Ухвала суду № 66618630, 18.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24043/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Рагуліної О. В., представника відповідача Якимчука О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у справі за позовом державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 серпня 2015 року № 0004482202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 21 липня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Граніт-Захід», ПП «Опал», ТОВ «Гранд Трейдінг» та ТОВ «Торг-Інвест» за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.07.2015 року № 3931/26-58-22-02/24249750.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період березень 2015 року у сумі 2287203, 00 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 серпня 2015 року № 0004482202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення (р. 24 Декларації) на суму 2287103, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність первинними документами, наявними в матеріалах справи, реальності господарських операцій позивача з контрагентами, взаємовідносини з якими були предметом перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В акті перевірки відповідач описав первинну документацію, що була надана до перевірки, та зазначив про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних. Також відповідач зазначив, що контрагенти ТОВ «Торг-Інвест» та ТОВ «Гранд Трейдінг» мають ознаки фіктивності ведення підприємницької діяльності та не мають основних засобів для своєї діяльності. Також відповідач прийшов до висновку про недостатню кількість працюючих у контрагентів позивача для надання об'єму послуг, що були предметом перевірки, та ненадання до перевірки по взаємовідносинам з ПП «Опал» журналу реєстрації довіреностей на прийняття ТМЦ.

В той же час, в матеріалах справи наявні копії накладних на прийняття товару з зазначенням відповідальної за прийняття особи та ТТН (а. с. 216 - 277 Т. 1, 2 - 241 Т. 2).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Торг-Інвест», як постачальником укладено договір поставки № ЦУПП-04/0013/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого поставляється товар - брус дерев'яний не просочений під стрілочні переводи 1000, 000 куб.м.; договір поставки № ЦУПП-04/0005/15 від 04.03.2015 року на поставку шпал дерев'яних І та ІІ типу у загальній кількості 40000 штук; договір поставки № ЦУПП-04/001/14 від 04.07.2014 року на поставку шпал дерев'яних І та ІІ типу у загальній кількості 40000 штук.

До договорів, що наявні в матеріалах справи, надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, додаткові угоди, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; трьохсторонні акти приймання-передачі поставленої продукції (ДП «УПП УЗ», ТОВ «Торг-Інвест», РРШПЗ); документи, які свідчать про якість поставленої продукції: радіаційні сертифікати, паспорти радіаційної якості будівельного матеріалу, технічні паспорти.

Також між ДП «УППУЗ», як покупцем, та ТОВ «Граніт-Захід», як постачальником, укладено договір поставки № ЦУПП-04/0040/14 від 28.07.2014 року, за умовами якого постачальник поставляє товар - шпали дерев'яні І та ІІ типу у загальній кількості 20000 штук.

До договору надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; документи, які свідчать про якість поставленої продукції: висновки фітосанітарної експертизи, карантинні сертифікати, технічні паспорти якості, паспорти радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини, акти фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів, об'єктів та транспортних засобів, а також відбору зразків для фітосанітарної експертизи.

Між ДП «УПП УЗ», як покупцем, та ПП «Опал», як постачальником, укладено договір поставки № ЦУПП-04/0004/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити брус дерев'яний мостовий не просочений у кількості 390, 000 куб.м.; договір поставки № ЦУПП-04/0003/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачався товар - шпали дерев'яні І та ІІ типу у загальній кількості 20000 штук.

Колегія суддів зауважує, що Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, якою була передбачена обов'язковість ведення журналу реєстрації довіреностей, втратила чинність з 01.01.2015 р.

Зважаючи на те, що перевіряємим періодом у даному спорі є березень 2015 р., колегія суддів вважає доводи в цій частині відповідача необґрунтованими.

В той же час, до договорів надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; трьохсторонні акти приймання-передачі поставленої продукції (ДП «УПП УЗ», ПП «Опал», РРШПЗ); документи, які свідчать про якість поставленої продукції: паспорти якості на деревину, паспорти радіаційних досліджень деревини та продукції з деревини.

Також між ДП «УПП УЗ», як покупцем, та ТОВ «Гранд Трейдінг», як постачальником, укладено договір поставки № ЦУПП-04/0007/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар - шпали дерев'яні І та ІІ типу у загальній кількості 10000 штук.

До договору надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; трьохсторонні акти приймання-передачі поставленої продукції (ДП «УПП УЗ», ТОВ «Гранд Трейдінг», РРШПЗ); документи, які свідчать про якість поставленої продукції: паспорти якості на деревину, паспорти радіаційних досліджень деревини та продукції з деревини.

Всі вищезазначені документи оформлені належним чином та відповідають статусу первинних.

В свою чергу, право позивача на податковий кредит не може ставитися колегією суддів в залежність від недобросовісності ведення господарської діяльності постачальників контрагентів позивача, якщо така недобросовісність не впливає на реальність понесення позивачем витрат на виконання умов договору з контрагентами.

Однак, такий вплив в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України апелянтом не доведено та доводами апеляційної скарги не спростовано висновки суду першої інстанції.

В свою чергу, реальність господарських відносин з зазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у справі за позовом державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя О. А. Губська Суддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Парінов А.Б.

Губська О.А.