Ухвала суду № 66618800, 16.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/527/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

представника відповідача - Пісної Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ "Аква Маріс" звернулося з позовом до ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001641406 та №0001651405 від 30.05.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки за № 78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року. Податкову перевірку проведено з порушенням вимог ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України. Крім того, зазначив про те, що з наданих до податкової перевірки первинних документів можна дійти висновку про реальність господарських операцій та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, а відомості про вказані господарські операції відображено в бухгалтерському та податковому обліку усіма контрагентами. Вважає, що ним було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ "Аква Маріс" подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Аква Маріс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року, встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1. ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277278,00 грн., а також порушення п.46.1 ст.46, п.48.7 ст.48, п.49.2 ст.49 ПК України, оскільки не подано додатку ПН "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України (фрахт) нерезиденту Bost Trade Sp.z o.o. (Польща).

На підставі зазначеного акту, ГУ ДФС у Львівській області 30.05.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001641406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 346597,50 грн., в тому числі за основним платежем - 277278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69319,50 грн.; №0001651405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на суму 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 103.9. ст. 103 ПК України - особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 120.1. ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися чи реалізовуватися з метою здійснення господарської діяльності.

Про відсутність здійснення господарської операції можуть свідчити підтверджені належними та допустимими доказами доводи контролюючого органу, зокрема про те, що: задекларовані платником податків в податковому обліку господарські операції неможливо реально здійснити з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; для цілей оподаткування обліковувались тільки ті господарські операції, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, а для такого виду діяльності також потрібні здійснення й облік інших господарських операцій; операції здійснювалися з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; первинні документи обліку, які складаються в процесі здійснення певного виду господарської операції, відсутні.

На підтвердження здійснення господарських операцій апелянтом з контрагентами ТОВ "Кадеве", ТОВ "Алсан плюс", ТОВ "Корд Фін Груп", ТОВ "Алтіма Трейд", ТОВ "Будівела", ТОВ "Стройтекст", ТОВ "Хостера" та ТОВ "Канремторг" було надано копії: договору № АК-01118 від 20.09.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Хостера" (т. 1, а. с. 116-117); видаткової та податкової накладної про поставку товару відповідно до договору № АК-01118 від 20.09.2015 року (т. 1, а. с. 118, т. 2, а. с. 76); договору № 01/07/15-2 від 01.07.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Кадеве" (т. 1, а. с. 119-120); видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 01/07/15-2 від 01.07.2015 року (т. 1, а. с. 121-124, 126-176, т. 2, а. с. 79-122); договору № АК-01121 від 28.09.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Алсан Плюс" (т. 1, а. с. 177-178); видаткової та податкової накладної про поставку товару відповідно до договору № АК-01121 від 28.09.2015 року (т. 1, а. с. 179, т. 2, а. с. 125); договору № АК-01120 від 28.09.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Корд Фін Груп" (т. 1, а. с. 180-181); видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № АК-01120 від 28.09.2015 року (т. 1, а. с. 182-183, т. 2, а. с. 127-128); договору № 20/07-15 від 20.07.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Стройтекст" (т. 1, а. с. 184-185); видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 20/07-15 від 20.07.2015 року (т. 1, а. с. 186-197, т. 2, а. с. 130-141); договору № 13/12 від 14.12.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Канремторг" (т. 1, а. с. 198-199); видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 13/12 від 14.12.2015 року (т. 1, а. с. 200-218, т. 2, а. с. 143-161); договору № 26/10 від 20.10.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Алтіма Трейд" (т. 1, а. с. 219-220); видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 26/10 від 20.10.2015 року (т. 1, а. с. 221-236, т. 2, а. с. 163-177); договору № 16/07/15 від 16.07.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ "Будівела" (т. 1, а. с. 237-238); видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 16/07/15 від 16.07.2015 року (т. 1, а. с. 239-254, т. 2, а. с. 179-194); оборотно-сальдових відомостей по рахунку: 361 стосовно контрагентів ТОВ "Кадеве", ТОВ "Алсан плюс", ТОВ "Корд Фін Груп", ТОВ "Алтіма Трейд", ТОВ "Будівела", ТОВ "Стройтекст", ТОВ "Хостера" та ТОВ "Канремторг"; платіжних доручень про оплату товару відповідно до договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ "Кадеве", ТОВ "Алсан плюс", ТОВ "Корд Фін Груп", ТОВ "Хостера" (т. 2, а. с. 65-83).

При цьому слід зазначити, що подані апелянтом первинні документи містять суттєві недоліки щодо форми та їх змісту, зокрема: у видаткових накладних не зазначено посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, а також відсутні доручення на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримувала товар та встановити межі її індивідуальної матеріальної відповідальності за його подальше транспортування , зберігання і реалізацію. Крім того, із вказаних первинних документів неможливо встановити механізм відвантаження товару, які транспортні засоби були задіяні для його перевезення (в усіх випадках відсутні шляхові листи та товаро-транспортні накладні, доручення на отримання т/матеріальних цінностей), звідси є невідомою і адреса відвантаження товарів покупцю та місце їх доставки і розвантаження.

Апелянтом на підтвердження реальності здійснення господарських операцій не надано доказів обліку товарів на складі позивача, які були реалізовані його контрагентам, а також актів приймання-передачі товарів та товарно-супровідних документів. Крім того, позивачем не надано доказів здійснення оплати за товар, реалізований контрагентам ТОВ "Алтіма Трейд", ТОВ "Будівела", ТОВ "Стройтекст" та ТОВ "Канремторг".

В матеріалах справи наявні шаблонні копії первинних документів на підтвердження придбання товарів, які в подальшому були реалізовані контрагентам ТОВ "Кадеве", ТОВ "Алсан плюс", ТОВ "Корд Фін Груп", ТОВ "Алтіма Трейд", ТОВ "Будівела", ТОВ "Стройтекст", ТОВ "Хостера" та ТОВ "Канремторг", проте апелянтом не надано доказів одержання прибутку від здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Згідно висновків акта податкової перевірки від 16.05.2016 року, відповідачем було взято до уваги те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також і те, що вказані контрагенти мають ознаки фіктивності у зв'язку з розслідуванням кримінальних проваджень стосовно посадових осіб таких контрагентів. Крім того, відповідачем достеменно встановлено, що контрагентами не відображено реалізації товару придбаного у позивача.

Посилання апелянта на те, що немає жодного обвинувального вироку стосовно будь-якого із контрагентів позивача, який би свідчив про фіктивність спірних господарських операцій, не спростовує твердження контролюючого органу відносно фіктивного характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій з ознаками фіктивності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 03.11.2015 року у справі № 21-4471а15.

Поряд з цим, допитані в суді першої інстанції в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що ними було проведено податкову перевірку позивача, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Зазначили, що висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства стосовно формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість було зроблено з врахуванням сукупності усіх встановлених під час перевірки обставин, зокрема: взято до уваги відсутність доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, товаро-транспортних накладних на їх перевезення, шляхових листів та інших первинних документів, відсутність усіх необхідних доказів здійснення господарських операцій, використання товарів не у господарській діяльності підприємства, розрив ланцюга постачання товарів, наявність ознак фіктивності у контрагентів позивача.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що апелянтом порушено вимоги податкового законодавства під час формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277278,00 грн.

Відносно вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001651405 від 30.05.2016 року, прийнятого у зв'язку з неподанням додатку ПН "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України (фрахт) нерезиденту Bost Trade Sp.z o.o. (Польща) необхідно вказати наступне.

Апелянтом не надано жодного доказу подання вказаного додатку до податкової декларації та протиправності висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.46.1. ст.46, п.48.7. ст.48, п.49.2. ст.49 ПК України.

Статтею 78 ПК України врегульовано порядок проведення документальних позапланових перевірок, а ст.79 ПК України містить особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Однак, контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, порядок проведення якої регулюється нормами статті 77 ПК України. Крім того, з акта податкової перевірки від 16.05.2016 року, який підписано керівником апелянта, видно, що перевірку проведено на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Львівській області, наказу ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та з урахуванням затвердженого плану перевірки. Перевірку проведено з відома директора апелянта, у журналі реєстрації перевірок апелянта вчинено запис від 14.04.2016 року.

Поряд з цим, апелянтом не подано жодного доказу на підтвердження порушення податковим органом порядку проведення податкової перевірки, протиправності рішень відповідача про проведення перевірки.

Отже, колегія судді констатує, що встановленні обставини справи свідчать про те, що у відповідача були достатні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень № 0001641406 та № 0001651405 від 30.05.2016 року, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Маріс" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №813/1936/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Р. М. Гулид судді О. І. Довга І. І. Запотічний

Повний текст судового рішення виготовлено 22.05.2017 року