Постанова № 66618367, 15.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2017 року 16 год. 00 хв. № 826/7774/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., за участю секретаря судового засідання Мини І.І., представника позивача - Садової О.П., представника відповідача - Полякової С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Україна" доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСК Україна" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000101304 від 03.03.2016 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України після встановленого строку застосування відповідальності, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС України у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Україна" (код ЄДРПОУ 37642136) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 рік.

За результатами перевірки 18.02.2016 року складено акт №43/26-15-13-01-03/37642136 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено порушення п. 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (зі змінами та доповненнями), а саме: не оприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій готівкових коштів в день їх одержання на загальну суму 179 991,98 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03.03.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000101304, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 899 959,90 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, однак скарга була залишена без задоволення.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 (далі по тексту - Положення №637).

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку виданих та прийнятих першим касиром грошей або книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день держання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів, та п. 3.3 гл. 3 Положення передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Відповідно до п. 4.2 гл. 4 Положення №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Відповідно до п. 4.4 гл. 4 Положення №637 підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги".

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладний аркуш касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417 (надалі - Порядок).

Пунктом 5 глави 4 розділу II Порядку визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Відповідно до Порядку № 417, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскального чеку.

Згідно з пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» (далі - постанова № 199), реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: 1) Х-звіту; 2) Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Пунктом 2 Постанови № 199 зазначено, що Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора; Х-звіт - це денний звіт без обнуління інформації в оперативній памяті.

Пунктом 13 Постанови № 199 вказано, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Відповідно до статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами- громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Так, відповідачем відповідно наданих до перевірки документів встановлено наступне:

- згідно даних фіскального звітного чека від 08.12.2013 року №1950 загальна сума розрахунків за 08.12.2013 року складала 56 382,60 грн. (готівковий розрахунок 41 447,80 грн., безготівковий рахунок 14 934,80 грн.), але в КОРО від (28.01.2013 року №2650010832р/1) не вчинено запис про оприбуткування готівкових коштів (графа 5) на суму 41 447,80 грн. (аркуш КОРО №138, №139). Таким чином, підприємством не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека РРО на суму 41 447,80 грн.;

- згідно даних фіскального звітного чека від 25.07.2013 року №02451 загальна сума розрахунків за 25.07.2013 рік склала 63 024,27 грн. (готівковий розрахунок 49 599,97 грн., безготівковий розрахунок 13 424,30 грн.), але в КОРО ( від 19.03.2013 року №2650010143 р/2) не вчинено запис про оприбуткування грошових коштів (графа 5) на суму 49 599,97 грн. (аркуш КОРО №46,№47). Таким чином, підприємством не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека РРО на суму 49 599,97 грн.;

- згідно даних фіскального звітного чека від 05.08.2013 року №02462 загальна сума розрахунків за 05.08.2013 року склала 93 492,31 грн. (готівковий розрахунок 69 545,51 грн., безготівковий розрахунок 23 946,80 грн..), але в КОРО ( від 19.03.2013 року №2650010143р/2) не вчинено запис про оприбуткування готівкових коштів (графа 5) на суму 69 545, 51 грн. (аркуш КОРО №58, №59). Таким чином, підприємством не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека РРО на суму 69 545,51 грн.;

- згідно даних фіскального звітного чека від 11.11.2013 року №563 загальна сума розрахунків за 11.11.2013 року склала 23 528,10 грн. (готівковий розрахунок 19 398,70 грн., безготівковий розрахунок 4129,40 грн.), але в КОРО ( від 19.03.2013 року №2650010144 р/2) не вчинено запис про оприбуткування готівкових коштів (графа5) на суму 19 398,70 грн. (аркуш КОРО №93). Таким чином, підприємством не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека РРО на суму 19 398,70 грн.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що 07.12.2013 року, 04.08.2013 року, 24.07.2013 року у позивача було відсутнє електропостачання, та 10.11.2013 року вийшов із ладу РРО.

Як вбачається з пояснювальних записок касирів, наявних в матеріалах справи, працівники під кінець робочих днів 07.12.2013 року, 27.07.2013 року, 04.08.2013 року, 10.11.2013 року не змогли роздрукувати Z-звіти у зв'язку із перепадами живлення у магазинах та поломки РРО.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, касири оприбуткували фактичні надходження за вищезазначені дні, здійснивши записи у КОРО у графах 1,3-8 розділу 2 КОРО на підставі даних контрольних стрічок.

Водночас, судом встановлено, що Z - звіт №1950 на суму 41 447,80 грн. за 07.12.2013 року був роздрукований 08.12.2013 року, Z - звіт №02451 на суму 49 599,97 грн. за 24.07.2013 року роздрукований 25.07.2013 року, Z - звіт №02462 на суму 69 545,51 грн. за 04.08.2013 року роздрукований 05.08.2013 року, Z - звіт №563 на суму 19 398,70 грн. роздрукований за 10.11.2013 року 11.11.2013 року, як передбачено законодавством до початку робочого дня, після відновлення роботи РРО.

В той же час, в якості доказу оприбуткування грошових коштів за 07.12.2013 року, 24.07.2013 року, 04.08.2013 року, 10.11.2013 року позивач надав суду належним чином засвідчені копії прибуткових касових ордерів: №1465 на суму 177 16,40 грн., №1471 на суму 7 900,00 грн., №1472 на суму 15 096,50 грн. від 07.12.2013 року ; №664 на суму 28 500,00 грн., № 665 на суму 20 734,97 грн. від 24.07.2013 року, №700 на суму 18 700,00 грн., №701 на суму 24 500.00 грн., №702 на суму 25 046,51 грн. від 04.08.2013 року; №1123 на суму 11 600,00 грн., №1124 на суму 7 543,70 грн. від 10.11.2013 року, які підписані головним бухгалтером та керівником підприємства, що передбачено нормами «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що норми податкового законодавства не передбачають того, що не здійснення записів про рух готівки в КОРО є беззаперечним доказом не оприбуткування готівки платником податку. Висновок відповідача про не оприбуткування позивачем готівкових коштів є безпідставним, оскільки необхідність запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій має формальне облікове значення вже оприбуткованих коштів на підставі фіскальних чеків та прибуткових касових ордерів.

Аналогічної думки дійшов Вищий адміністративного суду України в ухвалах від 22.11.2011 у справі № К-6211/09, від 28.02.2013 у справі № К/9991/36205/11.

Крім того, суд зазначає, що з листа Державної фіскальної служби України №1123/Ж/99-99-22 від 11.01.2016 року вбачається, що у разі, якщо на господарській одиниці суб'єкта господарювання було відключення електроенергії, та діяльність не здійснювалась, і у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій на підставі контрольної стрічки РРО вчинено запис про розрахункові операції, такі дії відповідають вимогам чинного законодавства.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушень позивачем норм 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р.

Разом з тим, щодо посилання позивача на ст. 250 ГК України стосовно пропущення податковим органом строків застосування адміністративно - господарської санкції, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері валютного регулювання.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч.1 ст.250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Указ), яким установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0000101304 від 03.03.2016 року, до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 899 959,90 грн.(179 991,98 грн.*5)

Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.

Оскільки Указ та Положення не є законами, контроль за дотриманням яких покладено, в тому числі і на відповідача, суд зазначає, що в даному видатку адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання на умовах, визначених ст.250 ГК України.

Враховуючи те, що порушення норм з регулювання обігу готівки мало місце в липні, серпні. Листопаді та грудні 2013 року, а штрафні санкції до позивача за вказане порушення були застосовані у березні 2016 року, тобто після спливу строку, визначеного ст.250 ГК України, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014 у справі №К/800/47939/13, постанові Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 у справі №К/800/53998/14.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Vаstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000101304 від 03.03.2016 року, а тому суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Україна" в повному обсязі.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 499,40 грн. (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 40 копійок) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0000101304 від 03.03.2016 року

Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСК Україна" (код ЄДРПОУ 37642136) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 499,40 грн. (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 40 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текс рішення складено та підписано 22.05.2017 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа