Постанова № 66618589, 17.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7581/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Заблодського О.О., Савчук М.Ю.,

представника відповідача: Шмігеля Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пул Енд Беа України» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Пул Енд Беа Україна» та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Пул Енд Беа Україна» звернулося у суд із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просило: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 18.04.2016 №298-17; зобов'язати відповідача здійснити корегування даних у картці особового рахунку ТОВ «Пул Енд Беа Україна» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу, визначеного у податковій вимозі від 18.04.2016 №298-17; визнати протиправним та скасувати рішення від 19.04.2016 №8397/10/28-10-17-01-26 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано вищенаведені податкову вимогу та рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування даних у інтегрованій картці позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу, визначеного у податковій вимозі від 18.04.2016 року №298-17 та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову, іншій частині постанову залишити без змін.

Відповідач просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає частковому скасуванню, з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що встановленими обставинами справи та наявними судовими рішеннями, які набрали законної сили, спростовано факт щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2014 та 2015 роках.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є платником податку на прибуток, до березня 2014 року ТОВ «Пул Енд Беа Україна» перебувало на обліку у ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а з березня 2014 року на обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. З січня 2016 року позивач став на облік у Офісі великих платників податків ДФС.

У 2013 та 2014 роках позивач здійснив виплати дивідендів на користь свого учасника - юридичної особи - нерезидента, у зв'язку з чим позивачем було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток із виплатою дивідендів у серпні 2013 році у розмірі 7 287 141 грн., у березні 2014 року - 639 551 грн.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Пул Енд Беа Україна» звернулось до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з листом від 17.09.2013 № 17.09.13/03, в якому просило зарахувати суму у розмірі 7 287 141,00 грн. у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток. Листом від 03.10.2013 № 13524/10/26-55-20-04-10 позивачу відмовлено в зарахуванні зазначеної суми.

27 березня 2015 року листом від 27.03.2015 року №27.03.15/01 позивач звернувся до податкового органу щодо зарахування надміру сплачених коштів, посилаючись на те, що залишок суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплаченого у 2013 та 2014 роках, що не був урахований у зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток у 2014 звітному році, складає 1 147 750 грн. Також, товариство просило провести відповідні корегування у інтегрованій картці.

Листом від 05.05.2015 року №17324110/26-59-15-06-66 податковим органом було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

У подальшому ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено податкову вимогу від 30.09.2014 №21519-25, згідно якої станом на 29.09.2014 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 2 489 683,00 грн. Позивачем вказана податкова вимога була оскаржена в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 по справі № 826/551/15 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо відмови у зарахуванні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 7 287 141,00 грн., сплачених ТОВ «Пул Енд Беа Україна» у 2013 році, у зменшення авансових внесків з податку на прибуток; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.09.2014 №21519-25.

Окрім того, у травні 2015 року ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Пул Енд Беа Україна», за результатами якої на підставі акта перевірки від 18.05.2015 № 261/26-59-15-06-94 прийнято податкові повідомлення-рішення: №002988/1506, яким до позивача за затримку на 10 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 368 918,70 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10% та зобов'язано сплатити штраф в сумі 36 891,87 грн.; №002987/1506, яким до позивача за затримку на 224 календарні дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 6 639 158,00 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20% та зобов'язано сплатити штраф в сумі 1 327 831,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №826/23907/15 позов ТОВ «Пул Енд Беа Україна» задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29.05.2015 №002987/1506 та №002988/1506.

Однак, в подальшому, відповідачем сформована податкова вимога від 18.04.2016 №298-17 про сплату податкового боргу у розмірі 8 126 443,72 грн., а також складено рішення про опис майна у податкову заставу від 19.04.2016 №8397/10/28-10-17-01-26.

Уважаючи вказані вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що відповідачем неправомірно відмовлено у врахуванні суми авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого Товариству у зв'язку із виплатою дивідендів у 2013 році в рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у 2014-2015 роках, що свідчить про протиправність оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку несплати у встановлені законом строки узгодженого податкового зобов'язання, у платника податків виникає податковий борг, а податковий орган при цьому приймає податкову вимогу.

Відповідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно п. 2 підр. 4 роз. ХХ ПКУ платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

За підпунктом 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 151.1 ст.151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Згідно із пп. 153.3.4 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Згідно із пп. 153.3.8 п. 153.3 ст.153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів).

Разом з тим, Законом України від 04.07.2013 № 403-VII, що набрав чинності 04.08.2013, до Податкового кодексу України було зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Так, у зміненій згаданим Законом редакції Податкового кодексу України абзацами п'ятим та шостим пункту 57.1 статті 57 встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Отже, платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах до повного її погашення. Водночас, платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.

Аналогічна позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року у справі №810/6086/13-а.

Окрім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі №826/551/15 за позовом ТОВ «Пул Енд Беа Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дій та податкової вимоги визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо відмови у зарахуванні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 7 287 141,00 грн., сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Пул Енд Беа Україна» у 2013 році, у зменшення авансових внесків з податку на прибуток; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 вересня 2014 року №21519-25.

Однак, незважаючи на наявність вказаного судового рішення, податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 29.05.2015 №002988/1506 та №002987/1506, виходячи з того, що узгоджене грошове зобов'язання фактично надійшло до бюджету з порушенням визначених законом граничних строків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №826/23907/15 за позовом ТОВ «Пул Енд Беа Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень адміністративний позов ТОВ «Пул Енд Беа Україна» задоволено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 повернуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову суду від 14.03.2016, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою суду від 01.04.2016.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, спростовано висновки відповідача щодо відсутності підстав у врахуванні авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого позивачем у зв'язку із виплатою дивідендів у 2013 році у зменшення авансових внесків з податку на прибуток.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, щомісячні авансові внески з податку на прибуток, що підлягали сплаті позивачем у червні-грудні 2014 року (включно) були зменшені на загальну суму 5 809 265 грн. за рахунок відповідної суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Таким чином, залишок суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплаченого у 2013 та 2014 роках, що не був врахований позивачем у зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток у 2014 звітному році, склав 1 147 750 грн.

Зазначений залишок суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплаченого у 2013 та 2014 роках, що не був врахований у зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток у 2014 звітному році, розрахований як: 7 287 141 грн. (авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплачений у 2013) + 639 551 грн. (авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплачений у 2014) - 969 677 грн. (частина суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплаченого у 2013 році, що була врахована позивачем у зменшення нарахованої суми податку за 2013 рік) - 5 809 265 грн. (частина авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплаченого у 2013 році, що була врахована товариством у зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток у 2014 звітному році).

Як убачається із податкової декларації на прибуток підприємств за 2014 рік, поданій ТОВ «Пул Енд Беа Україна», авансовий внесок, що підлягав сплаті протягом 2015 року, був визначений у розмірі 464 941 грн. щомісячно. Після подання декларації за 2014 рік 27.03.2015 ТОВ «Пул Енд Беа Україна» подало до податкового органу доповнення до Декларації, у якому, зокрема, доповнено показник рядка 13.5.1 Додатка ЗП до рядка 13 Декларації за 2014 рік, де був відображений неврахований авансовий внесок у розмірі 1 147 750 грн.

У січні 2015 року ТОВ «Пул Енд Беа Україна» сплатило 513 000 грн. в рахунок сплати щомісячних авансових внесків, що підтверджується платіжним дорученням №61 від 29.01.2015.

Сума неврахованого авансового внеску (1 147 750 грн.), а також сума перевищення нарахованих товариством у 2014 році щомісячних авансових внесків над податковими зобов'язаннями за 2014 рік у розмірі 4 261 401 грн. покривала необхідні суми щомісячних авансових внесків з податку на прибуток до грудня 2015 року (включно). Згідно платіжного доручення від 09.03.2016 №10125 позивач сплатив податок на прибуток підприємств у сумі 471 708,00 грн., яка задекларована у Декларації за 2015 рік (уточнюючої).

Отже, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2014 та 2015 роках.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач необґрунтовано обліковує за позивачем податковий борг, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Також, ураховуючи те, що як зазначено вище, позивач не має податкового боргу, то право податкової застави у цьому випадку не виникає, а тому рішення відповідача про опис майна у податкову заставу також є безпідставним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, висновки місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача здійснити корегування даних у картці особового рахунку ТОВ «Пул ЕндБеа Україна» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу, визначеного у податковій вимозі від 18.04.2016 року №298-17 є помилковими, а рішення суду першої інстанції в цій частині таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що дискреційне повноваження дає можливість на власний розсуд прийняти управлінське рішення вибираючи один з кількох правомірних варіантів поведінки. Тобто, законодавство яке регулює відповідні правовідносини, повинне вказувати на можливість суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 року, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

Тобто, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, а корегування даних у картці особового рахунку може бути здійснено виключно за наявності передбачених законом підстав.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції щодо того, що повноваження відповідача здійснити корегування даних у картці особового рахунку позивача відносяться до дискреційних повноважень, є помилковим.

Окрім того, судова колегія суддів звертає увагу на те, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що «спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Ураховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали відомості електронних баз даних відповідача, які незважаючи на наявність рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі №826/551/15 та Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №826/23907/15, не були змінені, та, враховуючи необхідність ефективності способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог також в частині зобов'язання відповідача здійснити відповідні коригування у картці особового рахунку ТОВ «Пул Енд Беа Україна».

Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити корегування даних у картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу з податку на прибуток підприємства, створеного за участю іноземних інвесторів.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пул Енд Беа Україна»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати. Адміністративний позов в цій частині задовольнити.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити корегування даних у картці особового рахунку ТОВ «Пул Енд Беа Україна» шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу з податку на прибуток підприємства, створеного за участю іноземних інвесторів, у сумі 8 126 443, 72 грн.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.