Постанова № 66617286, 19.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 р. Справа №805/1446/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Смаль О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2017 року № 0000091400

за участю представників:

від позивача: Малушко Г.Ю. - за дов. від 20.11.2016р.

від відповідача: Тернинко С.М. - за дов. від 24.01.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» заявлено позов до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 1 березня 2017 року № 0000091400, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 221612 грн.(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27 квітня 2017 року).

Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає його таким, що містить в собі невірні тлумачення фактичних обставин його господарської діяльності та чинного законодавства України, а тому прийняте на його основі податкове повідомлення-рішення від 1 березня 2017 року № 0000091400 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач зазначає про наявність усіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД».

Відповідач у письмових заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД». Крім того, відповідач зазначає, що фактичний рух послуг неможливий за ланцюгом постачання всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 25121804, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що з 26 грудня 2016 року по 10 січня 2017 року Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2015 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ «УКР ПРОД» за період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, на підставі якою було складено акт від 12 січня 2017 року № 4/05-10-12-02/25121804 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 23) Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит по податкових накладних ТОВ «УКР ПРОД» всього в розмірі 221612 грн., у тому числі за серпень 2015 року у сумі 221612 грн., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 221612 грн., у тому числі завищення у рядках 21, 22, 23, 24 декларації з податку на додану вартість за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13) за серпень 2015 рок у сумі 221612 грн.

За висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення від 1 березня 2017 року № 0000091400, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 221612 грн. за порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 8 липня 2015 між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД» як підрядником був укладений договір підряду № 0807-п. Відповідно до умов договору замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання експедиторсько-логістичних послуг певної господарської операції замовника, погодженої сторонами у відповідній специфікації, в обумовлені договором строки, та ліквідацію можливих недоліків та дефектів в результаті робіт, що виникли з вини підрядника або залучених ним осіб та були виявлені замовником.

Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 8 липня 2015 року № 1 підрядник забезпечує супровід господарської операції замовника, а саме постачання вугілля марки Г фр. 0-100 мм у кількості 15000 тон +/- 10% від ТОВ «Торгівельний дім «Енергоальянс» до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат». Крім того, відповідно до специфікації підрядник виконує комплекс робіт, а саме приймання товару за кількістю та якістю від імені замовника, супровід вантажу та контроль стану вантажу протягом всього шляху його слідування, а також інформування замовника про поточне місцезнаходження та стан вантажу, організація переведення товару кінцевому отримувачу. Орієнтована вартість комплексу робіт за даною специфікацією складає 1320000 грн., у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 220000 грн.

На виконання умов договору від 8 липня 2015 року позивачем була отримана податкова накладна від 31 серпня 2015 року на суму 1329671 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ на суму 221611 грн. 96 коп. Факт реального виконання умов договору підтверджується актом виконаних робіт від 31 серпня 2015 року № 15033. Розрахунок за отримані послуги було здійснено в безготівковій форми, що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи за 3 грудня 2015 року та платіжним дорученням від 3 грудня 2015 року № 2768 на суму 1432327 грн. 12 коп. Також Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД» була надана позивачу письмова інформація по виконанню умов договору підряду від 2 серпня 2015 року, від 22 липня 2015 року, від 12 серпня 2015 року, від 10 серпня 2015 року, від 11 серпня 2015 року, від 9 серпня 2015 року, від 29 серпня 2015 року, від 6 серпня 2015 року, від 29 липня 2015 року, від 30 липня 2015 року, від 27 липня 2015 року, від 26 липня 2015 року, від 20 липня 2015 року, від 19 липня 2015 року, від 16 липня 2015 року, від 15 липня 2015 року, від 9 липня 2015 року, від 2 серпня 2015 року, від 3 серпня 2015 року, від 5 серпня 2015 року, від 22 серпня 2015 року, від 17 серпня 2015 року, від 31 липня 2015 року, від 26 липня 2015 року, від 23 липня 2015 року, від 22 липня 2015 року, від 20 липня 2015 року, від 15 липня 2015 року, від 14 липня 2015 року, від 12 липня 2015 року, від 9 липня 2015 року. Як зазначає позивач у письмових поясненнях, оскільки між покупцями та постачальником щомісячно підписувались специфікації, і умовами договору не було передбачено замовлень на кожну партію товару, для за строками та обсягами відвантаженням кожної партії товару була залучена підрядна організація. Про відвантаження кожної партії товару підрядник повідомляв листом позивача, на підставі якого оформлялися акти приймання-передачі товару. Також представник позивача у судове засідання 19 травня 2017 року до суду надав пояснення, в яких зазначив, що з метою забезпечення безперебійних бізнес-процесів позивач замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД» послуги по супроводженню вантажу, а саме: контролю переміщення вантажу протягом всього шляху його слідування по залізниці, забезпечення ритмічної, своєчасної подачі вагонів під завантаження, контроль своєчасного відправлення вагонів від вантажовідправника, з'ясування поточного місцезнаходження відправлених вагонів, у тому числі прибуття на проміжні станції, посилення нагляду при простоях на проміжних станціях, контроль прибуття вагонів до вантажоодержувача. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД» здійснювало контроль за переміщенням вагонів шляхом безпосереднього контакту з посадовими особами залізниці: начальниками станцій, товарними касирами, іншими уповноваженими особами. Крім того, суд зазначає, що зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме оптова торгівля вугільною продукцією.

Суд встановив, що факт придбання товару, який супроводжувався Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ПРОД» за спірним договором, підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: договором поставки від 1 грудня 2013 року № АМК-2463-2013-пст, факт виконання якого підтверджується платіжними дорученнями від 31 серпня 2015 року № 4673, від 28 серпня 2015 року № 4632, від 26 серпня 2015 року № 4477, від 17 серпня 2015 року № 4242, від 20 серпня 2015 року № 4366, від 14 серпня 2015 року № 4163, договором поставки від 25 липня 2014 року № 19, факт виконання якого підтверджується платіжними дорученнями від 26 серпня 2015 року № 2411, від 6 серпня 2015 року № 2358, від 7 серпня 2015 року № 2362, від 4 серпня 2015 року № 2352, від 3 серпня 2015 року № 2349, від 31 серпня 2015 року № 2418, від 28 серпня 2015 року № 2417, від 27 серпня 2015 року № 2416, актами прийому-передачі та рахунками на оплату від 9 липня 2015 року, від 12 липня 2015 року, від 14 липня 2015 року, від 15 липня 2015 року, від 17 липня 2015 року, від 20 липня 2015 року, від 22 липня 2015 року, від 23 липня 2015 року, від 26 липня 2015 року, від 31 липня 2015 року, від 22 серпня 2015 року, від 5 серпня 2015 року, від 3 серпня 2015 року, від 2 серпня 2015 року, посвідченням про якість рядового вугілля № 887, № 752, № 814, № 829, № 831, № 847, залізничними накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції та рахунками від 9 липня 2015 року, від 12 липня 2015 року, від 14 липня 2015 року, від 15 липня 2015 року, від 17 липня 2015 року, від 20 липня 2015 року, від 22 липня 2015 року, від 23 липня 2015 року, від 26 липня 2015 року, від 31 липня 2015 року, від 2 серпня 2015 року, від 3 серпня 2015 року, від 5 серпня 2015 року, від 22 серпня 2015 року, договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та наданні залізницею послуг від 7 липня 2015 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «УКР ПРОД» стала, зокрема, узагальнена податкова інформація ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ «УКР ПРОД» за звітні періоди декларування ПДВ з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, а також реальності здійснення задекларованих за період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що акти чи податкові інформації не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, декларував податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем, що підтверджується АІС «Податковий блок», а також знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). З наданого до суду відповідачем витягу з АІС «Податковий блок», вбачається, що контрагент позивача формував податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2017 року № 0000091400 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно платіжного доручення від 17 березня 2017 року № 8 в сумі 3324 грн. 18 коп.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 1 березня 2017 року № 0000091400 задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 1 березня 2017 року № 0000091400, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 221612 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3324 грн. 18 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 травня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 22 травня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.