Постанова № 66617282, 15.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 р. Справа № 805/1642/17-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

суддів: Голошивця І.О., Аляб'єва І.Г.,

при секретарі судового засідання: Ковальової А.В.

за участю

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: Прокофєв С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України; Запорізької митниці ДФС про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошових виплат за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України; Запорізької митниці ДФС про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошових виплат за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що Наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року № 2162-о відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 16.09.2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» та пункту 62 підпункту а) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114, звільнено з посади та податкової міліції, з постановкою на військовий облік, полковника податкової міліції ОСОБА_3 (М-021956), заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів, на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_3

Із зазначеним наказом позивач не згодний, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року № 2162-о «Про звільнення ОСОБА_3»; Поновити на службі податкової міліції полковника податкової міліції ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, яку він займав до звільнення або на рівнозначній посаді, у разі відсутності цієї посади, Запорізької митниці Державної фіскальної служби з 29 жовтня 2014 року; Стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - з дати звільнення по час поновлення на службі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову ОСОБА_3, посилаючись на дію Закону України «Про очищення влади». Вважає що ДФС України, видавши наказ про звільнення ОСОБА_3, діяли виключно в спосіб та у межах дії приписів Закону України «Про очищення влади», а тому підстави вважати дії посадових осіб щодо неправомірного видання наказу про звільнення відсутні.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Позивач - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, з травня 1997 року по день звільнення проходив службу в органах податкової міліції, обіймаючи при цьому різні керівні посади: в період з 22.06.2010 року по 10.08.2010 року - заступник начальника управління податкової міліції ДПА у Донецькій області; в період з 10.08.2010 року по 23.02.2011 року - начальник управління «Схід» управління з дислокацією в ДПА у Донецькій області управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України; в період з 23.02.2011 року по 08.05.2012 року - заступник начальника управління податкової міліції ДПС у Запорізькій області; в період з 08.05.2013 року по квітень 2014 року - в.о. начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Запорізькій області; з 12.05.2014 року по день звільнення - заступник начальника управління - начальник оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів з одночасним покладанням виконання обов'язків у зв'язку зі службовою необхідністю заступника начальника - начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року № 2162-о відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 16.09.2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» та пункту 62 підпункту а) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114, звільнено з посади та податкової міліції, з постановкою на військовий облік, полковника податкової міліції ОСОБА_3 (М-021956), заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів, на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_3

Відповідач - Запорізька митниця Державної фіскальної служби, утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів, з якої був звільнений ОСОБА_3

Закон України «Про очищення влади» (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Як встановлено частиною 2 статті 1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Аналізуючи зазначену норму закону можна дійти висновку, що очищення влади (люстрація) застосовується до осіб, які брали участь в управлінні державними справами, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, та має впроваджуватися на принципі індивідуальної вини.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, серед іншого, керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Проте, посади, які позивач обіймав протягом своєї служби у податкових органах, не належать до керівних посад (керівника, заступника керівника) територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, а виконання обов'язків не можна ототожнювати із займанням керівної посади.

За правилами п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах у місті Києві.

Як встановлено ч. 2 ст. 1 Закону, очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Аналізуючи зазначену норму закону суд дійшов висновку, що очищення влади (люстрація) застосовується до осіб, які брали участь в управлінні державними справами своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 повинен застосовуватися принцип індивідуальної вини.

Також, на необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів наголошується й у Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 червня 1996 року № 1096 «Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем». Зокрема, у ній зазначено, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному конкретному випадку, а особі, яка піддається люстраційній процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду (пункти 12, 13).

Установлені зазначеною Резолюцією № 1096 підходи до проведення люстрації знайшли свій розвиток у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який уже неодноразово розглядав справи за наслідками схожих перевірок в інших державах, наприклад у Польщі (рішення від 14 лютого 2006 року в справі «Турек проти Словаччини», від 24 квітня 2007 року в справі «Матиєк проти Польщі», від 17 липня 2007 року в справі «Бобек проти Польщі», від 15 січня 2008 року в справі «Любох проти Польщі»).

Так, у рішенні «Любох проти Польщі» ЄСПЛ наголошує, що люстраційна процедура не може слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні. Люстраційні процедури мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді справ про люстрацію мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених статтею 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такою гарантією передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).

Необхідність доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, європейськими стандартами визначено як один із ключових критеріїв, що стосуються процедури люстрації, на чому наголошує Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у висновку від 14- 15 грудня 2012 року № CDL-AD(2012)028 щодо «Закону про люстрацію» колишньої югославської республіки Македонія (пункт 7).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Міністерством доходів і зборів України при винесені наказу від 29.10.2014 № 2162-о «Про звільнення ОСОБА_3» не дотримано принципів, за якими здійснюється очищення влади (люстрація), а саме: презумпції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року «Брумареску проти Румунії» (пункт 61).

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Так, у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

Згідно п.п. 1 п. 2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про очищення влади» встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів.

За пунктом 1 Перехідних та Прикінцевих положень Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 15 жовтня 2014 Закон опубліковано в офіційному виданні «Голос України» № 198.

Як вбачається із матеріалів справи, після набрання чинності Закону України «Про очищення влади», ОСОБА_3 у травні 2014 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів.

Таким чином, позивач повинен бути звільнений відповідно до п.п. 1 п. 2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про очищення влади» протягом десяти днів з дня набрання чинності Закону. Однак, відповідачами не дотримано вказаного терміну, а навпаки призначено на керівну посаду у територіальному податковому органі. Тобто, разом із недотриманням строків звільнення відповідачами порушено принцип правової визначеності.

Суд зазначає, що вирішення питання щодо звільнення особи має передувати вирішенню питання щодо працевлаштування цієї особи роботодавцем.

За таких обставин, спірний наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року № 2162-о «Про звільнення ОСОБА_3» є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, та позивач підлягає поновленню на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів.

Про обов'язок працевлаштування працівника саме роботодавцем, свідчать і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п. 9 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, із змінами та доповненнями, «Про практику розгляду судами трудових спорів».

В зв'язку з тим, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2162-о «Про звільнення ОСОБА_3» визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, суд приходить висновку, про необхідність поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів з 30 жовтня 2014 року.

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Пунктом 11 зазначеного Положення передбачено, що голова Державної фіскальної служби: затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату ДФС, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, заступників керівників; призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату ДФС (якщо інше не передбачено законом); призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів ДФС, начальників митних постів.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на вищевикладене, а також на те, що позивачем заявлена вимога щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_3 на державній службі та посаді, рівнозначній посаді, з якої позивача було звільнено, а саме, з посади заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, яку він займав до звільнення або на рівнозначній посаді, у разі відсутності цієї посади, Запорізької митниці Державної фіскальної служби, суд зазначає наступне.

На думку суду дана вимога фактично спрямована на зобов'язання ДФС України поновити позивача на одній з тих вакантних посад, які наявні, одночасно дослідивши їх рівнозначність посаді, з якої позивача було звільнено.

З аналізу викладених обставин суд зауважує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, крім того, суд не має права втручатися та вирішувати за учасників процесу, куди необхідно працевлаштовувати позивача та яка посада саме є рівнозначною, тим самим суд втручається в конституційні права позивача щодо вільного волевиявлення та повного здійснення громадянами права на працю, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності. Тобто, суд не може вирішити за позивача, на яку з вакантних посад необхідно його поновити, крім того втручатися в діяльність відповідача щодо винесення пропозицій щодо вакантних посад та в подальшому вирішувати питання щодо його призначення на посаду. Проте, поновлюючи позивача на посаді, з якої його було звільнено, суд повинен вирішити питання щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України, саме, до компетенції якого віднесено це право, працевлаштувати позивача на посаді, рівнозначній посаді, з якого його було звільнено, на власний розсуд, з урахуванням побажань позивача.

Як зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794, діяльність Запоріжської митниці Міндоходів припинено відповідно до запису № 11031120014034336 від 11.06.2015 року.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, приймаючи до уваги заперечення відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги позивача та зобов'язання Державної фіскальної служби України працевлаштувати ОСОБА_3 на посаду рівнозначну посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час поновлення на посаді, суд зазначає наступне.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньоденна заробітна плата позивача згідно довідки, виданої Запорізькою митницею Державної фіскальної служби від 05.11.2014 року № 08-70-05-37/1344, становить 345,50 грн. (10034,84 (заробітна плата за серпень 2014 року) + 4476,07 (заробітна плата за вересень 2014 року) : 42 (кількість робочих днів у серпні та вересні 2014 року відповідно до листа Мінпраці та соцполітики України від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13).

Період вимушеного прогулу позивача з 30 жовтня 2014 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 15 травня 2017 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) з врахуванням Листів Мінсоцполітики України від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік»; від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік»; від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» та від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», складає 635 робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2014 року по 15 травня 2017 року (включно) з Запорізької митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 219392,50 грн. (345,50 грн. х 635 робочих днів) .

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України; Запорізької митниці ДФС про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошових виплат за час вимушеного прогулу- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року № 2162-о «Про звільнення ОСОБА_3».

Поновити полковника податкової міліції ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів з 30 жовтня 2014 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України працевлаштувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на посаду, рівнозначну посаді заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів.

Стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - з 30 жовтня 2014 року по 15 травня 2017 у сумі 219392 (двісті дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 50 коп.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Звернути до негайного виконання постанову суду, в частині поновлення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 7255 (сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп.

Повний текст постанови складений 22 травня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Тарасенко І.М.

Судді Голошивець І.О.

Аляб'єв І.Г.