Постанова № 66617345, 12.05.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2017 рокум. Ужгород№ 807/2165/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не зявився;

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Василик Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач), згідно якої просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 01 грудня 2016 року за № 0045181301; 2) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 26002000005709 в ПАТ "ВіЕс Банк" м. Львів МФО 325213 бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 115130,00 грн.; 3) зобов'язати відповідача винести податковий висновок та направити його у Мукачівське управління державної казначейської служби України Закарпатської області на виплату на користь позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 26002000005709 в ПАТ "ВіЕс Банк" м. Львів МФО 325213 бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 115130,00 грн.; 4) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму судових витрат у розмірі 1151,30грн. (а.с.4-11).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань декларування правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по розрахункових рахунках у сумі 258166,00 грн. за серпень 2016 року, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) поданій за відповідний звітній період та за результатами якої було складено акт № 3533/1301/НОМЕР_2 від 10 листопада 2016 року, в якому було зафіксовано порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме: п.198.3, ст.198, п.200.1 пп. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту податковим органом було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0045181301 від 01.12.2016 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому таке підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема посилаючись на те, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Також, слід врахувати, що відповідно до ст. 325 ЦКУ право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2016 року.

За результатами перевірки складено Акт за №3538/1301/НОМЕР_2 від 10 листопада 2016 року (а.с.51-70).

01 грудня 2016 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0045181301 (а.с.12).

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_4 порушив п.198.3, ст.198, п.200.1, пп. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, позивач завищив суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 115130,00 грн. у зв'язку з чим податковим повідомлення-рішенням № 0045181301 від 01 грудня 2016 року - зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та донараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 28782,50 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення Позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є норма ст. 325 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами адміністративної справи, 27 липня 2016 року між позивачем та фірмою UAB VLANTANA був укладений договір купівлі-продажу на придбання сідельного тягача марки Mercedes-Benz Actros 1844 рік випуску 2011 року, номер шасі НОМЕР_3 (а.с.17, 18). Проведено передоплату у розмірі 100% (18000,00 євро), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 244 від 08 серпня 2016 року (а.с.19), та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником останнього є ОСОБА_4 (а.с.71).

Відповідно до ВМД № 305090005/2016/005991 від 26 серпня 2016 року, позивачем було імпортовано на митну територію України тягач сідельний, для перевезення напівпричепів двомісний марки Mercedes-Benz Actros 1844 рік випуску 2011 року. Сума ПДВ сплачена позивачем складає 115130,25 грн. Ціна напівпричепу складає 18000,00 євро, відправник - UAB VLANTANA (Литва) (а.с.15).

Актом перевірки підтверджується придбання даного транспортного засобу та сплата ПДВ.

ФОП ОСОБА_4 заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок податок на додану вартість за придбані транспорті засоби загалом на суму 115130,25 грн.

Вищевказаний транспортний засіб був зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_4 під номерам НОМЕР_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.71).

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, посадові особи відповідача виходили з того, що придбаний ОСОБА_4 транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", зокрема пунктами 6-7 встановлено, що: транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно пункту 8 вищевказаної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріям, визначеним у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З актів перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що фактичним видом діяльності ОСОБА_4 є вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт, КВЕД _49.41.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок).

Згідно п.6 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб - підприємців), виходячи з наступного.

Таким чином, законодавство України, що регулює порядок реєстрації транспортних засобів не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями.

У відповідності до ч.1 ст.325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно пп.14.1.139 п.14.1 ст.14 ПК України термін "особа" для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

Таким чином в даному випадку, судом відхиляються посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України та на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, оскільки, відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, крім того, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень та відповідно до ст.72 КАС України покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, в судовому засіданні не доведено, доводів Позивача не спростовано, а Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняте за наслідками Акту перевірки податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області є таким, що підлягає скасуванню, так як таке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 26002000005709 в ПАТ "ВіЕс Банк" м. Львів МФО 325213 бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 115 130,00 грн. та щодо зобов'язати відповідача винести податковий висновок та направити його до Мукачівського управління державної казначейської служби України Закарпатської області на виплату на користь позивача шляхом перерахування на вищезазначений розрахунковий рахунок бюджетну заборгованість з ПДВ, слід зазначити наступне.

В даних вимозах слід відмовити, оскільки у податкового органу обов'язок щодо винесення податкового висновку щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок останнього відповідної суми коштів, в розумінні статті 200 Податкового кодексу України виникає після звернення до нього позивача із заявою про відшкодування таких коштів. Відтак, дані позовні вимоги є передчасними і не підлягають до задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку, що даний адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, а податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0045181301 від 01 грудня 2016 року - визнанню протиправним та скасуванню, а в решті позовних вимог - слід відмовити.

Згідно вимог ч.3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №0045181301 від 01.12.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Стягнути з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39568154, 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Ш.Августина, 21 "А") за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( ідент. код НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн (триста вісімдесят чотири гривні), який сплачений згідно квитанції №1133В20FAF від 12/12/2016 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяМ.М. Луцович