Постанова № 66618185, 18.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2017 року № 826/15561/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявську О.С., що була призначена уповноваженою особою Фонду відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», щодо не повідомлення про результати розгляду поданих вимог кредитора;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича прийняти уточнені вимоги кредитора та вважати їх такими, що подані у встановлені Законом строки;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича визнати ОСОБА_1 кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за заборгованістю, що виникла відносно договорів про банківські строкові вклади у банківському металі, а саме: договір банківського вкладу (депозиту) №8074/24-13 від 01.08.2013, заборгованість за яким становить: неповернутий банківський вклад в банківському металі золото - 350 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 281 239,99 грн.; договір банківського вкладу (депозиту) №8076/24-13 від 01.08.2013, заборгованість за яким становить: неповернутий вклад в банківському металі золото - 200 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 160 302,05 грн., та включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Уповноважена особа протиправно не повідомила позивача та її представника до завершення строку подання кредиторських вимог про відмову у задоволенні кредиторської вимоги від 29.12.2015, чим остання обмежила право позивача, після усунення недоліків такої заяви, повторно звернутись до Уповноваженої особи.

Під час судового розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що подана представником позивача 29.12.2015 кредиторська вимога містила у собі вимогу визнати не позивача, з якою укладено відповідні договори, кредитором банку, а безпосередньо самого представника позивача. При цьому, від позивача, як кредитора банку, такої вимоги у встановлений строк не надходило. Також, відповідачем зауважено, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено персонального повідомлення кожного кредитора про результати розгляду поданих кредиторських вимог, а встановлений строк на пред'явлення вимог про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів є присічним та відновленню або поновленню не підлягає.

Суд, за згодою сторін, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та гр. ОСОБА_1 (клієнт) укладено договори про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К «Золотий», а саме:

- від 01.08.2013 №8074/24-13, згідно з умовами якого банк відкриває клієнту депозитний рахунок у банківському металі золото, а клієнт вносить на цей рахунок банківський метал загальною вагою 350,00 грам на строк з 01.08.2013 по 01.08.2015;

- від 01.08.2013 №8076/24-13, згідно з умовами якого банк відкриває клієнту депозитний рахунок у банківському металі золото, а клієнт вносить на цей рахунок банківський метал загальною вагою 200,00 грам на строк з 01.08.2013 по 01.08.2015.

У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1703 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Згідно з зазначеним рішенням, всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Валендюку Владиславу Сергійовичу з 05.09.2016.

За твердженням представника позивача, які під час судового розгляду справи не спростовано відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин, рішення про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» опубліковано у газеті «Голос України» від 23.12.2015 №242 (6246).

На підставі викладеного, ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 13.08.2015 №445, звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. з кредиторською вимогою, в якій просила визнати її, ОСОБА_4, кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі довіреності за заборгованістю, яка виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та за іншими видами заборгованості у сумах всіх належних їй коштів. Крім того, ОСОБА_4 просила визнати її кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за заборгованістю, що виникла відносно договорів про банківські строкові вклади у банківському металі, а саме: договір банківського вкладу (депозиту) №8074/24-13 від 01.08.2013, заборгованість за яким становить: неповернутий банківський вклад в банківському металі золото - 350 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 281 239,99 грн.; договір банківського вкладу (депозиту) №8076/24-13 від 01.08.2013, заборгованість за яким становить: неповернутий вклад в банківському металі золото - 200 грам та сума неповернутих відсотків, що становить в еквіваленті на дату закінчення депозиту - 160 302,05 грн., та включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит». На підставі вказаного, ОСОБА_4 просила Уповноважену особу перерахувати належні їй грошові кошти на її розрахунковий рахунок за наведеними реквізитами.

Уповноваженою особою листами від 05.07.2016 №3-131100/8401 та від 01.08.2016 №3-131100/9208 ОСОБА_4 повідомлено, що станом на 27.07.2016 до банку не надходила кредиторська вимога про включення до реєстру кредиторів ОСОБА_1. Проте, надходила кредиторська вимога від 29.12.2015, яка зареєстрована банком за №5146, щодо включення ОСОБА_4 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що суперечить доданій довіреності від 13.08.2015, якою ОСОБА_4 надано право діяти від імені довірителя - ОСОБА_1, - а не від власного імені, у зв'язку з чим було відмовлено в акцепті вказаної кредиторської вимоги.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч. 3 та 4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду (ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів (п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У силу ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

При цьому, п. 5-4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на викладене вбачається, що у межах спірних правовідносин кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» виступає саме ОСОБА_1, з якою укладено договори про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К «Золотий» від 01.08.2013 №8074/24-13 та від 01.08.2013 №8076/24-13. Відтак, кредиторська вимога мала бути подана безпосередньо ОСОБА_1 або її представником, який діє її від імені та в її інтересах.

Натомість, зі змісту кредиторської вимоги від 29.12.2015, копія якої наявна у матеріалах справи, вбачається, що остання подана ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 13.08.2015 №445, проте, з вимогою про визнання її - ОСОБА_4 -кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі довіреності за заборгованістю, яка виникла за всіма договорами, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, правова природа довіреності, а також зміст довіреності від 13.08.2015 №445, на підставі якої діє ОСОБА_4 не дає можливості здійснити заміну кредитора у межах спірних правовідносин, а саме: з ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Щодо тверджень представника позивача про безпідставне неповідомлення Уповноваженою особою позивача та її представника до завершення строку подання кредиторських вимог про відмову у задоволенні кредиторської вимоги від 29.12.2015, що обмежило право позивача, після усунення недоліків такої заяви, повторно звернутись до Уповноваженої особи, суд зазначає про таке.

Як було зазначено вище, згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд, зокрема, відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів.

Отже, наведеними законодавчими положеннями не передбачено обов'язку у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Уповноваженої особи, яка діє від імені Фонду, повідомляти заявників до завершення строку подання кредиторських вимог (30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку) про неприйняття кредиторських вимог з тих чи інших підстав, оскільки таке відхилення здійснюється у 90-денний термін з дня опублікування вказаних відомостей. Крім того, наведеними законодавчими положеннями не передбачено обов'язку з повідомлення заявників про таке відхилення.

Також, слід зазначити, що згідно з ч. 8 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Виходячи з наведених положень законодавства вбачається, що останніми визначений певний порядок звернення кредиторів з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог. При цьому, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що порушення кредитором встановленого законодавством тридцятиденного строку для звернення з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами виключає наявність правових підстав для їх прийняття уповноваженою особою Фонду за умови дотримання Фондом порядку оповіщення кредиторів про ліквідацію банку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем було пропущено строк пред'явлення вимоги про включення до реєстру акцептованих кредиторів, а будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої суми відшкодування вкладів за вкладами, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур