Постанова № 66618900, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року № 876/3992/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівській області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача (з врахуванням заміни належним відповідачем) Кам`янка-Бузького об`єднаного УПФ України у Львівській області, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу доплати до його пенсії підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п.«г» ст.77 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування»; 2) зобов'язати відповідача виплати позивачу неодержане підвищення до пенсії за період з 01.08.2013 р. по 30.11.2013 р. - 894 грн. х 0,25 - 223,5 грн. (223.5 грн. х 3-670,5 грн.), з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. - 949 грн. х 0,25 - 237,25 грн., з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. - 949 грн. х 0,25 - 237,25 грн. (237,25 грн. х 12 - 2847 грн.) з 01.01.2015 р. по 31.08.2015 р. - 949 грн. х 0,25 - 237,25 грн. (237,25 грн. х 8 - 1898 грн.), з 01.09.2015 р. п 31.12.2015 р. - 1074 грн. х 0,25 - 268,5 грн. (268,5 грн. х4 - 1074 грн.), 01.01.2016 р. по 30.04.2016 р. - 1074 грн. х 0,25 - 268,5 грн. (268,5 грн. х4 - 1074 грн.), з 01.05.2016 р. по 30.07.2016 р. - 1130 грн. х 0,25 - 282,5 грн. (282,5 грн. х 3-847,5 грн.), а в загальній сумі 8648,25 грн.; 3) зобов'язати відповідача й надалі виплачувати до пенсії позивача підвищення як реабілітованому громадянину виходячи з розміру 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п.«г» ст.77 ЗУ «Про пенсійне забезпеченнях», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування».

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11.11.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.

З цією постановою суду першої інстанції від 11.11.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при винесенні оскарженої постанови судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального і процесуального права, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року розмір підвищення пенсії члену сім`ї реабілітованого складає 43,52 грн.. Відповідно до ст.77 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», який втратив чинність 01.01.2004 року, було визначено підвищення до пенсій громадянам, які є членами сімей осіб, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані на 25% мінімальної пенсії за віком. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а в частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 р. Закон України «Про пенсійне забезпечення» не діє. Крім того, апелянт зазначає, що ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного цим Законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 вищевказаного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому, зазначений розмір пенсії за віком не може застосовуватися для обчислення підвищення пенсії громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей, яких було примусово переселено.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 11.11.2016 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є реабілітованою на підставі ст.3 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з врахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї реабілітованих у розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (а.с. 5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався тим, що при визначенні позивачу розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягає пункт «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не положення постанови Кабінету Міністрів України 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності права позивача на збільшення пенсії на 25%, з врахуванням наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані - на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до пункту 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню починаючи з 10.02.2016 року.

Однак, суд першої інстанції залишаючи без розгляду частину позовних вимог, не вказав у резолютивній частині постанови від 11.11.2016 року періоду залишення без розгляду частини позовних вимог.

Так, із матеріалів справи видно, що позивач звернулась до суду із відповідним позовом 10.08.2016 року.

Тому, з врахуванням вимог статей 99, 100 КАС України, слід залишити без розгляду позовні вимоги за період із 01.08.2013 року по 09.02.2016 року включно.

Крім цього, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, не вказав у задоволенні яких саме позовних вимог відмовлено.

Тому, з врахуванням того, що позивач має право на збільшення пенсії на 25%, а проведення розрахунку конкретних грошових сум пенсійних виплат є повноваженням органів Пенсійного фонду, слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині щодо визначення грошової суми підвищення до пенсії позивачу за розглядуваний період із 10.02.2016 року.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржену постанову суду першої інстанції від 11.11.2016 р. в частині залишення без розгляду позовних вимог необхідно скасувати та в цій частині залишити без розгляду позовні вимоги за період із 01.08.2013 року по 09.02.2016 року включно, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівській області - задоволити частково.

Постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - скасувати частково, а саме в частині залишення без розгляду позовних вимог, та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за період із 01.08.2013 року по 09.02.2016 року включно - залишити без розгляду, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У решта частині постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови виготовлено 22.05.2017 року