Постанова № 66622127, 22.05.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1241/17

Провадження № 2-а-109/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 травня 2017 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Болобан В.Г., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання винити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції у Донецькій області, вимушено переїхала із м. Донецьк до м. Українки Київської області. Відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 року № 509 26.11.2014 року, була зареєстрована та перебуває на обліку в якості внутрішньо переміщеної особи, від відповідача отримувала кошти на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 442 грн. за період з 26.11.2014 року по 25.01.2015 рік та в сумі 221 грн. за період з 26.01.2015 року по 25.03.2015 рік. Однак, з 26.03.2015 року виплати були припинені. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_2. 20.03.2017 року після народження дитини вона звернулась до управління з письмовою заявою. Відповідач своїм листом від 27.03.2017 року відмовив позивачу у призначенні адресної державної допомоги, оскільки вона не змогла протягом двох місяців після закінчення виплати влаштуватись на роботу. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач не звернув уваги та відмовив їй на підставі неправильного трактування нормативно-правового акту, тому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київської області щодо не призначення їй шомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 20 березня 2017 року протиправними, зобов'язати відповідача надати йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Ухвалою судді від 04 травня 2017 року було відкрите скорочене провадження по справі.

Відповідач надіслав заперечення проти позову, відповідно до яких просить відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності зі ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 позивачу було призначено та виплачено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 13.10.2015 року працевлаштувалася в ТОВ «Бодо Україна» на посаду менеджера по роботі з клієнтами, 01.03.2016 року прийнято ФОП ОСОБА_3 на посаду менеджера з персоналу у порядку переведення з ТОВ «Бодо Україна» за трудовим договором, що підтверджується копією трудової книжки Серії НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 народила дитину - сина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2.

Згідно з довідкою від 10.02.2017 року № 3, виданої ФОП ОСОБА_3, з 11.10.2016 року ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як з'ясовано судом, 20.03.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк. Відповідач своїм листом від 27.03.2017 року відмовив позивачу щодо призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам, оскільки з 26.03.2015 року позивачу було припинено виплату щомісячної адресної допомоги відповідно до пункту 7 Постанови як особі, що не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги та відповідно до абзацу 8 пункту 3 Постанови, особи працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається. Позивачу роз'яснено, що повторно за її заявою щомісячна адресна допомога призначатиметься тільки на неповнолітню дитину.

Відповідно до пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до абзацу 8 пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, передбачено що, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Оскільки судом встановлено, що позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.10.2016 року, а виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг припинено з 26.03.2015 року, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах Конституції України та чинного законодавства України, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб ", Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 82, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації Київській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання винити певні дії відмовити повністю.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через суд Обухівський районний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.Г.Болобан