Постанова № 66617277, 19.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 р. Справа №805/1616/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:10 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2016 року № 0016751200 на суму 11167 грн., часткове скасування акту перевірки від 24 листопада 2016 року № 66/05-14-12-11-4-00136751

за участю представників:

від позивача: Сидюк Г.А. - за дов. від 13.04.2017р.

від відповідача: Тернинко С.М. - за дов. від 05.01.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Завод обважнювачів» заявлено позов до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2016 року № 0016751200, часткове скасування акту перевірки від 24 листопада 2016 року № 66/05-14-12-11-4-00136751 в частині завищення суми податкового кредиту за серпень 2016 року на 11166 грн. 80 коп. та порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України за договором від 17 березня 2016 року № 31/3-16 з ТОВ «ДНЕКО».

Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає його таким, що містить в собі невірні тлумачення фактичних обставин його господарської діяльності та чинного законодавства України, а тому прийняте на його основі податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2016 року № 0016751200 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач зазначає про наявність усіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНЕКО».

Відповідач у письмових заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНЕКО».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Завод обважнювачів» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00136751, перебуває на податковому обліку у Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17 листопада 2016 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування та визначення від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2016 року, на підставі якої було складено акт від 24 листопада 2016 року № 66/05-14-1-11-4-00136751 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 13-14) відповідачем було встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту за серпень 2016 року на 11166 грн. 80 коп., що спричинило завищення на 11167 грн. суми від'ємного значення та порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

За висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.2 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення від 13 грудня 2016 року № 0016751200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 11167 грн. за порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 17 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальність «ДНЕКО» як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір № 31/3-16 на товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікації. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується своєчасно поставити та передати у власність товар, вказаний у специфікаціях до даного договору, а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Згідно зі специфікацією до зазначеного договору від 17 березня 2016 року № 1 позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальність «ДНЕКО» товар, а саме шпала дерев'яна тип А-2 на суму 15499 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 2583 грн. 30 коп. Відповідно до специфікації від 25 квітня 2016 року № 2 позивачем було придбано товар, а саме шпала дерев'яна на суму 34000 грн., у тому числі ПДВ на суму 5666 грн. 67 коп. Відповідно до специфікації № 3 придбано товару на суму 67000 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 11166 грн. 80 коп. На виконання умов договору позивачем була отримана видаткова накладна від 29 серпня 2016 року на суму 67000 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 11166 грн. 80 коп. Факт реального виконання умов договору також підтверджується рахунком-фактурою від 19 серпня 2016 року № ДН-0000092, прибутковим ордером на товари від 29 серпня 2016 року № 843, товарно-транспортною накладною від 29 серпня 2016 року № 2908. Розрахунок за отримані послуги було здійснено в безготівковій форми, що платіжними дорученнями від 29 серпня 2016 року № 487 на суму 33500 грн., від 28 серпня 2016 року № 752 на суму 33500 грн. 40 коп. Крім того, суд зазначає, що зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, використання товару у власній господарській діяльності підтверджується також накладними на переміщення, звітами про рух товарно-матеріальних цінностей, актами на списання товарно-матеріальних цінностей, звітами про використання матеріалів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «ДНЕКО» стали, зокрема, запит Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області до ДПІ в Амур-Нижньодніпропетровському районі м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 року № 1165/7/05-14-12-13-3 на проведення зустрічної звірки ТОВ «ДНЕКО», відповідь на який так і не отримана податковим органом, а також інформаційна картка платника податків - ТОВ «ДНЕКО», аналіз придбаного товару по ТОВ «ДНЕКО» за серпень 2016 року. Суд зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності спірних господарських операцій. Всі висновки відповідача здійснені на підставі припущень, допущених при аналізі даних з інформаційних баз за лише один податковий період.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, а також знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів відсутності факту декларування податкових зобов'язань ТОВ «ДНЕКО» по взаємовідносинам з позивачем відповідач суду не надав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. Стосовно посилання відповідача на те, що у товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем для перевірки не заповнені поля, де вказується вантажно-розвантажувальні операції товарно-матеріальних цінностей, а отже, складені з порушенням вимог діючого законодавства, а також на відсутність сертифікатів якості, походження, технічних паспортів, суд зазначає, що дані документи ніяким чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 грудня 2016 року № 0016751200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11167 грн.

У задоволенні позовної вимоги позивача про часткове скасування акту перевірки від 24 листопада 2016 року № 66/05-14-12-11-4-00136751 в частині завищення суми податкового кредиту за серпень 2016 року на 11166 грн. 80 коп. та порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України за договором від 17 березня 2016 року № 31/3-16 з ТОВ «ДНЕКО» суд відмовляє з огляду на наступне.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суд зазначає, що акти державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його об'єкту - порушеного права особи. З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній об'єкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки будь-яких негативних наслідків для позивача акт перевірки не спричиняє, такі наслідки тягне за собою тільки спірне податкове повідомлення-рішення та його скасування є достатнім та повним поновленням порушених прав позивача в межах податкових правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно платіжних доручень від 27 березня 2017 року № 592 на суму 1600 грн. та від 14 квітня 2017 року № 780 на суму 1600 грн., який стягується на користь позивача відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2016 року № 0016751200 на суму 11167 грн., часткове скасування акту перевірки від 24 листопада 2016 року № 66/05-14-12-11-4-00136751 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 грудня 2016 року № 0016751200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11167 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 травня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 22 травня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.