під час вчинення злочину, чи безпосередньо після його вчинення, а також за відсутності очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_6 щойно вчинив злочин, незважаючи на відсутність доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч.1 ст.208 КПК України склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Діючи умисно, зловживаючи службовим становищем, виконуючи явно незаконну вказівку керівництва, ОСОБА_14 вчинив службове підроблення, а саме, особисто склав і вніс до протоколу затримання завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_6 затриманий безпосередньо під час вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, хоча будь-яких фактичних даних про причетність останнього до організації масових заворушень, блокування та захоплення приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

При цьому в матеріалах кримінального провадження на час затримання ОСОБА_6 були лише дані журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Соснівського РВ УМВС та не було передбаченого додатком № 7 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого Наказом МВС від 28.07.1994 № 404, рапорту про затримання ОСОБА_6

Крім того, сам затриманий ОСОБА_6 категорично заперечував взагалі будь-яку причетність до участі в акціях протесту та пояснив, що разом зі своїми товаришами перебував на місці указаних подій вже після їх закінчення.

Також, слідчий відділення розслідування лінії карного розшуку слідчого відділу СУ УМВС України в Черкаській області майор міліції ОСОБА_15, здійснюючи досудове розслідування кримінального провадження № 12014250040000308, 24.01.2014 о 04.00 год., перебуваючи у службовому кабінеті Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, розташованому по вул. Пастерівській, 104, достовірно знаючи, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави для затримання ОСОБА_7, зокрема останній затриманий не під час вчинення злочину, чи безпосередньо після його вчинення, а також за відсутності очевидців, потерпілих та сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме ОСОБА_7 щойно вчинив злочин, незважаючи на відсутність доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, всупереч вимогам ч. 3 ст. 132, ч.1 ст.208 КПК України склав протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

При цьому ОСОБА_15 особисто склав і вніс до протоколу затримання завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_7 затриманий безпосередньо під час вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, хоча будь-яких фактичних даних про причетність останнього до організації масових заворушень, блокування та захоплення приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, а також активної участі у масових заворушеннях, у матеріалах кримінального провадження на момент затримання не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

Однак, в матеріалах кримінального провадження на час затримання ОСОБА_7 були лише дані журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Соснівського РВ УМВС та не було передбаченого додатком № 7 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого Наказом МВС від 28.07.1994 № 404, рапорту про затримання ОСОБА_7

Крім того, сам затриманий ОСОБА_7 категорично заперечував взагалі будь-яку причетність до участі в акціях протесту та пояснив, що разом зі своїми товаришами перебував на місці указаних подій вже після їх закінчення.

Підписавши завідомо неправдиві документи протоколи про затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 надали їм статусу офіційних документів, які засвідчили факт, що має юридичне значення і змінив правовідносини, оскільки з моменту затримання громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули статусу підозрюваних у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, і стали учасниками кримінального провадження.

Складений завідомо неправдивий офіційний документ протокол про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, службові особи ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 передали для виконання черговому Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, унаслідок чого затримані особи були поміщені та незаконно утримувалися в ізоляторі тимчасового тримання Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області аж до обрання їм 25.01.2014 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Подальше розслідування даного кримінального провадження відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_7 постановами начальника СВ Соснівського РВ УМВС доручено старшому слідчому СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_16, а відносно ОСОБА_6 старшому слідчому Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17

З метою притягнення завідомо невинних ОСОБА_5,ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності слідчі Ткаченко В.М. та Нестеренко Б.В., будучи службовими особами та працівниками правоохоронного органу, вирішили скористатися повноваженнями слідчого у кримінальному провадженні №12014250040000308.

Так, старший слідчий СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_16 та старший слідчий СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17, отримавши явно незаконну вказівку керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності, із карєристських спонукань погодилися її виконати.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, у яких були відсутні необхідні та достатні докази участі ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вчиненні масових заворушень, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 безпідставно затримані за організацію та активну участь у масових заворушеннях, блокуванні приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, що по бульвару Шевченка, 185, у місті Черкаси, ОСОБА_16 прийняла рішення притягнути їх до кримінальної відповідальності.

Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_16 24.01.2014 близько 15 години, перебуваючи в службовому приміщенні Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, по вул. Пастерівській, 104, діючи умисно, з карєристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді просування по службі та неправомірної вигоди для невстановлених слідством осіб із числа керівництва правоохоронних органів, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обовязку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч.1 ст. 276 КПК України, згідно якої повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склала у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

При цьому ОСОБА_16, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, особисто склала та внесла у повідомлення про підозру вигадані нею завідомо неправдиві відомості про те, що 23.01.2014 ОСОБА_5 і ОСОБА_7 брали активну участь у масових заворушеннях, блокуванні приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, що по бульвару Шевченка, 185 у місті Черкаси.

Таким чином, відповідно до складених ОСОБА_16 процесуальних документів, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинили активну участь у масових заворушеннях та блокуванні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, тобто злочини, передбачені ч.1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Склавши завідомо неправдиві документи повідомлення про підозру, ОСОБА_16 чітко усвідомлювала, що обставини, вказані нею у підозрах, не відповідають матеріалам кримінального провадження і вона притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинних ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за вчинення закінчених складів злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Також, ОСОБА_16 достовірно знала, що жодних дій, передбачених диспозиціями статей 294, 341 КК України, повязаних із організацією масових заворушень, а також активної участі у масових заворушеннях, блокуванні приміщення Черкаської ОДА ОСОБА_5 і ОСОБА_7 не вчиняли і вчинити не могли, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено факт перебування ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на місці скоєння масових заворушень та у час їх скоєння.

Однак, бажаючи виконання свого злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного, зокрема з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, ОСОБА_16 вчинила службове підроблення склала та підписала завідомо неправдиві документи повідомлення про підозру, після чого 24.01.2014 близько 15 години відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України особисто надала ці письмові повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику заступнику прокурора міста Черкаси молодшому раднику юстиції ОСОБА_3

Крім цього, ОСОБА_17, вивчивши матеріали кримінального провадження, у якому були відсутні необхідні та достатні докази участі ОСОБА_6 у вчиненні масових заворушень, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 безпідставно затриманий за організацію та активну участь у масових заворушеннях, блокуванні приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, що по бульвару Шевченка, 185 у місті Черкаси, прийняв рішення притягнути його до кримінальної відповідальності.

Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_17 24.01.2014 близько 17 години, перебуваючи в службовому приміщенні Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області по вул. Грибоєдова, 63, діючи умисно, з карєристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді просування по службі та неправомірної вигоди для невстановлених слідством осіб із числа керівництва правоохоронних органів, у вигляді усунення перешкод з боку учасників мирних акцій, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, ігноруючи вимоги ст. 9 КПК України щодо обовязку слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження та забезпечити прийняття законних процесуальних рішень та ч.1 ст. 276 КПК України, згідно якої повідомлення про підозру здійснюється у випадках затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, склав у вказаному провадженні письмове повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

При цьому ОСОБА_17, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, особисто склав та вніс у повідомлення про підозру вигадані ним завідомо неправдиві відомості про те, що 23.01.2014 ОСОБА_6 брав активну участь у масових заворушеннях та блокуванні приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, що по бульвару Шевченка, 185 у місті Черкаси.

Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинив активну участь у масових заворушеннях та блокуванні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, тобто злочини, передбачені ч.1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Склавши завідомо неправдивий документ повідомлення про підозру, ОСОБА_17 чітко усвідомлював, що обставини, вказані ним у підозрі, не відповідають матеріалам кримінального провадження і він притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_6 за вчинення закінчених складів злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Також ОСОБА_17 достовірно знав, що жодних дій, передбачених диспозиціями статей 294, 341 КК України, повязаних із організацією масових заворушень, а також активної участі у масових заворушеннях, блокуванні приміщення Черкаської ОДА ОСОБА_6 не вчиняв і вчинити не міг, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено факт перебування ОСОБА_6 на місці скоєння масових заворушень та у час їх скоєння.

Однак, бажаючи виконання свого злочинного умислу, спрямованого на притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного зокрема з обвинуваченням у вчиненнітяжкого злочину, ОСОБА_17 вчинив службове підроблення склав та підписав завідомо неправдивий документ повідомлення про підозру, після чого 24.01.2014 близько 17 години, відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України, особисто надав це письмове повідомлення про підозру на погодження процесуальному керівнику.

У свою чергу, заступник прокурора міста Черкаси молодший радник юстиції ОСОБА_3,будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, на якого покладено обовязок здійснення процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні, і який, у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про прокуратуру» повинен забезпечити дотримання стану законності у ході досудового розслідування, охорону прав і інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження та запобігти незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності, порушив ОСОБА_9 працівника прокуратури і вчинив наступні кримінальні правопорушення.

Так, прокурор Буджерак М.Р. 24.01.2014 близько 09 год., отримавши в приміщенні прокуратури міста Черкаси Черкаської області, розташованому в місті Черкаси по вул. Б.Хмельницького, 60, повідомлення слідчих Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області про затримання осіб за підозрою у вчиненні блокування будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади та активній участі у масових заворушеннях, у тому числі і повідомлення прокурора Короля О.А., слідчих Тарасова В.М. та Якимчук Я.В. про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, прибув до свого службового кабінету.

Знаходячись у своєму службовому кабінеті, процесуальний керівник прокурор Буджерак М.Р. ознайомився із матеріалами кримінального провадження № 12014250040000308 за фактом організації, вчинення масових заворушень та блокування будівлі Черкаської обласної державної адміністрації від 23.01.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, у якому, зокрема, були затримані ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

У матеріалах кримінального провадження містились копії рапортів міліції про затримання близько 40 осіб за організацію та вчинення масових заворушень, блокування будівлі Черкаської обласної державної адміністрації 23.01.2014, копії протоколів огляду місця події, протоколи про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

При цьому в матеріалах кримінального провадження на той час були лише дані журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Соснівського РВ УМВС та не було передбаченого додатком № 7 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого Наказом МВС від 28.07.1994 № 404, жодного рапорту про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Крім того, самі затримані ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 категорично заперечували взагалі будь-яку причетність до участі в акціях протесту та пояснювали, що разом зі своїми товаришами перебували на місці указаних подій вже після їх закінчення.

Таким чином, у матеріалах провадження будь-яких доказів про причетність ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до участі в указаних подіях не було і в ході подальшого досудового розслідування не встановлено.

Ознайомившись та оцінивши зібрані докази, достовірно знаючи про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави, передбачені ч. 1 ст. 276 КПК України, необхідні для повідомлення про підозру ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а вказані особи затримані всупереч вимог ч. 1 ст. 208 КПК України не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, і достатніх доказів для повідомлення їм про підозру немає, ОСОБА_3, користуючись повноваженнями прокурора у кримінальному процесі, не вжив передбачених законом заходів до перевірки правомірності затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, поновлення їх конституційних прав і негайного звільнення з- під варти.

Навпаки, останній погодився виконати незаконну вказівку керівників правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та штучне створення доказів для обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_3 24.01.2014 близько 15 год., знаходячись у приміщенні прокуратури міста Черкаси Черкаської області, розташованому в м. Черкаси Черкаської області по вул. Б.Хмельницького, 60, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з карєристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та неправомірної вигоди для невстановлених слідством осіб із числа керівництва правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників, використовуючи своє службове становище як прокурора всупереч інтересам служби, за відсутності законних, достатніх і допустимих доказів вини ОСОБА_5 і ОСОБА_7, достовірнознаючи про те, що у повідомлення про підозру останнім внесені завідомо неправдиві відомості, які не відповідали матеріалам кримінального провадження та зібраним доказам, в порушення вимог ст. 36, 276, 277, 278 КПК України погодив письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Погоджуючи вказані повідомлення про підозру, у які були внесені завідомо неправдиві відомості про вчинення злочину, прокурор Буджерак М.Р. чітко усвідомлював, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб за вчинення закінчених складів злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

При цьому він достовірно знав, що жодних дій, передбачених диспозиціями статей 294, 341 КК України, повязаних із організацією та участю у масових заворушеннях, блокуванні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 не вчиняли і не могли вчинити, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджено їх перебування у місці скоєння даних злочинів та у час їх скоєння.

Однак, бажаючи реалізувати спільний злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, поєднаний, зокрема, з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, процесуальний керівник заступник прокурора міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_3 підписав завідомо неправдиві документи повідомлення про підозру, надавши їм статусу офіційних документів, які засвідчили факт, що має юридичне значення, а саме, притягнення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України, яких останні не вчиняли, що було необхідно для подальшого обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які передав для виконання слідчим.

За аналогічних обставин 24.01.2014 прокурор прокуратури м. Черкаси Черкаської області ОСОБА_18 погодив складене та підписане слідчим СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_17 незаконне повідомлення про підозру ОСОБА_6 про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України, яких останній не вчиняв, притягнув завідомо невинного ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинів.

Після цього, ОСОБА_16, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, 24.01.2014 близько 15 години 30 хвилин, у приміщенні Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області за адресою вул. Пастерівська, 104 в м. Черкаси, доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинних ОСОБА_5 і ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, у порядку ч. 1 ст. 278 КПК України особисто вручила останнім завідомо неправдиве письмове повідомлення про їх підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, тобто відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнула їх до кримінальної відповідальності за вчинення, зокрема, тяжкого злочину, чим створила умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання під вартою ОСОБА_5 і ОСОБА_7

Також ОСОБА_16, продовжуючи досудове розслідування кримінального провадження №12014250040000308, 25.01.2014, знаходячись у приміщенні Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, розташованому в м. Черкаси по вул. Пастерівській, 104, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою обрання завідомо невинним учасникам мирної громадської акції «Євромайдан» запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_5 і ОСОБА_7 немає, оскільки вони затримані всупереч вимог ч.1 ст.208 КПК України та незаконно повідомлені про підозру у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, використовуючи протокол про затримання останніх та повідомлення їм про підозру, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, блокуванні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України склала та підписала клопотання до Соснівського районного суду міста Черкаси Черкаської області про обрання завідомо невинним підозрюваним ОСОБА_5 і ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому у клопотаннях ОСОБА_16 безпідставно та надумано вказала завідомо неправдиві відомості про те, що вина ОСОБА_5 і ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними доказами, а також те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та можуть впливати на свідків, можуть вчинити інше правопорушення, безпосередньо підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до десяти років, тобто вчинила службове підроблення.

Після цього, ОСОБА_16 надала вказані клопотання, які містили завідомо неправдиві відомості, для погодження процесуальному керівнику заступнику прокурора міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_3

Разом з тим, ОСОБА_17, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, 24.01.2014 близько 17 години 40 хвилин у приміщенні Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, доводячи до кінця злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинного ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, у порядку ч. 1 ст. 278 КПК України особисто вручив останньому завідомо неправдиве письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, тобто, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнув останнього до кримінальної відповідальності за вчинення, зокрема тяжкого злочину, чим створив умови для обмеження фізичної свободи і подальшого незаконного тримання під вартою ОСОБА_6

Також ОСОБА_17, продовжуючи досудове розслідування кримінального провадження №12014250040000308, 25.01.2014, знаходячись у приміщенні Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, розташованому в м. Черкаси по вул. Грибоєдова, 63, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою обрання завідомо невинним учасникам мирної громадської акції «Євромайдан» запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, достовірно знаючи, що підстав для застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_6 немає, оскільки він затриманий всупереч вимог ч.1 ст.208 КПК України та незаконно повідомлений про підозру у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, використовуючи протокол про затримання та повідомлення про підозру, за відсутності інших достатніх, належних та допустимих доказів для підозри у вчиненні масових заворушень, блокуванні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, а також за відсутності підстав та ризиків, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України склав та підписав клопотання до Соснівського районного суду міста Черкаси Черкаської області про обрання завідомо невинному підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому у клопотанні ОСОБА_17 безпідставно та надумано вказав завідомо неправдиві відомості про те, що вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними доказами, а також те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та може впливати на свідків, може вчинити інше правопорушення, безпосередньо підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від пяти до десяти років, тобто вчинив службове підроблення.

Після цього ОСОБА_17 надав вказане клопотання, яке містило завідомо неправдиві відомості, для погодження процесуальному керівнику заступнику прокурора міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_3

У свою чергу ОСОБА_3, продовжуючи свої умисні злочині дії, направлені на завідомо незаконне притягнення учасників мирних масових акцій протесту до кримінальної відповідальності та завідомо незаконне обрання відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, знаходячись у службовому кабінеті прокуратури міста Черкаси Черкаської області, що по вул. Б. Хмельницького, 60, в м. Черкаси, як процесуальний керівник ознайомився із матеріалами кримінального провадження №12014250040000308 за підозрою ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в організації та вчиненні масових заворушень, блокуванні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації у місті Черкаси за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, та підготовленими клопотаннями про застосування запобіжних заходів щодо них у вигляді тримання під вартою.

Ознайомившись та оцінивши зібрані докази, достовірно знаючи про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які підстави, передбачені ч. 1 ст. 276 КПК України, необхідні для повідомлення про підозру ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а вказані особи затримані всупереч вимог ч. 1 ст. 208 КПК України не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, і достатніх доказів для підозри вказаних осіб немає, а також немає підстав та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для обрання затриманим запобіжного заходу, ОСОБА_3, користуючись повноваженнями прокурора у кримінальному процесі, не вжив передбачених законом заходів до перевірки правомірності затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, поновлення їх конституційних прав і негайного звільнення з під варти.

Продовжуючи підтримувати неправомірні дії працівників міліції та прокурорів прокуратури міста Черкаси, останній продовжив виконання незаконної вказівки керівництва правоохоронних органів про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_3 25.01.2014, знаходячись у приміщенні прокуратури міста Черкаси Черкаської області, що по вул. Б.Хмельницького, 60, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з карєристських спонукань, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе у вигляді просування по службі та неправомірної вигоди для невстановлених слідством осіб із числа керівництва правоохоронних органів у вигляді усунення перешкод з боку мітингувальників, використовуючи своє службове становище як прокурора всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст.ст. 36, 177, 178, 183, 194 КПК України, за відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у організації та вчиненні масових заворушень, блокуванні будівлі Черкаської обласної державної адміністрації, а також усвідомлюючи, що ризики, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, тобто немає підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, погодив клопотання до Соснівського районного суду Черкаської області про обрання завідомо невинним підозрюваним ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, підписавши їх і завіривши печаткою прокуратури міста Черкаси Черкаської області. Після чого надав слідчим Ткаченко В.М. та Нестеренку Б.В. для виконання.

При цьому заступник прокурора міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_3 достовірно знав, що у клопотаннях про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 слідчими Ткаченко В.М. і ОСОБА_17 внесені завідомо неправдиві відомості щодо обставин вчиненого злочину, які не відповідали матеріалам кримінального провадження та зібраним доказам. Крім цього, у клопотання були внесені недостовірні відомості про те, що вина підозрюваних повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, він може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки не має постійного місця проживання в місті Черкаси, може впливати на свідків, може вчинити інше правопорушення, безпосередньо підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів. Однак, погодившись із викладеними обставинами, ОСОБА_3 з метою обрання завідомо незаконного запобіжного заходу тримання під вартою, за відсутності підстав для цього підписав клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 із внесеними завідомо неправдивими відомостями, надавши їм статусу офіційного документу, які засвідчують факт, що має юридичне значення і є необхідною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після цього ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_3 25.01.2014, доводячи до кінця злочинний намір, спрямований на обрання завідомо невинним ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, передали клопотання із додатками на розгляд до Соснівського районного суду Черкаської області.

В подальшому 25.01.2014 слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси Черкаської області ОСОБА_19 розглянув в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у ході якого, заслухавши пояснення прокурора Буджерака М.Р. та слідчих Ткаченко В.М. і ОСОБА_17, які продовжили свої злочинні дії та підтримали складені ними завідомо неправдиві клопотання, доводили в суді необхідність застосування щодо підозрюваних саме виняткового запобіжного заходу і просили задовольнити клопотання. У свою чергу суддя Орленко В.В., оглянувши додані матеріали кримінального провадження протоколи затримання, повідомлення про підозру, постановив ухвали про обрання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Цього ж дня, 25.01.2014, вказані ухвали слідчий суддя Орленко В.В. направив для виконання до Соснівського та Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, прокуратури міста Черкаси, СІЗО УДПтС України в Черкаській області.

Унаслідок вказаних дій ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які незаконно трималися під вартою, завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам останніх, що передбачені та гарантовані ст.ст. 3, 19, 29, 59, 63 Конституції України. Крім того, вказані події знайшли широке висвітлення у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи судових і правоохоронних органів України загалом.

На підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкас Черкаської області від 25.01.2014 р. ОСОБА_5 незаконно утримувався під вартою у Черкаському СІЗО до 03.02.2014, коли ухвалою апеляційного суду Черкаської області йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт.

На підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкас Черкаської області від 25.01.2014 ОСОБА_6 незаконно утримувався під вартою у Черкаському СІЗО до 12.02.2014, коли ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду Черкаської області йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт.

На підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкас Черкаської області від 25.01.2014 ОСОБА_7 незаконно утримувався під вартою у Черкаському СІЗО до 17.02.2014, коли ухвалою апеляційного суду Черкаської області йому було змінено запобіжний захід на домашній арешт.

За наслідками розслідування кримінального провадження №12014250040000308 від 23.01.2014 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_20 прийнято рішення від 28.02.2014 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

За наслідками розслідування кримінального провадження №12014250040000308 від 23.01.2014 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_21 прийнято рішення від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

За наслідками розслідування кримінального провадження №12014250040000308 від 23.01.2014 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, старшим прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_14 прийнято рішення від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Таким чином, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність вказаних осіб до інкримінованих злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

Описаними вище протиправними діями співробітника правоохоронного органу ОСОБА_3 завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що передбачені та гарантовані ст.ст. 3, 19, 29, 59, 63 Конституції України; знайшли широке висвітлення у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи правоохоронних органів України загалом та органів прокуратури зокрема як в Україні, так і за її межами.

Ці дії підсудного ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочини, передбачені, ч. 1 ст. 364 КК України - зловживання службовою особою владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам; 1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; ч. 2 ст. 372 КК України - притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності , поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, а також поєднане з іншою фальсифікацією.

Підсудний ОСОБА_3 винним себе не визнав і пояснив, що 23.01.2014 року слідчим відділом Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області було розпочате розслідування по кримінальному провадженню № 12014250040000308 за фактом масових заворушень із захоплення адміністративної будівлі Черкаської обласної державної адміністрації (далі ЧОДА), розкраданням та знищенням державного майна шляхом підпалу, нанесення тілесних ушкоджень працівникам правоохоронних органів, які забезпечували охорону адміністративної будівлі та громадського порядку. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) були повідомлення, що надійшли до чергової частини Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області по лінії «102» та які в подальшому зареєстровані в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення вказаного відділу міліції. Постановою виконувача обовязків прокурора міста Черкаси для здійснення повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні визначено групу прокурів, керівником якої призначено його (ОСОБА_3Р.).

Здійснюючи свої повноваження з дотриманням законодавства, він не отримував ніяких незаконних вказівок, розпоряджень чи наказів і не переслідував мети одержання якоїсь вигоди, зокрема карєрного зростання. Біля 19 доставлених до відділу міліції осіб було відпущено після перевірки і отримання доказів про відсутність їх винуватості.

В матеріалах кримінального провадження містилися протоколи огляду місця події, а саме будинку та прилеглої території ЧОДА, протоколи затримання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, рапорти працівників БПС УМВС України в Черкаській області та протоколи їх допиту про те, що вказані особи затримані безпосередньо під час вчинення злочину, відеоматеріали, які спростовували факт мирної акції протесту, інші докази, тому у нього не було будь-яких підстав не довіряти вищевказаним процесуальним документам і доказам.

Також в матеріалах кримінального провадження були відсутні будь-які докази, які свідчили про невинуватість затриманих, тому що ОСОБА_6 відмовився давати показання, а ОСОБА_5 вказував на те, що його затримано 24.01.2014, близько 00 год. 00 хвилин біля приміщення Черкаської ОДА, тобто безпосередньо в місці вчинення злочину, а час його затримання вказував на те, що його затримано безпосередньо після вчинення злочину. Недостовірні показання потерпілих про те, що вони відвідали клуб «Ультра», а потім направлялись до іншого нічного клубу, спростовувалось тим, що клуб «Ультра» в той час не працював, а у затриманих не було коштів для відвідання таких закладів.

Оцінивши докази, що були зібрані на той час, він погодив письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України, а також погодив клопотання до Соснівського районного суду м. Черкас про обрання підозрюваним ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Ці клопотання після судового розгляду були задоволені слідчим суддею і зазначеним особам обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

У подальшому апеляційним судом Черкаської області обрані запобіжні заходи ОСОБА_5 і ОСОБА_7 змінено на домашній арешт, тобто суд апеляційної інстанції погодився з зазначеними в клопотаннях підставами про необхідність обрання їм запобіжних заходів, але більш мяких, ніж тримання під вартою.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014250040000308 проведено впізнання, відповідно до якого працівники міліції впізнали по фотокартках ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як осіб, які брали активну участь в захопленні Черкаської ОДА.

Після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 № 737-VII за його підписом 17.02.2014 до Соснівського районного суду м. Черкаси направлені клопотання про звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі вказаного Закону. За результатами розгляду вказаних клопотань останні звільнені від кримінальної відповідальності.

З урахуванням викладеного вважає, що злочинів не вчиняв, тому повинен бути виправданий.

Суду, крім показань підсудного, для дослідження надано наступні докази: показання потерпілих та свідків, а також документи і речові докази.

Потерпілі по кримінальному провадженні за звинуваченням ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 дали наступні показання.

ОСОБА_5 пояснив, що увечері 23.01.2014 р. разом з іншими потерпілими перебував у кафе «Клюб Нічка» в с. Леськи Черкаського району, де вживали спиртні напої, а потім поїхали розважатись в м. Черкаси, де після півночі хотіли зайти до клубу «Ультра», куди їх не пустили із-за невідповідного одягу, а потім направились в інший розважальний заклад, але по дорозі їх затримали працівники міліції та доставили до Соснівського райвідділу міліції, де оголосили про підозру, після чого йому в суді було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який згодом змінили на домашній арешт, хоча він жодних злочинів не вчиняв.

Потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що разом з рештою потерпілих та іншими особами також увечері 23.01.2014 р. відпочивав і вживав спиртне в кафе «Клюб Нічка», звідки вони поїхали до Черкас, не змогли потрапити в клуб «Ультра» і направились в інший заклад, а по дорозі зайшли на площу біля Черкаської ОДА, де в той час відбувався багатолюдний мітинг. Серед мітингувальників побули біля 10-15 хвилин і він бачив, що з натовпу в сторону працівників міліції, які охороняли ЧОДА, кидали палки та каміння. Недалеко від площі їх затримали працівники міліції та доставили до відділу міліції, де предявили про підозру, хоча він не вчиняв злочину. Під час допиту розповів про свою невинуватість, але приховав той факт, що він з іншими потерпілими перебував серед осіб, які вчиняли неправомірні дії. Після цього йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім за апеляцією його захисника було змінено на домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що разом з рештою потерпілих також ввечері 23.01.2014 р. перебував в кафе «Клюб Нічка» в с. Леськи Черкаського району, де вживали спиртні напої, після чого на таксі поїхали в м. Черкаси, де їх не пустили в клуб «Ультра», після чого вони направились в інший клуб через площу біля ЧОДА, де відбувались масові заворушення, під час яких мітингувальники кидали каміння та палки, в яких він не брав участі. Після цього вони пішли далі і біля площі їх та Суховенка затримали працівники міліції та доставили в райвідділ міліції. Під час допиту він приховав той факт, що разом з іншими потерпілими перебував на площі біля ЧОДА, де відбувались заворушення. Незважаючи на те, що він не вчиняв злочинів, йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а потім змінено на домашній арешт.

Свідок ОСОБА_22 підтвердив, що приблизно до 23 год.30 хв. 23.01.2014 р. потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 перебували в барі «Клюб Нічка», де вживали спиртні напої, а потім поїхали в м. Черкаси.

Свідок ОСОБА_23 показав, що є власником кафе-бару «Клюб Нічка» в с. Леськи Черкаського району, в якому ведеться відеоспостереження. Ввечері 23.01.2014 р. в кафе не перебував, але згодом хтось із батьків затриманих звертався за копією відеозапису із камер спостереження в барі.

З протоколів огляду (т. 5 а.с.136, 140) встановлено, що в кафе-барі «Клюб Нічка» вилучено відеозапис, на якому зафіксовано ОСОБА_6 23.01.2014 р. біля 23 год. 45 хв.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що в ніч з 23 на 24.01.2014 р. був помічником оперативного чергового Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, куди надійшли повідомлення про масові заворушення біля Черкаської ОДА, куди направилась слідчо-оперативна група та інші працівники правоохоронних органів, після чого до райвідділу міліції почали доставляти затриманих, про що працівники міліції писали відповідні рапорти.

Свідок ОСОБА_25 дав показання що він як командир підрозділу міліції отримав наказ не допустити захоплення ЧОДА, погромів і знищення майна, тобто забезпечити громадський порядок. Підлеглі працівники міліції без зброї охороняли адміністративну будівлю, але протестуючі кидали коктейлі «Молотова», палки і каміння, штурмували будівлю, били міліціонерів, тому частину з них було затримано та доставлено до райвідділу міліції.

Із показань свідків колишніх працівників міліції ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_9, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 встановлено, що вони отримали завдання не допустити порушень громадського порядку та захоплення адміністративної будівлі ЧОДА, тому охороняли її, але мітинг переріс в правопорушення, під час якого мітингувальники штурмували будівлю, кидали в неї та міліціонерів каміння, металеві прути, коктейлі «Молотова», поливали їх гасом, труїли газом, багатьох міліціонерів травмували. Особисто вони нападників не затримували, хоча їм відомо про те, що декого із них було затримано, про що вони писали відповідні рапорти.

Свідок ОСОБА_43 пояснив, що він працював слідчим, але в ніч з 23 на 24.01.2014 р. виконував наказ про забезпечення охорони громадського порядку і захищав будівлю ЧОДА від штурму осіб, які на прохання діяти мирно і в рамках закону не реагували, били міліціонерів, закидали їх та будівлю пляшками з запальною сумішшю, травили газом. Він відвів з місця події пораненого міліціонера, а потім попрямував до відділу міліції, куди доставили найактивніших правопорушників з рапортами, в яких вказувалось місце і підстави їх затримання.

Із показань свідка ОСОБА_44 встановлено, що він працював начальником слідчого відділу Соснівського РВ, куди були доставлено кілька десятків затриманих на місці події осіб, частину яких на підставі зібраних доказів було затримано за підозрою у вчиненні злочину, а частину відпустили, тому що їх участь у вчиненні злочину не знайшла свого підтвердження.

Свідок ОСОБА_16 дала показання що вона як слідча Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області брала участь в досудовому розслідуванні кримінального правопорушення і коли в ніч на 24.01.2014 р. до відділу міліції доставляли затриманих осіб, вона проводила необхідні слідчі дії. Зокрема, на підставі зібраних доказів, в тому числі й рапортів і показань працівників міліції про затримання ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на місці вчинення злочину, вона погоджувала з прокурором Буджераком повідомлення про підозру цим затриманим особам, а також зверталась до суду із клопотанням про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Затримані потерпілі перебували в нетверезому стані, одягнуті в спортивні костюми, в яких їх би не пустили до розважальних закладів, в які потерпілі за їх показами мали намір потрапити. Їх показання про те, що вони заходили в клуб «Ультра», спростовувалось даними про те, що цей клуб був зачинений і не працював.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він як працівник прокуратури входив до групи процесуальних керівників по кримінальному провадженні і перевіряв законність та підстави затримання доставлених працівниками міліції осіб, частину яких після перевірки було відпущено, а частині повідомлено про підозру на підставі наявних на той час у кримінальному провадженні доказів.

Свідок ОСОБА_17 показав, що у нього як слідчого Соснівського РВ згідно зі зібраними доказами були підстави для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочинів та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що також працював слідчим і прийняв рішення про затримання ОСОБА_5, тому що того фактично було затримано працівниками міліції на місці вчинення злочину, а показання ОСОБА_5 про те, що він приїхав в Черкаси в розважальний заклад «Ультра», спростовувались відсутністю у нього коштів для відпочину, а також тим, що клуб «Ультра» не працював, хоча ОСОБА_5 стверджував протилежне.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що працював прокурором і на підставі наявних у справі доказів (протоколу огляду місця події, відеозапису, на якому була особа, подібна до ОСОБА_6, рапортів міліціонерів та ін.) погоджував повідомлення ОСОБА_6 про підозру.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В обвинувальному акті підсудному ОСОБА_3 висунуто обвинувачення, в якому фактично міститься твердження про вчинення свідками ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18 і ОСОБА_17, а також ОСОБА_15 злочинів службового підроблення, притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності та ін., скоєних за аналогічними обставинами.

Суду не надано доказів тому, що вказані особи визнані винними і відносно них винесено обвинувальні вироки, що набрали законної сили. Суд не розглядає обвинувальний акт відносно цих осіб, тому не вправі давати оцінку законності їх діям і вони в силу положень ч.1 ст. 17 КПК України вважаються невинуватими у вчиненні вказаних злочинів.

З огляду на викладене суд відкидає з висунутого ОСОБА_3 обвинувачення ту частину, яка стосується тверджень про незаконність дій ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_17 і ОСОБА_15 під час досудового розслідування кримінального провадження № 12014250040000308.

Як випливає з формулювання обвинувачення, 23.01.2014 р. слідчим відділом Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014250040000308 на виконання незаконної вказівки (т.1 а.с.27).

Із показань перелічених свідків, які охороняли громадський порядок біля будівлі Черкаської ОДА, протоколів огляду місця події (т. 5 а.с. 1-23), рапортів ОСОБА_24 та спецповідомлень на а.с.156-161 т. 3, а.с.61-70, 72, 132 т.6, а.с.158-161 т.7 вбачаються підстави для внесення згідно з вимогами ч.1 ст. 214 КПК України відомостей до ЄРДР про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України, та проведення досудового розслідування.

Враховуючи викладене, суд відкидає з висунутого ОСОБА_3 обвинувачення ту частину, яка стосується тверджень про проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні без достатніх на те підстав і на виконання незаконних вказівок.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. З формулювання висунутого підсудному ОСОБА_3 обвинувачення випливає, що він вчинив дії, які кваліфіковані як злочини, виконуючи явно злочинні накази та розпорядження керівництва, спрямовані залякати учасниківакцій протесту і спонукати громадян відмовитись від участі в них, та явно незаконні вказівки про притягнення завідомо невинних учасників мирної громадської акції «Євромайдан» до кримінальної відповідальності та штучне створення доказів для обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Жодного доказу цим твердженням сторона обвинувачення не надала, тому вони вважаються припущеннями.

Натомість з показань вказаних вище свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_43 і ОСОБА_17, а також свідків ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49 і ОСОБА_50 суд встановив дані про те, що вони не отримували незаконних вказівок від ОСОБА_3 або інших осіб про притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності та інше переслідування учасників мирної акції протесту або учасників масових заворушень, і що ОСОБА_3 не був прихильником існуючої на той час влади. Свідок ОСОБА_50 при цьому заявила, що такі вказівки могли надходити, але пояснила, що це її особисте припущення, яке нічим не підтверджене. Як зазначено вище, обґрунтування обвинувачення припущеннями є недопустимим.

Свідок ОСОБА_44 також пояснив, що частину доставлених до райвідділу міліції осіб не затримували і відпускали після проведеної перевірки.

Свідок ОСОБА_51 дав показання, що його затримали працівники міліції біля будівлі ЧОДА, хоча він не вчиняв незаконних дій. Після спілкування з прокурором Буджераком, якому він розповів про свою невинуватість, його відпустили.

Таким чином, твердження сторони обвинувачення про те, що підсудний ОСОБА_3 виконував чиїсь незаконні вказівки, накази і розпорядження про переслідування невинних учасників мирної акції протесту та штучне створення доказів для обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не тільки не підтверджене, а й спростоване наведеними вище доказами.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_3 у предявленому обвинуваченні, суд також виходить з наступного.

Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 наказом прокурора Черкаської області від 13.05.2013 призначений на посаду заступника прокурора міста Черкаси Черкаської області і що постановою виконувача обовязків прокурора міста Черкаси для здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 12014250040000308 визначено групу прокурорів, керівником якої призначено ОСОБА_3, якого відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України зобовязано керувати діями інших прокурорів, ніким не оспорюються, а також підтверджується матеріалами кримінального провадження (т. 3 а.с. 25, т.4 а.с.111-117, т. 5 а.с.27).

Судом також досліджено докази про те, що 24.02.2014 р. складено протоколи про затримання за підозрою у вчиненні злочинів ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, яким було повідомлено про підозру: ОСОБА_5 і ОСОБА_7 слідчим Ткаченко за погодженням з прокурором Буджераком, Тучкову слідчим Нестеренко за погодженням з прокурором Ковтуном; клопотання слідчому судді про обрання підозрюваним запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою погоджені прокурором Буджераком (т.5 а.с.116, 119, 123, 125, 127, 132, т. 6 а.с.165, т.3 а.с.9, 15, 87, 91, т. 4 а.с.55-58, 62).

Суд не вважає доведеним обвинувачення у тому, що потерпілі затримані не під час вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, тому що із показань ОСОБА_6 та Самозвана суду стало відомо, що вони разом із ОСОБА_5 перебували на площі біля будівлі ЧОДА серед протестувальників, частина яких кидала каміння та палиці, тобто вчиняла правопорушення, після чого потерпілих затримали працівники міліції на прилеглій до площі вулиці, з чого випливає висновок про те, що потерпілі перебували на місці вчинення злочину і під час його скоєння, після чого були затримані.

Обєктивна сторона передбаченого ч.1 ст. 372 КК України злочину вичерпується притягненням завідомо невинного до кримінальної відповідальності, яка згідно з визначенням терміну в п.14 ст. 3 КПК України є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (ст.278 КПК України).

За частиною другою ст. 372 КК України настає відповідальність за те саме діяння, поєднане, в даному випадку згідно з формулюванням обвинувачення: а) з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину; б) з іншою фальсифікацією.

Склад злочину є формальним і для кваліфікації дій винного за ст. 372 КК України не має значення, які наслідки спричинило притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (наприклад, обвинувальний акт не був затверджений прокурором, був винесений обвинувальний чи виправдувальний вирок). Злочин є закінченим з моменту вручення письмового повідомлення особі про підозру у злочині, у вчиненні якого потерпілий є невинним.

З огляду на положення ч.1 ст. 17 КПК України винною у вчиненні кримінального правопорушення є особа, вину якої доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

З субєктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом, оскільки субєкт діє завідомо і тим самим усвідомлює очевидність того, що притягує до кримінальної відповідальності невинного.

Обвинувачення в завідомості притягнення підсудним ОСОБА_3 потерпілих до кримінальної відповідальності мотивується тим, що він, вивчивши матеріали кримінального провадження № 12014250040000308, в якому містились копії рапортів міліції про затримання близько 40 осіб за організацію та вчинення масових заворушень, блокування будівлі Черкаської обласної державної адміністрації 23.01.2014, копії протоколів огляду місця події, протоколи про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, дані журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Соснівського РВ УМВС та не було передбаченого додатком № 7 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого Наказом МВС від 28.07.1994 № 404, жодного рапорту про затримання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, нібито впевнився у відсутності доказів та підстав, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК України, необхідних для повідомлення про підозру ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, і що вказані особи затримані всупереч вимог ч. 1 ст. 208 КПК України не на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення, погодив письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 і ОСОБА_7 у вчиненні ними злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

При цьому в формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_3 усвідомлював, що притягує до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб, бажаючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на притягнення завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, тобто діяв з прямим умислом (т.1 а.с.35-36, 38-39).

Як зазначено вище, передбачене ст. 372 КК України кримінальне правопорушення є злочином з формальним складом і може бути вчинене лише з прямим умислом.

Згідно з ч.2 ст. 24 вказаного Кодексу прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Інтелектуальна ознака умислу в злочинах з формальним складом включає лише усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння, а вольова ознака умислу обмежується бажанням вчинення конкретної дії чи бездіяльності, яка виявляється не тільки в усвідомленні обєктивно існуючої суспільної небезпечності діяння, але й у бажанні це діяння вчинити.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети, в даному випадку притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб.

Важливе значення для визначення субєктивної сторони має вказівка закону на «завідомість» притягнення до кримінальної відповідальності невинної особи. Саме вона свідчить про умисний (цілеспрямований) характер діяння та дає змогу відрізнити цей злочин від інших службових зловживань, дисциплінарних проступків чи помилок, допущених при досудовому розслідуванні.

Завідомо невинною повинна вважатись особа у випадку: а) якщо події злочину взагалі не було; б) якщо в діянні відсутні ознаки злочину; в) якщо потерпілому інкримінується більш тяжкий, ніж фактично вчинений злочин. Факт невинності особи, наявності обставин, які виключають провадження у справі, точно, тобто достеменно повинен бути відомий особі, котра вчиняє такий злочин. Якщо особа не усвідомлює, що притягає до кримінальної відповідальності невинного (наприклад, внаслідок невірної оцінки зібраних доказів, службової недбалості, недостатньої кваліфікації тощо), то для неї можлива дисциплінарна або навіть кримінальна відповідальність, але за іншою статтею кримінального закону, наприклад за ст. 367 КК. Добросовісна помилка прокурора (слідчого), коли він переконаний стосовно доведеності фактів і висновків, викладених у письмовому повідомленні про підозру, взагалі виключає кримінальну відповідальність.

Судом встановлено, що у органу досудового розслідування (Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області) були підстави для початку досудового розслідування по кримінальному провадженні № 12014250040000308 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 КК України.

З формулювання обвинувачення випливає, що на момент прийняття рішення про оголошення потерпілим про підозру в матеріалах кримінального провадження містились копії рапортів міліції про затримання близько 40 осіб за організацію та вчинення масових заворушень, блокування Черкаської обласної державної адміністрації (т.1 а.с.34).

Як зазначено вище, свідок ОСОБА_24 пояснив, що кожного з затриманих доставляли з рапортом про обставини затримання. Свідок ОСОБА_13 зазначив, що в матеріалах кримінального провадження був рапорт про обставини та місце затримання ОСОБА_5. Свідок ОСОБА_14 також пояснив про існування рапортів про затримання потерпілих на місці вчинення злочину. Свідок ОСОБА_18 вказав, що рішення про повідомлення ОСОБА_6 про підозру також було прийняте, зокрема у звязку з рапортом про його затримання на місці вчинення злочину. Із показань свідка ОСОБА_16 встановлено, що в матеріалах кримінального провадження були аналогічні рапорти відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_5. Свідки ОСОБА_29, ОСОБА_9 і ОСОБА_32 визнали, що писали рапорти про затримання якихось осіб, хоча особисто в їх затриманні участі не брали.

Суду надано протокол огляду від 02.09.2014 р. матеріалів кримінального провадження № 12014250040000308, в тому числі й копій рапортів працівників БПС (батальйону патрульної служби) на 41 аркушах (т.5 а.с.145), але суду для дослідження ці рапорти не надані.

Згідно з обвинувальним актом винуватість ОСОБА_3, зокрема, підтверджується даними протоколу огляду від 02.09.2014 матеріалів кримінального провадження № 12014250040000308 з додатками (рапорти співробітників БПС УМВС України в Черкаській області від 24.01.2014, протоколи допитів свідків та предявлення осіб для впізнання по фотокарткам, ін.) (т.3 а.п. 215-258), тобто на 44 аркушах (т.1 а.с.44). Цей протокол з додатками міститься в т. 5 на а.с.145-188, тобто на 44 аркушах, але жодного рапорту співробітників БПС УМВС України в Черкаській області серед них немає.

Однак, факт існування таких рапортів підтверджує показання підсудного і вказаних свідків про те, що в матеріалах кримінального провадження містились рапорти про затримання певних осіб, в тому числі й потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення.

В рішеннях суду про обрання ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою зазначено, що їх причетність до вчинення суспільно-небезпечних дій підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом огляду місця події, показами свідків, відеозаписами, іншими матеріалами кримінального провадження (т. 3 а.с.30, 63, 105, т. 4 а.с.60).

За поданням прокурора Буджерака обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на домашній арешт і в судовому рішенні вказано, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 злочинів підтверджена зібраними у кримінальному провадженні доказами (т.3 а.с. 150).

Рішення слідчого судді про обрання ОСОБА_5 і ОСОБА_7 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою були предметом апеляційного розгляду, за наслідками яких їм змінено обрані запобіжні заходи на домашній арешт (т.3 а.с. 63).

Доказів тому, що зазначені судові рішення визнані незаконними, суду не надано, тому суд вирішує питання про обґрунтованість підстав для погодження ОСОБА_3 клопотань про обрання потерпілим запобіжних заходів та повідомлень їм про підозру, виходячи з наступних вимог КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст. 178 КПК).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст. 194 КПК).

З частини другої вказаної статті випливає, що слідчий суддя, суд зобовязаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Суду не надано всіх доказів, які були досліджені слідчими суддями та апеляційним судом при обранні та зміні потерпілим запобіжних заходів, але із судових рішень встановлено, що клопотання про обрання всім трьом потерпілим запобіжного заходу задовольнялись, отже перед слідчим суддею, судом було доведено про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14.04.2014 р. ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.294, ст. 341 КК України, на підставі ст. 1 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21.02.2014 року і при цьому відмовлено в клопотанні про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (за встановленням відсутності події кримінального правопорушення) (т. 6 а.с.45-46).

Суду надано також копії процесуальних документів для обґрунтування безпідставного затримання потерпілих та предявлення їм підозри, тобто для підтвердження винуватості підсудного ОСОБА_3 в притягненні до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб.

Так, постановою прокурора Нестерчука від 19.05.2014 р. кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрите у звязку з відсутністю складу злочинів (т.4 а.с.69), разом з тим з копії постанови прокурора Аньола від цього ж числа це кримінальне провадження також закрито відносно ОСОБА_5 з аналогічних підстав. Сама постанова завірена печаткою прокуратури, але не підписана (т. 5 а.с.142), що викликає обґрунтований сумнів в законності цих документів, тому що копія документа знімається з оригінала, який повинен бути підписаний, що випливає з вимог ч.6 ст. 110 КПК.

Виходячи з формулювання обвинувачення, винуватість ОСОБА_3 також підтверджується тим, що старшим прокурором прокуратури міста Черкаси ОСОБА_14 прийнято рішення від 19.05.2014 про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 341 КК України (т.1 а.с.41).

Суду надано копію такої постанови, справжність якої також завірена печаткою прокуратури, але з неї вбачається, що як і випадку з копією попереднього документа, оригінал постанови не підписано прокурором, від імені якого вона винесена (т.5 а.с.135).

Ці постанови жодним чином не обґрунтовані і не мотивовані всупереч вимог ч.5 ст. 110 КПК України.

На підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.02.2014 р. ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності згідно з Законом України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування і покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29.01.2014 р. (т.6 а.с.47).

Суду надано також копію постанови прокурора від цієї ж дати про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7, в якій міститься посилання на те, що в ході досудового розслідування встановлена участь в масових заворушеннях ОСОБА_7, який діяв у стані крайньої необхідності (т.4 а.с.66).

Прийняття таких процесуальних рішень щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 може з великою долею вірогідності свідчити про те, що в матеріалах кримінального провадження містились певні докази про можливість вчинення ними кримінального правопорушення, які були підставами для їх затримання і оголошення їм про підозру, але які суду в повному обсязі не передані для дослідження.

В формулюванні обвинувачення зазначено, що доказів причетності потерпілих до вчинення інкримінованих їм доказів не здобуто і під час продовження досудового розслідування після їх взяття під варту (т.1 а.с.29-30).

Разом із тим, суду надано копії протоколів предявлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими свідки впізнали ОСОБА_5 і ОСОБА_6 як осіб, які вчиняли кримінальні правопорушення (т.5 а.с.161, 173-188).

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив, що, приймаючи процесуальні рішення, був упевнений в обґрунтованості підозри про вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 злочинів та правомірності їх затримання в порядку ст. 208 КПК України, і що умислу на притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб не мав.

Зі змісту судових рішень (т.6 а.с. 43, 45) встановлено, що прокурор Буджерак звертався з клопотаннями про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, в тому числі й з реабілітуючих підстав. З такими ж клопотаннями він звертався до суду з приводу іншої особи (т.6 а.с. 37,39). Така обєктивно підтверджена поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 обґрунтовує його показання про відсутність у нього наміру притягнути до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб, і спростовує обвинувачення про те, що підсудний ОСОБА_3 з карєристських спонукань виконував незаконні накази і розпорядження щодо переслідування учасників протестних акцій.

Аналізуючи законність дій ОСОБА_3 під час виконання процесуальних обовязків прокурора при погодженні письмових повідомлень про підозру та клопотань про обрання запобіжних заходів, тобто наданні їм статусу офіційних документів, які засвідчили факти, що мають юридичне значення, суд виходить з такого.

З субєктивної сторони службове підроблення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і за наявності умов, зазначених в ст. 367 КК України, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість.

КПК України в редакції від 22.01.2014 р. передбачав наступне:

-кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених устатті 482цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ч.2 ст. 207);

-уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч.1 ст. 208).

Як зазначено вище, суд не вважає доведеною відсутність підстав для повідомлення про підозру потерпілим по справі, які були затримані на місці скоєння злочину, про що йшлось в рапортах працівників міліції. Свідки (колишні слідчі та прокурори) дали показання про те, що потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 перебували з ознаками алкогольного спяніння і згідно з рапортами були затримані на місці вчинення злочину безпосередньо після його вчинення, вони давали сумнівні показання щодо мети свого перебування в м. Черкаси, а під час судового розгляду вияснилось, що вони після затримання приховали фактичні обставини справи, а саме те, що вони перебували на площі біля ЧОДА в момент, коли інші особи вчиняли правопорушення. Сукупність отриманих даних давали їм підстави сумніватись в правдивості показань цих потерпілих про непричетність до злочинів.

Законність їх затримання, обґрунтованість підозри і необхідність застосування до них запобіжних заходів неодноразово перевірялась судами першої та апеляційної інстанцій, в результаті чого до кожного з них було застосовані запобіжні заходи судовими рішеннями, які не скасовані, набрали законної сили і є обовязковими для виконання згідно з положеннями ст. 21 КПК України.

Перед судом не доведено те, що на час затримання потерпілих, повідомлення їм про підозру, погодження клопотань про обрання їм запобіжних заходів підсудний ОСОБА_3, як прокурор, завідомо знав про їх невинуватість і про те, що офіційні документи (протоколи затримання, повідомлення про підозру, клопотання про обрання запобіжного заходу) містили завідомо неправдиві відомості про вчинення потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 злочину.

У відповідності з вимогами ч.4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, а під час судового розгляду суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_3 у вчиненні передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 372 КК України злочинів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність тих обставин, що підсудному ОСОБА_3 достеменно було відомо про невинуватість потерпілих і він діяв з прямим умислом на притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних потерпілих і на службове підроблення, тобто про недоведеність предявленого обвинувачення у вчиненні цих злочинів.

В даному випадку мова може йти тільки про невірну оцінку ОСОБА_3 зібраних доказів або службову недбалість, тому що показання потерпілих про їх перебування увечері 23.01.2014 р. за межами м. Черкаси вчасно не були перевірені і, можливо, рішення про їх затримання та повідомлення їм про підозру були прийняті передчасно, але не про кримінальну відповідальність за ст. 372 ч.2та ст. 366 ч.1 КК України, тому суд вважає за необхідне виправдати його за недоведеністю вчинення ним цих злочинів.

У відповідності з приписами ч.2 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктом 2 частини першої статті 284 вказаного Кодексу, згідно з яким кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Як зазначено вище, дії ОСОБА_3 кваліфіковані також як злочин, передбачений ч.1 ст. 364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

При цьому згідно з приміткою 3 до вказаної статті істотною вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, на час судового провадження передбачений ст. 364 КК України злочин належить до злочинів із матеріальним складом і вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка виражається у завданні матеріальних збитків у певних розмірах.

Виходячи з формулювання обвинувачення, підсудний ОСОБА_3 своїми діями заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам останніх, що передбачені та гарантовані ст.ст. 3, 19, 29, 59, 63 Конституції України. Крім того, вказані події знайшли широке висвітлення у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи судових і правоохоронних органів України загалом (т. 1 а.с.40-41), тобто матеріальна шкода не завдана.

В цьому випадку суд повинен враховувати положення ч.1 ст. 5 КК України про зворотну дію у часі закону про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або помякшує кримінальну відповідальність.

Оскільки істотної шкоди у вигляді настання матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, від дій (бездіяльності) ОСОБА_3 не наступило, то в його діях відсутні склади злочинів, передбачених ст.ст. 364 і 367 КК України.

Сторона захисту заявила про недопустимість ряду доказів, мотивуючи тим, що прокурором Трохименком О.О. 20.02.2015 р. винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, в якій зазначено, що виділенню підлягають 979 аркушів копій документів, 162 аркуші оригіналів документів та один диск із відеозаписом, але в постанові не конкретизовано, які саме документи виділені. У звязку з цим оспорюється законність здобуття таких доказів, як протоколи огляду місця події від 24.01.2014 р., копії протоколів про затримання потерпілих, протоколів їх допиту, копії клопотань про обрання запобіжних заходів та копій судових рішень за результатами розгляду таких клопотань, копії протоколів предявлення для впізнання тощо.

Суд виходить з того, що такі докази стороні захисту було відкрито, постанова про виділення матеріалів в окреме провадження винесена належною процесуальною особою, а в матеріалах кримінального провадження містяться й інші екземпляри копій більшості з таких процесуальних документів, які здобуті в передбаченому законодавством порядку, тому не задовольняє клопотання про визнання доказів недопустимими.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_52 не обирався, процесуальні витрати відсутні. Визнані речовими доказами диски із відеозаписами необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, та виправдати його у звязку з відсутністю в діянні складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 372 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ч.1 ст. 366 і ч.2 ст. 372 КК України.

Два диски із відеозаписами зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: ОСОБА_53