Ухвала суду № 66618814, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/2465/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника апелянта: Біляк Н.М.

представника позивача: Лепської Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької об'єднаної Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація інженерних підприємств» до Галицької об'єднаної Державної податкової інспекціі Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

28.12.2016 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація інженерних підприємств» звернувся в суд з позовом до Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0013481200 від 17.11.2016 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Галицька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта Біляк Н.М. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача Лепська Г.Р. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган 01.11.2016 року провів камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація інженерних підприємств» з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у податкових деклараціях з податку на додану вартість, за період з 30.03.2016 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 4089/12-01/38369881 від 01.11.2016 року в якому зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено порушення правил сплати (перерахунку) податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація інженерних підприємств» у декларації з ПДВ за платежем - податок на додану вартість чим порушено п.57.1 ст.57 ПК України, а саме підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із затримкою до 30 календарних дні в сумі 62864 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 0013481200 від 17.11.2016 року яким за затримку на один календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 62864 грн. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація інженерних підприємств» сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 6 286 грн. 40 коп.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Проте, пункт 49.20 статті 49 ПК чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 ПК немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день.

Таким чином, початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

Як видно із матеріалів справи, кінцевим строком подання декларації за лютий 2016 року є 20.03.2016 року вихідний день (неділя).

З огляду на вказане, оскільки останній день строку подання позивачем податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припав на вихідний день (20.03.2016 року - неділя), граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - 21.03.2016 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання відповідним платником.

Отже, граничний термін сплати податків по декларації з ПДВ за лютий 2016 р. спливає 31.03.2016 р.

Позивач, 31.03.2016 сплатив самостійно визначене податкове зобов'язання в декларації по ПДВ за лютий 2016 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 301 та № 312 від 31.03.2016 р. тобто, в межах строку встановленого п.57.1 ст.57 ПК України.

Вказана позиція узгоджується із позицією викладеній у постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 року № 21-18а15.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. у справі за № 813/4630/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді М. В. Костів Р. М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 19.05.2017 року.