Ухвала суду № 66619130, 02.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р.Справа № 2-а-4295/08/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу генерального директора відкритого акціонерного товариства «Одеський торговий дім»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський торговий дім»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 року ВАТ «Одеський торговий дім»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2006 року № 00000101320/0.

В обґрунтування позову зазначалось, що 28 грудня 2005 року посадовою особою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено камеральну перевірку ВАТ «Одеський торговий дім»з податку на додану вартість за листопад 2005 року (податкова декларація з податку на додану вартість за вхідним № 13126 від 19 грудня 2005 року). За результатами перевірки складено акт за № 980/13-32.4/23862916/12 від 28 грудня 2005 року, яким встановлено порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 44655 грн. 60 коп.. На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000101320/0 від 17 січня 2006 року, яким позивачу визначено зобовязання з вказаного податку на суму 44655 грн. 60 коп. за основним платежем та 2232 грн. 78 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року у задоволенні позовних вимог ВАТ «Одеський торговий дім»відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, генеральний директор ВАТ «Одеський торговий дім»в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. п. 6.1.4 п. 6.1 ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби щодо незастосування штрафних санкції до субєкта господарювання, якщо платником податку до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податку на додану вартість у разі самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданої декларації. Крім того, на думку апелянта, судом невірно оцінено досліджені по справі докази. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 28 грудня 2005 року посадовою особою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено камеральну перевірку ВАТ «Одеський торговий дім»з податку на додану вартість за листопад 2005 року (податкова декларація з податку на додану вартість за вхідним № 13126 від 19 грудня 2005 року.

За результатами перевірки складено акт за № 980/13-32.4/23862916/12 від 27 грудня 2005 року, в якому зазначено про порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 44655 грн. 60 коп..

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2006 року № 00000101320/0, яким ВАТ «Одеський торговий дім»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 44655 грн. 60 коп. за основним платежем, а також суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2232 грн. 78 коп., а всього на загальну суму 46888 грн. 38 коп..

Зазначені обставини справи сторонами не оспорюються.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що платник податку може подати уточнюючий розрахунок зобовязань лише у випадку самостійного виявлення помилки у раніше поданій декларації, а не після проведення податковою інспекцією перевірки та виявлення останньою порушень по визначенню суми податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Форму податкової декларації та Порядок її заповнення і подання на момент виникнення спірних правовідносин було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054).

Підпунктом 2.6.1 названого Порядку встановлено, що якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено матеріалами справи, ВАТ «Одеський торговий дім»19 грудня 2005 року за вхідним № 13126 подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2005 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Підпунктом «в»п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Актом перевірки за № 980/13-32.4/23862916/12 від 27 грудня 2005 року, підписаним без зауважень головним бухгалтером ВАТ «Одеський торговий дім», встановлено, що в поданій позивачем декларації з податку на додану вартість підприємством задекларовано в рядку 1 «обсяги поставки»(без ПДВ) суму в 1339668 грн., ПДВ (20%) 223278 грн.. В рядку 10.1 «придбання товарів (робіт, послуг)»задекларовано придбання товарів без ПДВ у сумі 586385 грн., ПДВ (20%) 117277 грн.. Проте, з урахуванням приписів п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», загальна сума ПДВ від задекларованого обсягу реалізації (1339668 грн.) повинна складати 267933 грн. 60 коп. (1339668 грн. х 20 % = 267933 грн. 60 коп.). Таким чином, сума заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, склала 44655 грн. 60 коп. (267933 грн. 60 коп. (правильно визначена сума ПДВ від задекларованого обсягу поставки) - 223278 грн. (сума ПДВ, визначена позивачем в податковій декларації) = 44655 грн. 60 коп.).

Відповідно до п. п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Із врахуванням наведених вище положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закону України «Про податок на додану вартість»оскаржене податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 17 січня 2006 року № 00000101320/0 є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для визначення ВАТ «Одеський торговий дім»податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про податок на додану вартість»у звязку з поданням підприємством уточнюючого розрахунку з огляду на наступне.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобовязань адміністративні штрафи не накладаються.

Згідно п. п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Представником позивача в апеляційній скарзі зазначається, що підприємством до податкової інспекції був наданий уточнюючий розрахунок податку на додану вартість від 30 грудня 2005 року, однак інспектором СДПІ по роботі з великими платниками податків було відмовлено у прийомі такого розрахунку, після чого позивачем уточнюючий розрахунок було надіслано поштою на адресу податкової інспекції із поясненнями про причину допущених помилок та документами, що засвідчують правильність нарахування заявленої суми податкового зобовязання.

Проте, як встановлено матеріалами справи, ВАТ «Одеський торговий дім»було надіслано на адресу відповідача заяву про прийняття уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість без зазначення посадової особи, яка відмовилась прийняти уточнюючий розрахунок підприємства, без опису вкладеного та після закінчення граничного строку подання декларації з виправленими показниками, а також після підписання головним бухгалтером підприємства акта перевірки про виявлені податковою інспекцією порушення Закону України «Про податок на додану вартість», що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу генерального директора відкритого акціонерного товариства «Одеський торговий дім»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: