Постанова № 66617938, 12.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2017 р. № 820/4957/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Батіщев П.С.,

представника відповідача - Юсупова М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001291402, винесене 23 серпня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001281402, винесене 23 серпня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 425/20-40-14-02-07/37575023 від 02.08.2016 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а прийняті податкові повідомлення - рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ " Торговий дім «Євромет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 року по 15.03.2016 року, за результатами якої складено акт № 425/20-40-14-02-07/37575023 від 02.08.2016 року.

Відповідно до змісту вищезазначеного акту, податковим органом встановлено наступні порушення:

- ст. 1, п. 2 ст. З, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704;

- п.44.1, п.44.2 ПКУ, в результаті чого у ТОВ «ТД «Євромет» в перевіряємому періоді не виникають право на формування доходів та витрат при реалізації ТМЦ покупцям ТОВ «ТД «Євромет», так як встановлена неможливість реального здійснення фінансово- господарських операцій щодо придбання цих ТМЦ у ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Блюбері продакшн», ТОВ «Альта Білд», ТОВ "Тарсан ЛТД" на загальну суму 2 731 524.47 грн.;

- п.44.1, п.44.2 ПКУ з урахуванням положень п.5 ПСБО 11 «Зобов'язання», п.15 ПСБУ 15 «Доходи»ТОВ «ТД «Євромет» занижено податку на прибуток за період з 01.01.15 по 31.12.15 в сумі 615 207 грн.;

- 44.1 ст.44, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 ПКУ завищення на загальну суму ПДВ 96000 грн., в тому числі за жовтень 2015р. в сумі ПДВ 96000грн., та його заниження на загальну суму ПДВ 1074323 грн., в тому числі за жовтень 2015р. в сумі ПДВ 96000 грн., листопад 2015р. в сумі ПДВ 978323 грн.

На підставі вказаного акту, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001291402 та №0001281402 від 23 серпня 2016 року

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" (покупець) та Підприємство об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (постачальник) укладено договір поставки № 01/03 від 01.03.2015 року на поставку товару.

Кількість та номенклатура товару визначається відповідно видатковим накладним, рахункам та/або інш. Документам, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Постачальник здійснює поставку товару покупцю на умовах FCA - склад покупця: м. Харків, вул.. Котлова, 95 (п. 2.1. договору).

На підствердження виконання умов вищезазначеного довогору, позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні, ТТН, рахунок-фактуру, накладну на вантаж (т.1 а.с. 173-179.

Також, між ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" (покупець) та Підприємство об'єднання громадян "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (постачальник) укладено договір поставки № 01/02 від 01.02.2015 року, предметом якого є поставка плит бетонних ПАГ 18.

У відповідності до п. 2.1. договору, поставка Товару здійснюється на умовах - DDP склад покупця в м. Харкові, вул. Котлова, 95.

Так, відповідно до правил ІНКОТЕРС 2000, до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Таким чином, "D"-терміни позначають договори прибуття, а відтак поставка на умовах DDP означає поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення).

Право власності на Товар переходить з моменту поставки товару та підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (а. 2.2 договору)

Товар підлягає постачанню 2 рівними по кількості партіями у строк (включно): 1 партія -100 шт. - до 31.03.2015року 2 партія 100 шт. - до 30.04.2015 року. При передачі Товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю накладну та товарно- транспорту накладну на Товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника (п.п. 2.3-2.4 договору).

Поставка вважається завершеною з моменту приймання /передачі кожної повної партії Товару Покупцю, що засвідчується накладною, підписаною явними представниками сторін та необхідних товаросупроводжувальних документів, вказаних в договорі (п. 2.5 договору).

Реальність виконання вищезазначених умов договору підтверджується видатковою накладною, ТТН, податковою накладною (т.1 а.с. 186-191), що не заперечується контролюючим органом під час проведення перевірки (стор.8 акту перевірки).

Окрім того, факт узгодженості дій щодо поставки-прийому товару та його відвантаження підтверджується листами ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" та Підприємства об'єднання громадян "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (т.1 а.с. 183-185).

01.04.2015 року між ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" (замовник) та Підприємство об'єднання громадян "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (виконавець) укладено договір підрядку № 01042015, предметом якого є комплексне виконання робіт (послуг) з демонтажу, підготовці до монтажних робіт та монтажу металевих конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95.

Виконання умов вказаного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт, довідкою виконаних робіт, договірною ціною, відомістю ресурсів, розрахунком, актом передачі матеріалів, податковою накладною, листом - погодженнями про надання в експлуатацію крану монтажного, актом виконаних робіт (т.1 а.с. 192-204).

Представник позивача зазначив, що приміщення за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95, було орендоване ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» у ТОВ "Фортуна" згідно договору оренди № О-0101 від 01.01.2013 року та додаткових угод.

Вказані приміщення було передано позивачу згідно актів прийому-передачі приміщень в оренду .

Позивач також звернув увагу суду, що між ТОВ "Компанія Євромет" та ТОВ "Фортуна" досягнуто домовленості щодо включення витрат, здійснених орендарем при монтажі електросистеми, до орендної плати, що підтверджується листами вказаних підприємств (т 1. а.с. 213-214).

Щодо взаємовідносин ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» з ТОВ «Тарсан ЛТД», то як вбачається з матеріалів справи між ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Тарсан ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 01/08-1 від 01.08.2014 року, предметом якого є постачання виробів зі сталі чорної та нержавіючої.

Факт реальності виконання вищезазначеного договору підтверджується видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями та актами звірки (т.1 а.с. 73-119).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги, заборгованість ТОВ « Торговий дім «ЄВРОМЕТ» перед ТОВ «Тарсан ЛТД» за договором № 01/08-1 від 01.08.2014 року була передана ТОВ «Конструктив Компані», що підтверджується повідомленням від 04.11.2015 року(т.1. а.с. 120).

На підтвердження виконання фінансових зобов'язань між ТОВ «Торговий дім «ЄВРОМЕТ» та ТОВ «Конструктив Компані» позивачем залучено до матеріалів справи платіжні доручення (т.1 а.с. 121).

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Блюбері Продакшн» (постачальник) укладено договір поставки № 1 від 01.06.2015 року, предметом якого є виконання поставки зі сталі н/ж на умовах EXW.

Так, відповідно до правил ІНКОТЕРС 2000, EXW - додатковий обов'язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця. Цей термін означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Реальність виконання умов вищезазначеного підтверджується видатковою накладною, ТТН, актом звірки (т.1 а.с. 122-127).

З приводу договірних взаємовідносин позивача з ТОВ «Альта Білд», то як вбачається з матеріалів справи між ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Альта Білд» (постачальник) укладено договір поставки № 010615 від 01.06.2015 року, предметом якого є виконання поставки обладнання на умовах EXW.

Реальність виконання умов вищезазначеного підтверджується видатковою накладною, ТТН, актом звірки, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 128-140).

Також, контролюючим органом під час проведення перевірки зафіксовано факт видачі відповідних податкових накладних, що підтверджується актом перевірки (стор. 34-39 акту перевірки).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги, заборгованість ТОВ «Торговий дім «ЄВРОМЕТ» перед ТОВ «Альта Білд» за договором № 010615 від 01.06.2015 року була передана ТОВ «Стенд Лімітед», що підтверджується повідомленням (т.1. а.с. 141).

Як вбачається зі змісту акту перевірки ( стор. 30 акту), контролюючий орган дійшов висновку про дефектність згаданого листа-повідомлення ТОВ «Альта Білд» щодо заміни кредитора у зобов'язанні та безпідставну заміну кредитора у бухгалтерському обліку товариства на ТОВ «Стенд Лімітед» у сумі 2 300 000,00 грн., з огляду на те, що лист підписано директором ОСОБА_3, у той час як до березня 2016 року податкову звітність ТОВ «Альта Білд» підписував директор ОСОБА_4, що, на думку відповідача, свідчить про умисне створення підстав для формування кредиторської заборгованості в значних обсягах, а саме 2 300 000,00 грн., яка не підлягає погашенню.

Між тим, як було встановлено з пояснень представника позивача, згідно даних ЄДР з 23 жовтня 2015 року керівником ТОВ «Альта Білд» є ОСОБА_3, яка мала право підписувати будь-які документи від імені товариства, при цьому передавальний акт складено лише 4 листопада 2015 року, тобто остання могла підписати зазначене повідомлення протягом 11 днів.

Окрім того, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, між ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Продінвест ЛТД» (постачальник) укладено договір № 1 від 01.09.2015 року, предметом якого була поставка ТМЦ (вироби зі сталі чорної та нержавіючої) на умовах EXW.(стор. 23 акту перевірки).

Факт виконання умов вказаного правочину підтверджується актом звірки, видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями та податковими накладними (т.1 а.с. 143-149), що також не заперечується контролюючим органом в акті перевірки (зворотній бік стор.23 акту перевірки).

Використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності та реалізація придбаного товару була підтверджена контролюючим органом під час проведення перевірки, що зафіксовано в акті перевірки № 425/20-40-14-02-07/37575023 від 02.08.2016 року.

Суд зазначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Необхідно звернути увагу, що відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України, виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне).

Відповідно до п.14.1.255 Податкового кодексу України, договір відступлення права вимоги є різновидом договору купівлі-продажу, за яким кредитором відбувається продаж права вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією усієї або частини вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, відбувається лише заміна кредитора (ст. 215 Цивільного кодексу України).

З наведених правових норм та встановлених обставин справи, вбачається, що за всіма ознаками, договірні правовідносини про відступлення права вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідачем в акті перевірки не встановлено фактів нікчемності правочину щодо відступлення права вимоги ТОВ «Альта Білд», а також угод, які мають на меті порушення інтересів держави і суспільства, а також не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними (знаходяться в розшуку, визнані банкрутами, не звітують, не знаходяться за юридичною та фактичною адресами, продовжують здійснення діяльності після припинення або анулювання ліцензій за порушення вимог чинного законодавства).

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позиції контролюючого органу щодо формування кредиторської заборгованості підприємства, з огляду на те, що підставою для переходу прав кредитора у зобов'язанні згідно ст. 512 ЦК України є саме правочин (договір), а не лист-повідомлення, направлений на ім'я боржника, саме на дефектність якого вказував податковий орган, у той час як дефектність правочину з заміни кредитора у зобов'язанні відповідачем встановлено не було.

Доводи відповідача про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, не приймається судом до уваги, оскільки відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту, які фактично обґрунтовано лише нікчемністю договору на підставі показань свідка (директора контрагента позивача - ТОВ «Альта Білд» ОСОБА_4 та директора ТОВ Продінвест ЛТД" - ОСОБА_5.) та відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання послуг у ТОВ «Альта Білд» та ТОВ Продінвест ЛТД".

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 28.01.2016 року по справі № К/800/64018/13.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Меларк", то як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Торговий Дім «Євромет» (замовник) та ТОВ ТОВ "Меларк" (підрядник) укладено договір № 01-06-15 від 01.06.2015 року, предметом якого є виконання монтажних робіт (послуг) електросистеми з матеріалів виконавця за адресою : м. Харків, вул. Котлова, 101 (т.1 а.с. 152-155).

Факт реального виконання умов вищезазначеного правочину підтверджується актом № 1 від 31.07.2015 року (т.1 а.с. 157)., актом виконаних робіт, актом приймання виконаних робіт, договірною ціною, локальним кошторисом роботи, розрахунком загально виробничих витрат по локальному кошторису, відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами передачі матеріалів (т.1 а.с. 158-172).

Як було встановлено під час розгляду справи, необхідність укладення вищезазначеного договору № 01-06-15 від 01.06.2015 року зумовлено необхідністю проведення ремонту та обладнання спеціальних систем підключення до джерел живлення та електросистеми, з огляду на відсутність таких потужних електросистем в приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (Котлова), 101, яке орендовано позивачем у ТОВ "Фортуна" згідно договору оренди № О-3101 від 31.01.2013 року.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду.

Відповідачами не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договору, укладених між позивачем та ТОВ "Меларк".

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Компанія Євромет" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у ТОВ "Меларк".

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Меларк" при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Меларк" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням послуг до податкового кредиту.

Окрім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на особливості проведення процедури процедурі ліквідації ТОВ «ТД «Євромет» шляхом приєднання до ТОВ «Компанія Євромет», згідно якого позивач передав на користь ТОВ «Компанія Євромет» всі права та обов'язки.

Так, як вбачається з пояснень представника позивача, з 28.08.2015 року товариство перебуває у стані припинення. Зокрема, загальними зборами товариства було прийнято рішення про припинення (ліквідацію) товариства шляхом приєднання до ТОВ «Компанія Євромет». Цим же рішенням встановлено двомісячний строк пред'явлення кредиторами вимог до товариства, згідно відомостей ЄДР - до 31 жовтня 2015 року.

У зв'язку з викладеним, 4 листопада 2016 року між товариством та ТОВ «Компанія Євромет» було укладено передавальний акт, згідно якого до останнього перейшли всі права та обов'язки товариства. Даний акт укладено у належній формі та у відповідності до вимог діючого законодавства, він є дійсним та не оспорюється. Зазначений акт затверджено рішенням засновників ТОВ «ТД «Євромет» та ТОВ «Компанія Євромет» у встановленому законом порядку та спосіб, доказів на спростування чого контролюючим органом не зазначено ані під час проведення перевірки, ані в ході судових засідань.

Відповідно до ч.2 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Відтак, з 5 листопада 2015 року товариство не вважається платником податку на прибуток (що визнається контролюючим органом), що свідчить про визнання відповідачем дійсності передавального акту від 4 листопада 2015 року, адже підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ у даному випадку є саме затверджений та дійсний передавальний акт, що прямо передбачено пп. «б» п. 184.1 ПК України.

Доказів того, що передавальний акт від 04.11.2015, укладений в процедурі ліквідації ТОВ «ТД «Євромет» шляхом приєднання до ТОВ «Компанія Євромет», є недійсним матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції до суду також не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, за податковим повідомленням-рішенням №0001291402 від 23.08.2016 до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% від суми донарахованого зобов'язання зі сплати ПДВ, що склало 489161,50 гривень.

Відповідно до ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми відшкодування.

Відтак, підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі 50% від суми нарахованого зобов'язання міг бути факт повторності визначення контролюючим органом зобов'язань позивача зі сплати ПДВ протягом останніх 1095 днів.

Документів, які підтверджували б повторність визначення контролюючим органом зобов'язань позивача зі сплати ПДВ протягом останніх 1095 днів, відповідачем надано не було.

Так, представником позивача залучено до матеріалів справи ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду України від 01.11.2016 року по справі № 820/12142/15 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду України від 18.04.2017 року по справі № 820/3699/16, якими скасовано податкові повідомлення - рішення Центральної ОДПІ м. Харкова та ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ «Компанія Євромет».

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність застосування податковим органом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" подвійного розміру санкцій.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, накладними.

Відповідачами не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених другим відповідачем, за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ Торговий Дім "Євромет" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагентів, які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окрім того, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Посилання ДПІ на участь спірних постачальників в операціях з суб'єктами господарювання, діяльність яких носила протиправний характер, також не мають правового значення для вирішення цього спору. Адже самі по собі правовідносини постачальника позивача з контрагентами не можуть впливати на податковий облік товариства.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із порушенням контрагентами позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Блюбері продакшн», ТОВ «Альта Білд», ТОВ "Тарсан ЛТД" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001291402 та № 0001281402 від 23 серпня 2016 року підлягають скасуванню, з огляду на те, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування вищезазначених рішень суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001291402 від 23 серпня 2016 року .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001281402 від 23 серпня 2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" ( 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, код ЄДРПОУ 37575023) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 31240 (тридцять одна тисяча двісті сорок) гривень 37 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников