Постанова № 66617306, 19.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 р. Справа №805/1504/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Смаль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 червня 2015 року № 11-17, акту опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23, податкової вимоги від 21 січня 2016 року № 1126-23

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за дог. від 03.03.2017р.

від відповідача: Тернинко С.М. - за дов. від 05.01.2017р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 9 червня 2015 року № 11-17, акту опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23, податкової вимоги від 21 січня 2016 року № 1126-23.

Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 9 червня 2015 року № 11-17, акт опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23 та податкова вимога від 21 січня 2016 року № 1126-23 є протиправними та прийняті з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач у письмових заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає що за позивачем зареєстровано транспортний засіб, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, тому відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, після чого, у зв'язку з невиконанням сплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням, відповідачем на адресу позивача була направлена оскаржувана податкова вимога та прийняте рішення про опис майна у податкову заставу відповідно до норм діючого законодавства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб FORD EXPLORER, 2011 року випуску, № двигуна НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3497 куб. см., що підтверджується обліковою картою ТСЦ 1443 РСЦ МВС в Донецькій області від 26 березня 2013 року № НОМЕР_3, а також відповіддю Центру ДАІ 1417 від 27 січня 2015 року № 9/17-68 на запит відповідача від 14 січня 2015 року № 414/05-22-17-06-13-7.

9 червня 2015 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України було винесено податкове повідомлення-рішення № 11-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000 грн.

21 січня 2016 року відповідачем була винесена податкова вимога № 1126-23, в якій зазначено, що станом на 20 січня 2016 року загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25000 грн.

Судом також встановлено, що 25 січня 2016 року за № 13/05-22-23 відповідачем було прийняте рішення про опис майна у податкову заставу, на підставі чого складено акт опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23, відповідно до якого право податкової застави поширюється на майно позивача на суму 25000 грн.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким введено новий податок з громадян України - транспортний податок шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Із набранням чинності вказаної статті Податкового кодексу України 1 січня 2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см, є платниками транспортного податку. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (статті 9 Податкового кодексу України).

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Так, відповідно до статті 265 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, що діє з 1 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Отже, транспортний податок згідно з Податкового кодексу України є місцевим податком. Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податкового кодексу України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України. Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Відповідно до підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 Податкового кодексу України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. При цьому згідно з пунктом 12.5 статі 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З аналізу наведених норма вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З огляду на викладене, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Слов'янську рішенням Слов'янської міської ради «Про затвердження Положення про транспортний податок на 2015 рік» № 5-LXXIII-6 від 30 січня 2015 року, то застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, оцінивши докази та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у відповідності до чого воно підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування акту опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23, податкової вимоги від 21 січня 2016 року № 1126-23 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, несплати податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з приписами підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Проте, слід зазначити, що оскільки судом встановлена протиправність податкового повідомлення-рішення від 9 червня 2015 року, на підставі несплати якого і виник податковий борг у позивача, то суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача підлягає скасуванню й акт опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23 та податкова вимога від 21 січня 2016 року № 1126-23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно квитанцій від 4 січня 2017 року у сумі 640 грн. та від 13 квітня 2017 року у сумі 1280 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 червня 2015 року № 11-17, акту опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23, податкової вимоги від 21 січня 2016 року № 1126-23 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 9 червня 2015 року № 11-17 на суму 25000 грн., акт опису майна від 25 січня 2016 року № 13/05-22-23, податкову вимогу від 21 січня 2016 року № 1126-23 на суму 25000 грн.

Стягнути з Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1920 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 травня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 22 травня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.